Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Стадії розвитку лагуни. Зубчасті і бухтові береги

У процесі свого розвитку лагуни, як вважає O.K. Леонтьев, проходять три стадії: лагуна-затока, власне лагуна і лагуна-озеро. Лагуна-затока ще має вільний зв’язок з морем, оскільки акумулятивні форми, які відокремлюють лагуну, ще не утворилися. Власне лагуна вже має сформовані акумулятивні форми, що її відокремлюють від моря, однак зв’язок з морем, хоч і незначний, ще існує через протоку. Лагуна-озеро повністю відокремлена від моря акумулятивною формою і зв’язок з морем може здійснюватися лише шляхом фільтрації через пухкий ґрунт пересипу. Подальший розвиток лагуни буде зумовлювати її обміління: заповнення лагуни наносами, заростання болотною рослинністю та накопичення торфу.
Лагунні береги мають досить широке поширення і становлять, за дослідженнями І.С. Щукіна, 13% від загальної довжини берегів Світового океану. В Європі вони простежуються на узбережжях Балтійського і Адріатичного морів, у Північній Америці – на узбережжі США, у Південній Америці – на узбережжях Бразилії та Уругваю, в Африці – на узбережжі Гвінейської затоки. Характерні такі береги і для північно- західного узбережжя Чорного моря України.

Зубчасті і бухтові береги. Неоднорідність літологічного складу корінних порід або структурно-геологічних умов спричинює до нерівномірного відступання берегів в процесі абразії – відбувається вибіркова абразія – берег найінтенсивніше відступає на відносно понижених ділянках, складених менше стійкішими породами, або дуже тріщинуватими породами. Нерівномірність відступання призводить до утворення зубчастого абразійного берега, для якого характерне чергування дрібних бухт і мисів.
Подальший розвиток такого берега може спричинити до зникнення дрібного зубчастого розчленування, внаслідок зрізання або ж відокремлення мисів. Від’єднані миси перетворюються в останці, які з часом зруйнуються хвилями. Нерідко при відступанні контур берега зберігає зубчасто-бухтове розчленування і характеризується постійними співвідношеннями довжин мисів і бухт. Миси витягнуті в море настільки, що уламкового матеріалу, який утворюється при абразії, вистачає для формування вузьких пляжів, що сповільнюють відступання берега у верхів’ях бухт. При незначному зрізанні мисів надходження наносів зменшується і це посилює розмив берега в бухтах. На берегах мілких у бухтах і глибоких біля мисів існують умови, сприятливі для утворення порівняно невеликих акумулятивних форм. При абразії порід, що дають невелику кількість пляжеутво- рюючих наносів, берег спочатку розвивається як абразійний. Однак встановлено, а саме для берегів Азовського моря, що навіть при літологічній однорідності кліфів абразійний берег має риси зубчастого розчленування.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом