Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Евстатичні і гідрократичні коливання рівня моря. Тектонічні та ізостатичні рухи берегових ліній

Австрійський геолог Е. Зюсс ввів у науку поняття про евстатичні коливання рівнів океану, а також про додатні і від’ємні рухи берегових ліній.
Евстатичні коливання рівня моря – зміни рівня моря, що виникають унаслідок різних причин, які зумовлюють до змін об’єму океанічних вод або океанічної западини. Це, зазвичай, глобальні, одночасні вертикальні зміни поверхні водного басейну (океану). До евстатичних коливань рівня моря не відносять локальні зміни рівня, спричинені місцевими гідрометеорологічними змінами (припливи, вітрові нагони, перепади внаслідок дії течій тощо).
Евстатичні коливання, зумовлені коливанням об’ємів води в океані або ж місткості океанічних басейнів, однаково впливають на всі береги. Розрізняти гідрократичні і теократичні коливання рівня океану запропонував А.П. Павлов.

Гідрократичні коливання рівня океану – коливання рівня, що спричинені змінами об’єму водної маси басейнів, тобто пов’язані зі збільшенням або зі зменшенням кількості води в океані. Одна із причин змін рівня Світового океану – постійне надходження води із мантії Землі, у друга – вилучення мас води із океану на утворення материкових зледенінь і повернення їх у глибини океану під час їхнього танення. Теократичні коливання рівня моря – коливання рівня, спричинені змінами рельєфу поверхні літосфери в межах водних басейнів. До них належать коливання, зумовлені змінами об’єму океанічних западин, накопиченням товщі осадів на дні водного басейну, утворенням підводних хребтів і западин. На відміну від тектонічних регіональних рухів, під час теократичних коливань відбувається переміщення берегових ліній на площі всього басейну, а не на окремих її ділянках.
Місцеві зміни коливання рівнів, що виникають або ж унаслідок тектонічних причин, або ж унаслідок занурення земної кори під вагою льодовикових щитів, швидко згасають поза зоною їхньої безпосередньої дії.
Тектонічні рухи берегових ліній – рухи земної кори, здебільшого вертикальні, що спричинюють до опускання або ж підняття узбережжів, тобто до відносних коливань рівня моря. Тектонічні коливання можуть охоплювати ділянки узбережжів різної довжини. Найчастіше їхні контури збігаються з геологічними структурами. Рухи крупного порядку відображають епейрогенічні підняття та опускання чималих площ платформ і орогенічних переміщень складчастих областей. Вони досить повільні (середня швидкість – порядку 0,005 мм/рік, у межах гірських поясів – до 0,3 мм/рік). Максимальна швидкість тектонічних рухів може сягати 3-5 см/рік.
На узбережжях проявляються також і блокові рухи, що відбуваються по розривних порушеннях і які спричинюють до вертикальних переміщень окремих порівняно невеликих за площею ділянок суші. Тектонічні рухи по тріщинах і розколинах часто пов’язані з сейсмічно активними ділянками земної кори. Наприклад, вертикальні переміщення блоків суші можуть бути спричинені землетрусами. Такі рухи можуть бути дуже швидкими, практично миттєвими.

Ізостатичні рухи – вертикальні переміщення берегових ліній, спричинені змінами навантаження на земну кору в прибережних районах. Головні причини таких переміщень – це зміни об’єму материкового льоду (гляціоізостатичні коливання), зміни товщини (глибини вод) водної оболонки над шельфовими районами океану (гідроізостатичні коливання), збільшення потужності пухких відкладів на узбережжях, передусім у районах крупних річкових дельт, збільшення навантаження на земну кору внаслідок будівництва гідротехнічних та інших споруд. За відсутності таких навантажень (наприклад, танення льодовиків) узбережжя піднімаються.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом