Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Гіпотези зміни рівнів Світового океану

8.2. Гіпотези зміни рівнів Світового океану

З появою у XIX столітті гіпотези льодовикового періоду виникло припущення, що утворення великих льодовикових щитів передбачало вплив на об’єм води у Світовому океані та, відповідно, на глобальний морський рівень. Отож будь-які факти такого впливу стали розцінюватися як спосіб перевірки всієї концепції льодовикового періоду. Після появи даних про неодноразові давні зледеніння виникла думка про декілька широкомасштабних евстатичних коливань морського рівня.
Неможливість детального обґрунтування залежностей між коливанням морського рівня і значним материковим зледенінням пов’язана з невизначеністю датування і кореляції цих ознак. Проте детальні спостереження і факти дослідження незаперечно свідчать про такі залежності. Безперечно, якщо підрахувати навіть наближено об’єм мас льоду в льодовиках (Р.Дж. Райс, 1980), то вилучення такої кількості води із кругообігу понизило б рівень Світового океану на 132 м (теоретичні розрахунки за моделлю льодовикового періоду Флінта). Проте, як зазначає сам автор моделі, при моделюванні Флінта не було враховано деяких досить суттєвих особливостей: 1) зледеніння не обов’язково повинно було бути синхронним по свій земній кулі; 2) дуже важливо визначити потужність льодовикового щита; 3) не враховані ізостатичні рухи океанічних басейнів, оскільки із них вилучено великий об’єм води, відповідно, змінився тиск водної маси на улоговину (як тиск льоду на поверхню суші). Тому, очевидно, що найбільші гляціоевстатичні коливання рівня моря мали амплітуду наближено 100±20м. Якщо підрахувати запаси води в сучасних материкових льодовиках, то він відповідає 65-метровому шару води в океані. Якщо ж ця вода надійде до Світового океану, то з урахуванням ізостатичних рухів рівень Світового океану підвищиться лише трохи більше ніж на 40 м. Проте і тут ми не можемо стверджувати, що існує така ймовірність, за якої два великі льодовикові щити – гренландський і антарктичний – розтануть синхронно і повністю за міжльодовиковий період.
Якщо б гляціоевстатичні коливання були єдиним джерелом зміни морського рівня, то варто було б припустити, що після кожного зледеніння рівень океану повинен був повертатися до своїх первинних позначок. За таких умов будь-які припідняті давні берегові лінії повинні були б аналізуватися як тектонічні порушення чи гляціоізостатичні процеси. Проте безліч припіднятих берегових ліній простежуються за межами зледеніння і без будь-яких тектонічних деформацій, що свідчить про інші чинники їхнього утворення.
Раніше стверджували, що всі берегові лінії взаємозалежні одна від одної, отож для всієї берегової зони характерні довготривалі (вікові) послідовні евстатичні зміни рівнів. Вікові коливання рівня зумовлені повільними вертикальними рухами суші – підняттям або ж опусканням. Таку схему вікових змін рівнів побудовано для Середземномор’я, де гляціоевстатичні коливання накладено на загальну схему вікових змін рівнів. І хоч деякі загальні твердження цієї гіпотези не завжди підтверджені польовими дослідженнями, підпорядкованість гляціоевстатичних коливань рівнів моря віковим залишається головним висновком.
Накопичений у дослідницькій практиці матеріал про давні берегові лінії засвідчує, що пониження рівня Світового океану може бути незалежним від зледеніння, але у багатьох випадках він є синхронним з ним. Навіть порівняння змін клімату з рівнями морів багато в чому дає протилежні дані. Дослідження викопної фауни і флори також не відповідає кореляції клімату. І хоча чимало дослідників вказує, що коливання рівнів моря поза областями зледеніння є лише впливом тектонічного чинника, багато дослідників вважає, що в плейстоцені відбувалося довготривале евстатичне пониження рівня на 200 м і нижче (Р. Дж. Райс, 1980; с. 118).
Дослідження, виконані за допомогою радіовуглецевого методу, в різних природних умовах виявили загальні закономірності у швидкому підвищенні рівнів моря між 15000 і 7500 років назад. Якщо більшість дослідників підтверджує, що морський рівень 15000 років тому назад знаходився у межах позначок від -100 до -60 м, то для рівнів 7500 років назад він перебував уже в межах позначок -15 і -10 м, що дає середню швидкість підвищення морського рівня біля 10 мм/рік. Зрозуміло, що в цей період відбувається затоплення значної частини континентального шельфу, а також численних низинних ділянок суші. Чимало дослідників вважає, що на фазі загального підвищення морського рівня виділяються вторинні фази регресії. Наприклад, Р. Фербріджем (1961) виокремлено чотири періоди помірного відступання моря. Швидкість зміни рівня моря різко зменшується близько 7000 років назад. У наступні 2000 років рівень моря підвищився на 20 м, а в подальші 2000 він знизився майже вдвічі.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом