Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Морські тераси: берегові, акумулятивні, абразійні (корінні), цокольні

Берегові тераси – це переважно надводні давні берегові форми, що в рельєфі можуть виражатися серією берегових валів (зазвичай, берегові акумулятивні форми), утворених за дещо вищих, порівняно із сучасним, рівнях моря. Берегові тераси переважно виражені у вигляді перегинів поверхні прибережної суші і простягаються вздовж сучасної берегової лінії. Вони фіксують положення берегової зони в минулому, коли рівень моря був вищий від сучасного. Морський генезис такої форми легко встановлюється за складом відкладів і переважно макро- і мікрофауною, що в них міститься. Встановленню морського походження відкладів форми сприяє також вивчення мікрофлори (наприклад, морських видів або родів діатомових). Проте висотне положення берегової лінії, за якого формувалася певна тераса, може бути визначено здебільшого лише наближено. Якщо мова йде про неприпливні моря, то можна вважати, що на глибокому березі перевищення берегового валу над рівнем води в морі може сягати близько 2 м. Тоді висота рівня, за якого формувалася дана тераса, повинна, відповідно, наближено дорівнювати висоті її поверхні без цих 2 м відносного перевищення берегового валу.
Найчастіше простежуються донні тераси, що засвідчує: рівень морів був значно нижчим. Це, зазвичай, поєднання берегових форм, які виражені у вигляді перегинів поверхні підводного берегового схилу і характеризуються кліфами і вирівняними ділянками колишнього підводного схилу (бенчами).
Дуже часто спостерігається серія таких морських терас, що нагадують східчасті поверхні у бік моря. В кожній із них розрізняють такі елементи – тиловий шов, уступ, поверхня, бровка тераси. Залежно від геологічної будови тераси та умов формування розрізняють акумулятивні, цокольні і корінні або абразійні тераси (рис. 8.1).

Рис. 8.1. Типи морських терас (за O.K. Леонтьєвим): (доступно при скачуванні повної версії книжки)
а – акумулятивна, б – цокольна, в – абразійна (п – давні берегові лінії); г – серія приєднаних акумулятивних терас, що не мають виражених бровок; д і е – дві одновікові тераси, що відрізняються по висоті бровок, але приурочені до однієї і тієї ж давньої берегової лінії

Акумулятивні тераси цілковито складені пухкими морськими відкладами, геологічно одновіковими з її поверхнею. Це колишні пляжі, серії берегових валів, давні акумулятивні берегові форми. Вони формуються вище відповідного рівня моря, причому перевищення над ним залежатиме від висоти штормового прибою.
Абразійні або корінні тераси цілком вироблені в породах, старших від її віку. Це колишній абразійний підводний схил (бенч), який прилягає до кліфу. Такі тераси формуються нижче відповідного рівня моря.
Морські тераси, складені в основі корінними породами, а зверху перекриті пухкими відкладами, одновіковими з віком тераси, називають цокольними. Утворюються вони в умовах змін режиму берегової зони.
Умови формування морських терас, які визначаються гідродинамічними чинниками і літологією порід, що формують узбережжя, можуть змінюватися впродовж берега досить сильно, і це впливає на їхній гіпсометричний рівень. Найчастіше ці чинники не враховуються під час аналізу піднятих терас, а розбіжності у їхніх висотах пояснюються тільки диференційованими тектонічними рухами. Відповідно, для пояснення історії розвитку рельєфу морського узбережжя велике значення надають простяганню терас уздовж берегів, тобто зіставленню висот терас, виявлених дослідниками на різних ділянках. Висоту тераси необхідно визначити за висотою її тилового шва, тобто підніжжя одновікового з нею уступу, оскільки, здебільшого, він відповідає положенню берегової лінії під час утворення поверхні тераси. Відмітки на бровці однієї і тієї ж тераси можуть бути різними, оскільки невідомо як відбувалося руйнування попередньої, сформованої вище тераси під час формування дещо молодшої.
Затоплені давні берегові лінії також розрізняють передусім за їхнім батиметричним положенням. Щодо цього припускають, що рівновисотні на одній і тій же ділянці узбережжя давні берегові лінії на сусідніх профілях однакові. Це припущення при можливості перевіряють і за іншими ознаками, наприклад: за складом відкладів, що утворюють берегові форми; за складом і віком фауни, що в них знаходиться; за абсолютним віком порід тощо.
Отже, побудувавши графік зміни висот терас, можна виокремити ділянки узбережжя зі зміною рівнів берегових ліній.
Морські тераси мають велике значення для аналізу палеогеографії узбережжя. Тераси є свідченням зміни рівнів моря в минулому, вони характеризують тектонічний режим узбережжя, за ними здійснюють кореляцію подій минулого в різних районах берегової зони.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом