Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Формування акумулятивних утворень. Зміна висоти берегових валів

За значних запасів пухкого матеріалу на дні внаслідок відносного підняття суші на березі формуватимуться величезні акумулятивні форми, утворені за поперечного переміщення відкладів (вали, тераси, бари тощо). Ці форми переважно формуватимуться донним матеріалом, матимуть значну ширину і паралельне простягання вздовж берега. Формування акумулятивних утворень значною мірою визначається темпом відносного підняття узбережжя (рис. 8.4). Деякі автори вважають, що ріст акумулятивних форм відбувається переважно в періоди інтенсивних відносних рухів берега, а в періоди сповільнення рухів чи стабілізації рівня на підводному схилі встановлюється відносна динамічна рівновага і відбувається значно менше надходження наносів із дна на берег. Це спричинює до відмирання акумулятивних форм. Проте дослідженнями підтверджено, що для формування акумулятивних форм найсприятливіші порівняно повільні коливання рівнів водойми, оскільки за швидких змін рівня літодинамічні процеси не встигають набути впорядкованого характеру.

Рис. 8.4. Принципова схема формування морських акумулятивних терас в умовах рівномірного відносного підняття (за О.С. Іоніним і П.О. Капліним): (доступно при скачуванні повної версії книжки)
1 – корінні породи; 2 – галечно-гравійні відклади; 3 – піски; 4 – мули; 5 – ущільнені мули

Отже, за постійного відносного підняття берега, достатніх запасах пухкого матеріалу на дні та оптимальних похилів підводного схилу в приурізовій частині суші формуватиметься шляхом приєднання серія берегових валів. Поступове прирощування берегових валів відбуватиметься в умовах підняття, отож до того часу, коли сформується новий береговий вал, перший вже підніметься на деяку висоту. Відповідно, древніші берегові вали, розташовані ближче до материкового краю тераси, будуть вищі, ніж дещо молодші вали, що лежать біля сучасного берега. Отже, наростання висоти берегових валів на поперечному профілі можна вважати, на думку О. К. Леонтьева, надійною ознакою відносного підняття берега.
Зміна висоти берегових валів може відбуватися також унаслідок зміни темпів відносного підняття або зміни джерела живлення наносами, залежати також від пульсаційного надходження матеріалу в берегову зону тощо. Цими ж причинами найчастіше обумовлюється утворення уступів під час формування акумулятивних утворень, що фіксують стадію їхнього росту (рис. 8.5).

Рис. 8.5. Профілі акумулятивного берега в умовах підняття (а), стабільного положення (б) і занурення (в) (доступно при скачуванні повної версії книжки)

У природі запаси пухкого матеріалу на дні найчастіше обмежені. Нерідко під час тривалого підняття за відсутності пухкого матеріалу ззовні викиди наносів із дна до берега спричинюють до того, що на підводному схилі відслонюється крівля корінних порід, абразія яких протікатиме значно повільніше, ніж розмив пухких відкладів. Унаслідок цього на березі виникає дефіцит наносів і зовнішній край акумулятивних форм починає розмиватися. Отже, акумулятивний режим узбережжя за відносного підняття і дефіциту наносів на дні може змінитися абразійним, що спричинить до поступового розмиву і скорочення площі акумулятивних форм, створених за поперечного переміщення наносів.
Своєрідно протікає еволюція акумулятивних форм, джерелом живлення для яких слугує матеріал, утворений при абразії берега. Щодо цього, за поступового підняття суші відбувається поступове осушення бенча і відмирання кліфу, зменшення кількості наносів, що надходять на побудову акумулятивних форм. Унаслідок цього виникає дефіцит наносів, акумулятивні форми зазнають розмиву. Суттєве значення щодо цього мають незворотні втрати матеріалу внаслідок його стирання.
Для росту акумулятивних форм, що живляться завдяки виносу рік, підняття берега створює сприятливі умови, оскільки за відносного підняття поступово понижується базис ерозії рік, унаслідок чого зростає їхній твердий стік. Проте за евстатичного пониження рівня моря збільшення твердого стоку рік не відбувається, оскільки в посушливі регресивні епохи кількість алювіального матеріалу значно зменшується.
Надійним показником сучасного відносного підняття берега є також зміни механічного і мінерального складу акумулятивних товщ. Зазвичай, регресивний характер зміни механічного складу прибережних наносів по вертикалі засвідчує відносне підняття берега.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом