Карпенко H.I.
Рельєф морських берегів

Еволюція берегів в умовах відносного опускання

Еволюція берегів в умовах відносного опускання, так само як і за підняття, залежить від стадії розвитку підводного схилу і первинних похилів затопленої поверхні суші. При підвищенні рівня на акумулятивних берегах з виробленим профілем значна маса наносів повинна виноситися на дно і нарощувати поверхні нижніх горизонтів підводного схилу. У цьому випадку пляж зазнає розмиву. Загалом відбувається також посилення абразійного процесу, і товща раніше відкладених морських наносів на підводному схилі буде похована під новим матеріалом, що надходить з абразійного берега чи з акумулятивних форм, що інтенсивно розмиваються.
У випадку, коли прилегла суша є рівнинною, нахиленою до моря під кутом меншим, ніж профіль рівноваги підводного схилу, відбуватиметься вироблення профілю і маси пухкого матеріалу переміщуватимуться до берега (рис. 8.7). Унаслідок цього формуватимуться потужні акумулятивні утворення типу підводних барів, які згодом за подальшого пониження рівня моря можуть переформуватися в острівні і берегові бари. Розвиток раніше сформованих акумулятивних утворень, залежно від співвідношення темпу відносного опускання берега і темпів надходження наносів до урізу на мілинному узбережжі, що опускається, може протікати по-різному. За зростання швидкості відносного занурення берегові бари або ж цілковито знищуються, або ж їхні релікти можуть виявитися затопленими. В подальшому залишки цих форм будуть заховані під товщею дещо молодших глибоководних осадів. За меншої швидкості опускання і недостатнього надходження наносів спостерігається розмив акумулятивних утворень. В умовах повільного занурення берега і значного надходження наносів берегова лінія на мілинних акумулятивних берегах може висуватися в море, тобто опускання значною мірою компенсується акумуляцією наносів.

Рис. 8.7. Вироблення профілю рівноваги за пониження рівня моря: (доступно при скачуванні повної версії книжки)
CAB – вихідний профіль; С1А1В1 – профіль, вироблений відповідно до пониженого рівня

Розвиток акумулятивних форм в умовах відносного опускання берега суттєво залежить також від способу живлення цих форм і надходження пухкого матеріалу в берегову зону. Опускання берега впливає також і на стратифікацію відкладів берегового схилу.
Глибокі береги за відносного опускання завжди зазнають великого розмиву, оскільки в цьому випадку глибини збільшуються і хвилі з великою силою впливатимуть на берег. Гарною ознакою опускання берега є так звані брилові і валунні бенчі, що простежуються на значні глибини – до 20 м і більше.
У деяких випадках за відносного опускання берега раніше утворений кліф може бути повністю затоплений, і лінія берега встановлюється вище його бровки, простягаючись пологою поверхнею прибережного плато, в породах якого цей кліф вироблений. Тоді абразія зовсім припиняється і берег унаслідок мілинності в приурізовій смузі стає акумулятивним (рис. 8.8).

Рис. 8.8. Опускания абразійного берега з кліфом, що приурочений до лінії відпливу (за O.K. Леонтьєвим) (доступно при скачуванні повної версії книжки)

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом