Світличний О.О., Чорний С.Г.
Основи ерозієзнавства

Алгоритм проектування системи грунтозахисного контурно-меліоративного землеробства

При проектуванні грунтозахисних систем контурно-меліоративного землеробства необхідне проведення детальних грунтових, гідрологічних, ландшафтних й інших досліджень, а також потрібні точні інженерні розрахунки величини ерозії, поверхневого стоку, припустимої або доцільно-припустимої норми ерозії. Для оптимального сполучення цих етапів необхідний такий порядок дій (Каштанов и др., 1994):

  • вивчення ландшафтних особливостей території з картографуванням виявлених територіальних структур;
  • складання карти існуючих агроландшафтних (AЛ) структур (АЛ-масивів та АЛ-контурів, а інколи АЛ-підмасивів);
  • визначення додаткової інформації: показників і коефіцієнтів розрахункових формул ерозії, поверхневого стоку, ПНЕ тощо;
  • визначення величин поверхневого стоку, поверхневого змиву, ПНЕ, небезпеки яружної ерозії, зсувів, підтоплення і т.д.;
  • побудова карти ізоліній ерозійної небезпеки, фіксування інших видів деградації земель;
  • визначення меж рубежів контурної організації території за допомогою моделей раціонального використання земель або шляхом порівняння ерозії з ПНЕ;
  • сполучення розрахованих інженерними методами меж з найближчими рубежами ландшафтних смуг;
  • корегування ширини АЛ-контурів з урахуванням ширини захвата сільськогосподарської техніки, заокруглення радіуса в місцях вигину контурів і інших технологічних особливостей ведення землеробства.

Слід зазначити, що при існуючому в наш час підході сівозміни та відносно однотипні технології вирощування сільськогосподарських рослин визначають лише за економічними критеріями і поширюють на великі групи АЛ-контурів, що знаходяться в різних ландшафтних смугах і навіть їхніх сполученнях – ярусах. Це знижує біологічну врожайність і погіршує екологічну ситуацію. При ландшафтно-екологічному обгрунтуванні внутрішньопольової організації в умовах проектування контурно-меліоративної організації території оптимізуються форми і розміри АЛ-масивів, що прагнуть поділити її на однорідні частини з позицій ландшафтно-екологічної організації території (Каштанов и др., 1994).

Важливі екологічні елементи технології вирощування культур – норма і терміни внесення добрив, хімічних засобів при захисті рослин, диференціація поливних норм у районах зрошення тощо – можуть правильно виконуватися лише в умовах однорідних АЛ-контурів. Таким чином, уся територія за допомогою контурно-меліоративної організації території повинна складати цілісну природно-господарську систему.

Це ж стосується і гідрографічної мережі, наприклад, яри піддаються корінній меліорації (зарівнюванню), а балки можуть цілком вписувати в утворену систему землекористування. Уздовж річок створюють водоохоронні зони, які повинні стати невід’ємним елементом грунтозахисної системи контурно-меліоративного землеробства. Існує й інше призначення цієї системи: при повному освоєнні контурно-меліоративного землеробства зростає кількість упорядкованих лінійних елементів, створюються багатоцільові об'єкти, збільшуються розмаїтість і стійкість агроландшафтів певної території (Каштанов и др., 1994).

Однак не слід забувати про труднощі впровадження контурно-меліоративного землеробства у виробництво. На частині земель обов'язково скоротиться використання сільськогосподарської авіації, для повного впровадження цієї системи землеробства потрібна спеціальна сільськогосподарська техніка. Крім того, необхідна психологічна перебудова самих працівників галузі.

Впровадження контурно-меліоративного землекористування не завершує, а лише починає новий етап розвитку землеробства. Успіх його залежить не тільки від правильної організації території, але й від технологічної «начинки» кожної робочої ділянки. Сучасні досягнення в контурно-меліоративній системі землеробства лише початок, попереду ще великий кропіткий пошук оптимальних умов функціонування цієї системи.

Питання і завдання для самоконтролю

  1. Які підходи застосовуються до оптимізації використання земельних ресурсів ерозійно-небезпечних територій?
  2. У чому полягає сутність методики оптимізації використання грунтових ресурсів ерозійно-небезпечних територій на основі моделі відтворюваних природних ресурсів?
  3. Які методи оцінки припустимої норми ерозії вам відомі?
  4. Як визначити припустимі норми ерозії на підставі емпіричних моделей грунтоутворення?
  5. Що є грунтозахисною контурно-меліоративною системою землеробства?
  6. У чому полягають головні принципи створення контурно-меліоративної системи землеробства і які існують підходи до їх практичної реалізації?
  7. Як можна представити алгоритм проектування системи грунтозахисного контурно-меліоративного землеробства?
Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом