Бершадська Т.
Економічна та соціальна географія світу

Типи країн світу

Між країнами існують значні відмінності за розмірами території, кількістю населення, економіко-географічним положенням, державним ладом і устроєм, рівнем розвитку.

При визначенні типології країн за основу найчастіше беруть рівень та характер соціально-економічного розвитку, місце у світовому господарстві.

За цими ознаками можна виділити чотири типи країни світу:

  1. Економічно розвинуті країни. До них належать США, Канада, Японія, країни Західної Європи, Австралія, Нова Зеландія, Південно-Африканська республіка (ПАР), Ізраїль. Але й між цими країнами існують відмінності в рівнях економічного розвитку та їхній ролі в господарстві світу. Тому серед економічно розвинутих країн можна виділити декілька груп.

    До першої групи належать економічно високорозвинуті країни «великої сімки»: США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Канада. Господарство цих країн виробляє майже 1/2 промислової продукції світу. Вони є лідерами у світовій торгівлі, на них припадає 45% світового товарообігу. Головна роль у цій групі належить США, що є найрозвинутішою країною світу і головним експортером сучасної наукомісткої продукції та науково-технічної інформації. Країни цієї групи мають значний вплив на перебіг світових політичних подій.

    До другої групи входять економічно високорозвинуті країни Західної Європи (Фінляндія, Швеція, Норвегія, Данія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Швейцарія, Австрія). Усі вони мають високий рівень економічного розвитку, займають помітні позиції у світовій торгівлі, відіграють роль сполучної ланки в економічних взаємовідносинах країн.

    Третя група складається з країн переселенського типу. Це ПАР, Австралія, Нова Зеландія, Ізраїль. їх об'єднують спільні риси історичного та економічного розвитку. Перші три були колоніями Великобританії, а зараз входять до складу Британської Співдружності. Ізраїль був створений у 1948 р. за рішенням ООН унаслідок поділу колишньої британської території Палестини на суверенні єврейську та арабські країни. Індустріально-капіталістичне виробництво у цих країнах започатковане переселенцями, а не було результатом розвитку корінного населення.

    Ще одну групу складають країни із середнім рівнем економічного розвитку — Ірландія, Ісландія, Іспанія, Португалія, Греція. Головна особливість цих країн — фінансова і технологічна залежність від економічно високорозвинутих держав.

  2. Постсоціалістичні країни перехідної економіки. До цієї групи належать країни колишньої соціалістичної системи. Перехідною вважається економіка, що перебуває у процесі великомасштабних змін, які ведуть до іншої стабільної економіки (у даному випадку до ринкової економіки та демократичного суспільства). Найбільших успіхів у проведенні ринкових реформ досягли Угорщина, Чехія, Польща, Словаччина, Естонія, Латвія, Литва та Словенія.

  3. Країни централізовано керованої економіки: Китай, Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР), В'єтнам, Куба. Проте і ця група країн неоднорідна. Незважаючи на те, що в Китаї при владі залишилася комуністична партія, там відбувається швидкий підйом економіки на основі розширення ринкових відносин та приватного сектора. Останнім часом швидкими темпами розвивається економіка В'єтнаму. Куба та КНДР до цього часу дотримуються планової системи ведення господарства, не допускають введення приватної власності тощо.

  4. Країни, що розвиваються. Це здебільшого колишні колонії, які здобули політичну незалежність і створюють свої національні економіки. Вони відрізняються розмірами території, запасами природних ресурсів, рівнем економічного розвитку, місцем у світовому господарстві. Серед них можна виділити декілька груп.

    • Нові індустріальні країни (НІК). До цієї групи входять Республіка Корея, Тайвань, Сінгапур («азіатські тигри»), Бразилія, Мексика, Аргентина, Індія, Туреччина, Малайзія, Індонезія і Таїланд. НІК відзначаються швидкими темпами розвитку, основою якого є використання «плодів» НТР та іноземні інвестиції. Туреччину та Республіку Корея все частіше відносять до економічно розвинутих країн.
    • Країни — експортери нафти. Це — Бруней, Катар, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Саудівська Аравія, Лівія, Іран. Їх економічний розвиток залежить від експорту нафти і цін на неї. Серед країн, що розвиваються, вони виділяються доволі високим рівнем соціально-економічного розвитку.
    • Малі острівні країни (Антигуа, Барбуда, Багамські о-ви, Барбадос, Бермудські о-ви, Бахрейн, Сейшельські о-ви). Високі прибутки цих країн пов'язані з розвитком сфери послуг і, у першу чергу, з банківським бізнесом і туризмом.
    • Країни середніх можливостей. До цієї групи входить 60 країн, що розвиваються (Ямайка, Гватемала, Панама, Філіппіни, Сирія, Туніс, Намібія та ін.). Більшість з цих країн мають певні можливості для подальшого розвитку. Та для розвитку їхньої економіки доводиться постійно позичати гроші в економічно розвинутих країнах, що призводить до зростання заборгованості.
    • Найменш розвинуті країни. За класифікацією ООН до них належать 47 країн з населенням понад 500 млн. осіб. В Африці це Ангола, Ефіопія, Сомалі, Танзанія, Чад, Мозамбік, Малаві та ін.; в Азії — Камбоджа, Ємен, Афганістан тощо (див. табл. 2 у додатку).

    Для більшості країн, що належать до цього типу, характерні спільні риси:

    1. багатоукладність економіки;
    2. двоїста соціально-економічна структура (індустріальний та традиційний сектори. Останній існує на основі відсталих суспільних відносин, характеризується низькою ефективністю і охоплює основну частину населення);
    3. монокультурність господарства (спеціалізуються на виробництві та експорті 1-2 сільськогосподарських культур або експорті продукції гірничодобувної промисловості);
    4. надзвичайна залежність від світового ринку, а саме від цін на продукти експорту та продукцію промисловості, яка імпортується.

Запитання і завдання

  1. Які етапи виділяють у формуванні політичної карти світу? Охарактеризуйте новий та новітній періоди.
  2. На контурній карті позначте основні типи країн світу за рівнем економічного розвитку; виділіть основні групи кожного типу.
  3. За якими ознаками виділяють основні типи країн?
  4. На які підгрупи і чому поділяють економічно розвинуті країни?
  5. Які характерні риси країн, що розвиваються? Які групи країн можна виділити серед них?
  6. Які відмінності існують між: двома групами постсоціалістичних країн перехідної економіки?

ЦЕ ЦІКАВО

Найбільша за територією держава — Російська Федерація. Її площа становить 17,1 млн. км кв., або 11,5% світової поверхні суші. Наступними за цим показником є: Канада (9,9 млн. км кв.), Китай (9,6 млн. км кв.), США (9,4 млн. км кв.), Бразилія (8,512 млн. км кв.).

Найменша незалежна держава — держава-місто Ватикан, або Святійший Престол, яка була виділена в межах Риму 11 лютого 1929 р. за так званим Латеранським пактом. Її площа становить 44 га.

Найменше у світі володіння — Гібралтар, володіння Великобританії на півдні Піренейського півострова, яке займає близько 6,6 км кв.

Держава, територія якої (не враховуючи володіння) розміщується водночас північній і південній, східній та західній півкулях — Республіка Кірібаті, розташована в екваторіальній частині Тихого океану на островах Гілберта, островах Фенікс, Лайн і острові Банана (колишній Оллен). Загальна територія суходолу — 810,7 км кв., чисельність населення — 79,3 тис. осіб (1996 р.).

Єдина у світі країна, яка займає територію цілого континенту — Австралія, її площа близько 7,7 млн. км кв. Австралійці люблять стверджувати, що на території їхньої країни легко можуть розміститися 33 Великобританії.

Держави, розташовані у двох частинах світу, — Росія, Казахстан, Туреччина (Європа і Азія) та Єгипет (Африка і Азія).

Найбільша за площею є острівна держава — Республіка Індонезія, яка займає більшу частину Малайського архіпелагу (2,0 млн. км кв.). Протяжність країни з півночі на південь — 2000 км, а із заходу на схід — понад 5000 км.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом