Байрак Г.
Методи геоморфологічних досліджень

Суть методів досліджень та їхня класифікація. Методи геоморфологічних досліджень

Кожна наука має свій набір методів досліджень. Ними користуються під час виконання науково-практичних спостережень, збору фактичного матеріалу, з’ясування взаємозв’язків між компонентами, узагальнення даних, виведення загальних чи окремих закономірностей.

Методи досліджень – це послідовні дії з отримання кількісної і якісної інформації про об’єкти середовища. Кількісну інформацію здобувають шляхом виконання одномоментних чи багаторазових вимірювань параметрів або властивостей об’єктів за допомогою спеціальних приладів, а також на підставі аналізу показників у табличній, картографічній чи графічній формі. Якісна інформація – це словесна характеристика об’єктів та явищ, яка ґрунтується на знаннях і досвіді розвідувача. Методи досліджень спрямовані на виявлення чинників процесів, взаємообумовленості явищ та особливостей конкретних об’єктів.

Термін “метод” походить від грец. μέθοδος – “шлях через”. Синонімом цього слова – “спосіб”, “прийом”. Термін використали в працях англійських філософів 1541 р., запозичивши з французької та латинської мови [29].

За визначенням різних авторів методи науки – це:

  • систематизована сукупність кроків, які треба зробити для виконання певної задачі, досягнення мети. Поняття тотожне алгоритму діяльності чи технологічного процесу (за Р. Декартом);
  • правила й умови, які допомагають знайти шляхи подальших досліджень для отримання нових знань (за О.Г. Ісаченко);
  • деяка специфічна процедура, що складається з певних дій або операцій, за допомогою яких здобувається й обґрунтовується нове знання в науці (за визначенням Г.І. Рузавіна);
  • шлях дослідження, і водночас теорія. Як шлях досліджень методи означають сукупність прийомів і способів, які застосовують у науці для отримання нових знань і узагальнення їх в теорію (за В.Я. Ромом);
  • спосіб, прийом досягнення цілей, спосіб дій (за В.П. Максаковським);
  • спосіб досягнення всестороннього відображення предмета дослідження, розкриття його суті, пізнання його законів (за Б.М. Кедровим).

Методика – це сукупність методів досліджень науки в цілому або окремої галузі знань. Відповідно розрізняють загальнонаукову та спеціальну методику. Її застосовують під час комплексних вивчень об’єктів чи явищ, а також для систематизованого цілеспрямованого проведення певних досліджень [25].

Методологія (грец. methodos – спосіб, метод і logos – наука, знання) – вчення про правила мислення у створенні теорії науки.

Багато зарубіжних наукових шкіл не розмежовують методологію і методи дослідження. У вітчизняній науковій традиції методологію розглядають як учення про науковий метод пізнання або як систему наукових принципів, на підставі яких ґрунтується дослідження та відбувається вибір сукупності пізнавальних засобів, методів, прийомів дослідження. Найчастіше методологію тлумачать як теорію методів дослідження, створення концепцій, як систему знань про теорію науки або систему методів дослідження. Методику розуміють як сукупність прийомів дослідження, враховуючи техніку та різноманітні операції з фактичним матеріалом [28].

Методи досліджень поділяють на загальнонаукові та спеціалізовані. 3агальнонаукові методи використовують в усіх або в переважній більшості наук, оскільки будь-яке наукове відкриття має не лише предметний, а й методологічний зміст, спричиняє критичний перегляд прийнятого досі понятійного апарата, чинників, передумов і підходів до інтерпретації матеріалу, який вивчають. Загальнонаукові методи розглядають на емпіричному і теоретичному рівнях. Емпіричні методи базовані на досвіді науковця, а теоретичні зумовлюють утворення понять, побудову гіпотез, моделей, теорій.

Методи емпіричного дослідження:

  • спостереження,
  • порівняння,
  • експеримент,
  • вимірювання,
  • моніторинг.

Методи теоретичного дослідження:

  • метод сходження від абстрактного до конкретного,
  • формалізація,
  • ідеалізація,
  • аксіоматичний метод.

До загальнонаукових методів, які використовують на емпіричному та теоретичному рівнях, зачисляють:

  • абстрагування і конкретизацію;
  • аналіз і синтез;
  • аналогію і моделювання;
  • індукцію і дедукцію;
  • абдукцію (гіпотетичний);
  • історичний і логічний;
  • метод графів [4];
  • системний аналіз.

Спеціалізовані методи стосуються конкретної галузі досліджень. Це фізичні, географічні, біологічні, технічні, суспільні та інші методи. У будь-якому дослідженні поєднані і загальнонаукові, і спеціальні методи дослідження.

У географії також розглядають загальногеографічні й окремі географічні методи. Загальногеографічні методи пронизують всю систему географічної науки, а окремі географічні є перевагою певного напряму географії [7].

Усі галузі географії використовують такі загальні методи:

  • описовий (якісний);
  • кількісний;
  • польових досліджень;
  • картографічний;
  • дистанційного зондування;
  • геоінформаціний.

Методи окремих напрямів географії такі:

  • фізичної географії;
  • суспільно-економічної географії;
  • геоморфології;
  • ґрунтознавства;
  • екологічної географії й екологічної геоморфології, зокрема.

За часом виникнення виділяють традиційні та нові методи. До традиційних методів зачисляють:

  • описові (емпіричні – до ХІХ ст. і наукові – з ХІХ ст.);
  • картографічні;
  • порівняльно-географічні;
  • кількісні (балів, балансові, статистичні, картометричні).

Новими вважають методи:

  • математико-географічні;
  • системного аналізу;
  • дистанційного зондування;
  • моделювання;
  • геоінформаційні.

За принципами використання розрізняють методи:

  • збору інформації;
  • систематизації та зберігання первинної інформації;
  • обробки даних;
  • прогнозування;
  • викладання наукових результатів і впровадження їх у практику;
  • побудови наукових результатів.

Отже, всю різноманітність методів систематизують відповідно до їхнього використання в окремих галузях чи усіх науках загалом, часу застосування і змісту методів.

Для геоморфологічних досліджень застосовують такі методи:

  • за формою отримання інформації: польові та камеральні;
  • за способами отримання інформації: експедиційні, стаціонарні, експериментальні, картографічні, дистанційного зондування, ГІС-методи;
  • для з’ясування загальногеоморфологічних рис (геоморфологічної тріади): морфологічні, генетичні, історико-генетичні, визначення віку;
  • за напрямами досліджень: морфологічні, структурно-геоморфологічні, морфолітологічні, палеогеоморфологічні, сучасної динаміки рельєфу, прогностичні, еколого-геоморфологічні;
  • вивчення окремих генетичних категорій рельєфу: флювіального, гравітаційного, структурно-денудаційного, вулканічного, карстового, льодовикового, водно-льодовикового, еолового, мерзлотного, кріогенного, берегового, антропогенного;
  • географічні методи в геоморфології: метеорологічні, гідрологічні, ґрунтові, геоботанічні, економіко-географічні, еколого-географічні. Наприклад, метеорологічні методи: дані з кількості опадів дають змогу моделювати інтенсивність флювіальних, карстових та інших процесів, температурні дані допомагають визначити інтенсивність фізичного вивітрювання, висота та швидкість танення снігового покриву – розвиток ерозійного змиву і розмиву, швидкість вітру – інтенсивність еолових процесів тощо. Гідрологічні методи: швидкість течій рік, висота підйому паводкових вод допомагають виявляти розвиток глибинної чи бокової ерозії рік. Ґрунтові методи: за еродованістю ґрунтів визначають інтенсивність площинних змивів. Геоботанічні методи: за характером рослинного покриву розкривають морфологічні особливості рельєфу, за ступенем задернованості – розвиток ерозійних, карстових, зсувних та інших процесів, дендрохронологічні – розвиток соліфлюкційних, дефлюкційних, деяких гравітаційних процесів. Економіко-географічні: поширення споруд, родовищ, комунікацій зумовлює появу антропогенних форм рельєфу, які вивчає прикладна геоморфологія. Еколого-географічні: визначення ступеня забруднення середовища дає основу для деяких еколого-геоморфологічних досліджень;
  • методи суміжних наук у геоморфології: геодезичні, топографічні, геологічні, геофізичні, геохімічні, математичні, статистичні, дистанційного зондування, геоінформаційні. Наприклад, геодезичні методи, зокрема, GPS використовують для визначення координатної прив’язки точок рельєфу, методи космічної геодезії – для з’ясування ролі тектоніки у формуванні рельєфу. Топографічні методи: нівеліри застосовують для з’ясування рівнів майданчиків терас, поверхонь вирівнювання, перевищень точок місцевості; теодоліти і фототеодоліти – для визначення крутості схилів, положення морфологічних границь, динаміки процесів. Геологічні методи: петрографо-мінералогічний, стратиграфічний, структурний дають змогу визначити характеристики порід і тектоніку регіону, на підставі чого з’ясовують умови формування рельєфу. Геофізичні методи ґрунтуються на вивченні тих фізичних сил на поверхні Землі, які впливають на стійкість рельєфу до вивітрювання та денудації, розвиток окремих сучасних геоморфологічних процесів – гравітаційних, флювіальних тощо. Геохімічні методи: вивчення хімічних властивостей порід, вмісту в них хімічних елементів дає підстави виявити стійкість рельєфу до хімічного вивітрювання, палеогеоморфологічні умови утворення. Математичні методи охоплюють різні види моделювання для вивчення розвитку рельєфу та сучасних екзогенних процесів. Статистичні методи: опрацювання та подання кількісних даних з морфометрії рельєфу і його сучасної динаміки. Дистанційного зондування і геоінформаційні: за їхньою допомогою отримують морфометричні, морфографічні характеристики рельєфу, оцінюють динаміку геоморфологічних процесів.

Отож, геоморфологічні методи мають свій методологічний апарат для вивчення рельєфу в цілому, а також послуговуються методами природничих наук для з’ясування окремих його характеристик.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом