Байрак Г.
Методи геоморфологічних досліджень

Види геоморфологічних досліджень

На сучасному етапі розвитку суспільства геоморфологічні дослідження мають значення для проектування промислових і цивільних споруд, визначення родовищ корисних копалин. Це здебільшого локальні пошукування. Суцільні (площинні) геоморфологічні знімання відбуваються у недостатньо освоєних районах світу. Сьогодні найбільше геоморфологічні розвідки провадять установи Академії наук і наукові лабораторії навчальних закладів України.

Геоморфологічні пошукування поділяють на дві великі групи: камеральні та польові.

Камеральні геоморфологічні дослідження передбачають аналіз картографічних, геоінформаційних даних, аерофотоі космознімків, математико-статистичне опрацювання та комп’ютерне подання польового фактичного матеріалу.

Польові геоморфологічні дослідження мають на меті отримати кількісні та якісні характеристики рельєфу, сучасних рельєфотвірних процесів під час візуального чи візуально-інструментального обстеження території.

Важливим чинником, який визначає детальність польових і камеральних робіт, є масштаб подання результатів. Він впливає на вибірковість геоморфологічних пошукувань, їхню тривалість, точність і всесторонність. Геоморфологічні знімання за ступенем охоплення території поділяють на:

  • глобальні;
  • регіональні;
  • субрегіональні;
  • локальні.

Глобальні геоморфологічні дослідження спрямовані на виявлення морфологічних особливостей мегаформ рельєфу – материків, океанів, великих рівнин (наприклад, Східно-Європейська), гірських систем, плоскогір’їв, історії їхнього розвитку, зв’язку з геологічною структурою, ступеня екзогенного перетворення. В системі районування вивчають геоморфологічні провінції чи області. Величина території, охоплена глобальними дослідженнями – 500 км2 і більше.

Під час регіональних геоморфологічних досліджень характеризують макроформи рельєфу – частини гірських систем, низовини, височини чи пасма на рівнинах, і спектр притаманних їм сучасних рельєфотвірних процесів. У системі районування це здебільшого геоморфологічні підобласті. В системі басейнових досліджень вивчають басейни великих рік (четвертого-п’ятого порядків). До регіональних зачисляють також дослідження території поширення одного з видів геоморфологічних процесів, наприклад, карстових, еолових, ерозійних, мерзлотних тощо. Площа території, яка відповідає рангу регіональних досліджень, залежить від величини макроформ і становить орієнтовно 200–500 км2.

Субрегіональні дослідження охоплюють частину регіону, в якому наявні нетипові форми рельєфу. Наприклад, у межах платоподібної височини – пасма, або в межах плоскої рівнини – пологохвилясті ділянки. В системі районування їм відповідають геоморфологічні райони. В системі басейнових досліджень до рангу субрегіональних зачисляють басейни середніх за величиною рік (третього-четвертого порядків). Субрегіональними вважають дослідження, які територіально охоплюють площу близько 100 км2.

Мета локальних геоморфологічних досліджень – вивчення окремих форм рельєфу, їхнього віку, видозмін у ході розвитку, впливу на них сучасних екзогенних процесів. Об’єктами локальних досліджень можуть бути також угруповання форм на невеликій території. В системі районування це підрайони, а під час басейнових досліджень – басейни малих рік першого-другого порядків. Площа території, яка підпадає під ранг локальних, становить менше 50 км2.

Характер геоморфологічних досліджень визначає масштаб карти, яку складають у процесі робіт. Геоморфологічні знімання виконують здебільшого в таких масштабах [24]:

  • головні масштаби: 1:1 000 000, 1:200 000, 1:50 000. В цих масштабах виконана більшість геоморфологічних карт, складених під час геологознімальних робіт;
  • проміжні масштаби: 1:500 000, 1:100 000, 1:25 000. Їх використовують для відображення територій зі складною геоморфологічною будовою, наприклад, Українські Карпати.

Масштаби 1:1 000 000 і 1:500 000 застосовують для відображення геоморфологічної будови певного регіону чи окремої країни. Для відображення геоморфологічної будови території України розроблена карта масштабу 1:1 000 000. Карти, які складають у цих масштабах, називають дрібномасштабними. Їх виконують у камеральних умовах, узагальнюючи карти середніх масштабів.

1:200 000, 1:100 000 – масштаби регіональних досліджень, а карти, які мають такий масштаб, середньомасштабні. Це найпоширеніші масштаби геоморфологічного картографування. В масштабі 1:200 000 складені геоморфологічні карти адміністративних областей України. Ці карти створюють за результатами польових знімань на ключових ділянках і узагальнення здобутих даних.

1:50 000, 1:25 000 – масштаби локальних пошукувань. Карти означують як великомасштабні. Їх виконують на підставі детальних польових розвідок. Карти складають для визначення умов функціонування господарських об’єктів, а також пошуків певних видів корисних копалин.

Найдетальніші геоморфологічні знімання в масштабах 1:10 000 і 1:5 000. На них з великою точністю зображають наявні елементи, мікроформи рельєфу та пов’язані з ними пухкі відклади. Карти призначені для інженерної оцінки району під будівництво конкретних інженерних споруд – створів дамб водосховищ, будівельних майданчиків тощо, супроводжують пошуковорозвідувальні роботи на відомих родовищах, щоб надати правильний напрям розвідувальним виробкам, ефективному відпрацюванню покладів.

За призначенням геоморфологічні пошукування поділяють на широкого та вузького призначення. Дослідження широкого призначення використовують спеціалісти географічного, геологічного, військового профілю, ґрунтознавці, вчителі, студенти природничих спеціальностей для вивчення території і виявлення її загальних природних закономірностей. Дослідження вузького призначення виконують для з’ясування геоморфологічної обстановки конкретної місцевості, яка підпадає під інженерне будівництво чи є перспективною на наявність корисних копалин.

За змістом робіт виділяють загальні та окремі геоморфологічні розвідки. Загальні дослідження охоплюють всі наявні на визначеній території геоморфологічні об’єкти. Їхня мета – комплексна характеристика рельєфу, його морфології, походження, віку, історії розвитку, спектра ендой екзогенних процесів. Результатом досліджень є загальна геоморфологічна карта. Окремі розвідки розраховані на вивчення окремих генетичних категорій чи морфологічних параметрів рельєфу [22]. До окремих зачисляють дослідження тектонічного, вулканічного, флювіального, карстового, льодовикового, водно-льодовикового, мерзлотного, еолового, берегового генетичних типів рельєфу, а також визначення глибини, густоти розчленування, крутості, експозицій схилів та інших морфологічних параметрів рельєфу. Результатом досліджень є карти окремих генетичних категорій рельєфу чи морфологічні карти.