Байрак Г.
Методи геоморфологічних досліджень

Етапи геоморфологічних пошукувань. Підготовчий етап

Усі наукові дослідження, в тім числі геоморфологічні, складаються з трьох етапів: підготовчого, польового та камерального. Ці етапи доволі умовні, проте кожен науковець, розпочинаючи свою роботу, обов’язково їх проходить.

Підготовчий етап

Мета підготовчого етапу досліджень – вивчити територію науково-практичних робіт на підставі топографічних, тематичних карт і даних попередніх наукових досліджень. Займає 20% часу певного наукового дослідження. Використовують такий фактичний матеріал:

  • топографічні карти всіх наявних для цієї території масштабів;
  • наукові публікації – монографії, статті, рукописи;
  • фондові джерела – науково-технічні звіти профільних організацій;
  • інтернет-джерела, які містять блоги науковців, краєзнавців, мандрівників з району досліджень, сторінки науково-популярних видань та сайти адміністративних одиниць, де можна почерпнути цікаву інформацію про об’єкти спостережень;
  • геоморфологічні карти середніх масштабів, геологічні, ґрунтові, ландшафтні чи інші спеціальні карти;
  • наявні об’ємні моделі рельєфу з веб-переглядача Global Mapper;
  • космознімки великої та середньої роздільної здатності з веб-вузла Планета Земля чи інших джерел;
  • бесіди з дослідниками вибраного району, місцевими працівниками.

Протягом попереднього вивчення району звертають увагу на проблемні чи дискусійні випадки у трактуванні тих чи інших фактів різними науковцями. Можливо під час планованих розвідок поталанить уточнити спірні моменти.

Працюючи з літературними, фондовими та інтернет-джерелами, треба законспектувати окремі відомості чи характеристики. Особливо це стосується описів розрізів четвертинних товщ, корінних порід, унікальних або типових форм рельєфу.

Варто звернути увагу на топографічну основу (карти і плани), з якою дослідникам доведеться працювати в полі. Наявність великомасштабної топографічної карти значно полегшує проведення польових робіт та забезпечує отримання конкретніших дослідницьких матеріалів. Топокарта потрібна для розробки маршруту та руху по ньому дослідницької групи. Вона дає уявлення про рельєф місцевості, орієнтує в назвах населених пунктів, урочищ, водних об’єктів. Користуючись картою, намічають місця, зручні для різних вимірів, денних привалів, нічлігу.

Перед виходом на польові роботи треба навчитися користуватися картою: розбиратися в усіх умовних картографічних знаках, визначати за картою відстані між різними об’єктами, площі, напрями (азимути та румби), географічні координати. За горизонталями потрібно вміти визначати висоти окремих точок, крутість схилів, будувати профілі характерних форм рельєфу. Для визначення напрямів і відстаней необхідно мати транспортир і лінійку (або ж циркуль-вимірник). Крім топографічних, на підготовчому етапі досліджень вивчають геологічні, ландшафтні та інші карти, з яких складають загальне уявлення про район досліджень і прилеглу територію. Оглядають також дрібноі середньомасштабні геоморфологічні карти, які дають інформацію про будову рельєфу території в цілому. Завдання дослідника – конкретизувати її і скласти великомасштабні карти. Масштаб оглядових карт має бути таким, щоб допомогти розглянути вибраний район досліджень у межах більшої області й з’ясувати його розміри порівняно з іншими районами, поступовий чи різкий характер границь між ними.

Для того, щоб побачити морфологічні відміни у будові рельєфу майбутнього району досліджень і намітити дослідження його типових чи унікальних форм, аналізують гіпсометричну карту у вигляді 3d-моделі, яку отримали з інтернет-джерел. Зокрема, на сайті Global Mapper наявні такі моделі у масштабі 1:200 000. Можна також оцифрувати у ГІС детальнішу топографічну карту та візуалізувати рельєф для ліпшого сприймання морфологічних особливостей досліджуваної території.

Інформацію про характер рослинного покриву, господарського використання території, наявність ґрунтових доріг, стежок, новостворених кар’єрів, виїмок отримують з космознімків великої роздільної здатності (5 м/пікс = 1:10 000), розташованих на інформаційному веб-вузлі GoogleEarth. Середньомасштабні космічні дані (30 м/пікс = 1:100 000) дають змогу оцінити в цілому покриття земної поверхні вибраної території. Перед виходом в поле треба заготовити кольорові копії космознімків і виконати їхнє дешифрування.

Під час підготовчого етапу корисні бесіди з науковими працівниками, які вже проводили дослідження обраної території і мають певну інформацію. Багато цікавих географічних відомостей можуть надати місцеві краєзнавці, вчителі географії, старожили-любителі природи безпосередньо під час польових досліджень. Особливо щодо інтенсивності та характеру проходження сучасних екзоі ендогенних процесів (зсувів, паводків, землетрусів тощо).

Підготовчий етап досліджень, крім ознайомлення з інформаційними джерелами, передбачає також:

  • написання попередньої стислої геоморфологічної характеристики досліджуваної території;
  • складання попередньої геоморфологічної карти та легенди до неї;
  • розроблення програми польових робіт і календарного плану;
  • опрацювання схеми маршруту для експедиційних досліджень;
  • намічання гірських виробок – буріння свердловин, закладання шурфів, зачистка готових відслонень гірських порід.

Написання короткої геоморфологічної характеристики району досліджень потрібне для розуміння його наукової вивченості, знаходження нерозв’язаних і спірних питань, які будуть конкретизовані в ході передбачуваних досліджень. Надалі таку характеристику розширюють і деталізують, враховуючи оновлення джерел інформації та подання нових результатів польових обстежень.

Важливо під час підготовчого етапу розробити легенду геоморфологічної карти детального масштабу, яка буде складена чи доповнена до існуючої під час польових розвідок. Варто врахувати розроблені попереднім поколінням науковців умовні знаки до геоморфологічних карт (Башеніна, Берлянд, Кук-Дорнкемп, Демек) або розробити власні позначення відповідно до детальності робіт. На підставі великомасштабної топокарти і космознімків виготовляють попередню геоморфологічну карту, зазначаючи межі категорій рельєфу. Генетичні, вікові та морфологічні його особливості уточнюватимуть під час польових досліджень.

Програма польових робіт охоплює перелік питань, які мають бути розв’язані під час майбутніх досліджень території. У програмі треба зазначити спектр поставлених перед дослідниками завдань, врахувати особливості конкретного досліджуваного району, виділити головні та другорядні питання для з’ясування, подати необхідні методичні рекомендації щодо проведення окремих етапів польових робіт.

Календарний план робіт – це розподілення завдань за часом їхнього проведення. Намічають час польових розвідок і конкретизують його щодо кожного етапу досліджень. У календарному плані зазначають години проходження маршрутів, зміст і тривалість роботи на окремих пунктах зупинок. Враховують, що за день разом із зупинками, обстеженнями й описами геологічних розрізів, група дослідників може проходити по середньорозчленованій рівнині приблизно 10 км. Зупинки для польових робіт варто поєднувати з привалами, обідами, нічлігами і вони загалом не повинні перевищувати 4-6 год у день. Малі привали не повинні перевищувати 10-15 хв через кожні 45-50 хв ходу. Весь маршрут розбивають на ділянки, які відповідають денному переходу, намічають його початок і закінчення біля примітних об’єктів місцевості – значних відслонень порід, скель, гирл приток, джерел тощо.

Проведення експедиційних розвідок передбачає складання попередньої схеми маршрутів. Їхні варіанти такі:

  • лінійний наскрізний, прокладений в одному напрямі;
  • кільцевий маршрут, або у вигляді петлі, приурочений до якого-небудь населеного пункту, в якому розпочинається і закінчується польовий етап;
  • радіальний або зірковий, під час якого з певного населеного пункту чи бази відбуваються виходи на прилеглу територію. Потім базу змінюють і дослідження виконують на інших частинах території.

Схему маршрутів викреслюють у вигляді ліній на топокарті. Зазначають кілометраж між пунктами або через кожні 2 чи 5 км походу, місця зупинок для відпочинку, обіду і нічлігу, місця можливих геологічних відслонень. Мають бути визначені способи переміщення дослідників до початкового пункту маршруту і повернення їх з кінцевої точки маршруту. Варто передбачити долання різних перешкод під час маршруту – боліт, пісків, глибоких ярково-балкових форм, лісів, водних об’єктів (можливості також руху по них).

Під час попереднього етапу розробляють проект проведення гірських виробок. Насамперед відзначають місця виходів на денну поверхню геологічних тіл. На ділянках, де немає природних виходів, і вони важливі в геоморфологічному довивченні території, передбачають закладання шурфів, свердловин чи різних способів геофізичного опробування порід. Такий проект може бути у вигляді списку або карти із зазначенням заходів зі збору фактичного матеріалу на досліджуваній території.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом