Бершадська Т.
Економічна та соціальна географія світу

Населення світу

Тема 2. НАСЕЛЕННЯ СВІТУ

§ 3. Чисельність населення світу, його природний та механічний рух

1. Чисельність населення. Населення — головна продуктивна сила суспільства, без нього неможливий розвиток виробництва, техніки та науки. Водночас саме населення й споживає продукцію промисловості, сільського господарства, використовує транспорт, потребує різноманітних послуг (культурних, побутових, туристичних, фінансових тощо). Тому населення є важливим чинником у розвитку кожної країни і вивчається різними науками: демографією (закономірності відтворення населення), етнографією (побут і культурні особливості життя народів), географією населення (особливості його розміщення та структури).

За швидкістю зміни чисельності населення світу впродовж історії людства можна виділити два періоди. Перший тривав до другої половини XVII ст. Він характеризувався порівняно невисокими темпами зростання населення.

На початку нашої ери загальна чисельність населення становила трохи більше 200 млн. осіб. Дуже повільно вона змінювалася в рабовласницькому та феодальному суспільствах, що пояснюється надзвичайно низьким рівнем розвитку продуктивних сил, значною залежністю людини від природи, частими війнами, епідеміями та голодом. І тільки з XI ст. почалося помітне збільшення чисельності населення. Швидке зростання чисельності населення почалося зі становленням та розвитком промисловості, а відповідно із розвитком продуктивних сил (другий період). Так, якщо в 1700 р. чисельність населення світу становила 550 млн. осіб., то в 1900 р. — вже 1630 млн. осіб.

Рис. 3. Десять країн з найбільшою чисельністю населення у 2000 р., млн. осіб(доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Особливо великі зміни в демографічній ситуації світу відбулися у XX ст. (див. табл. 2).

Табл. 2. Чисельність населення світу (* — за прогнозами ООН) (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Чисельність населення світу станом на 12 жовтня 1999 р. досягла 6 млрд. За прогнозами ООН народження 7-мільярдного жителя Землі очікують у 2016 р.

2. Природний рух. Демографічна політика. Відтворення населення (природний рух) — це процес безперервного відновлення поколінь людей, який характеризується показниками народжуваності, смертності та природного приросту (з розрахунку на 1000 осіб.)

З курсу географії 9 класу пригадайте, що називається природним приростом населення.

Природний приріст залежить від багатьох чинників, як біологічних, так і соціально-економічних: умов життя людей, їхнього добробуту, стану охорони здоров'я та харчування, залучення жінок до участі у виробництві, співвідношення міського та сільського населення тощо. У наш час все відчутнішу роль відіграють саме соціально-економічні чинники.

Показники природного руху населення в різних країнах коливаються в доволі широких межах. Тому виділяють три типи відтворення населення: розширене (чисельність населення зростає), звужене (чисельність населення зменшується), просте (чисельність не змінюється). Крім того, виділяють ще два типи відтворення населення.

Перший тип відтворення населення характеризується низькими показниками народжуваності, що мають тенденцію до зниження, та низькою смертністю. Природний приріст доволі низький (10-12 осіб на 1000 осіб і менше), тому частка молоді у віковій структурі незначна, а частка людей похилого віку постійно збільшується, відбувається процес старіння нації. Такі процеси характерні для розвинутих країн Північної Америки, Європи, Японії та Нової Зеландії.

До другого типу відтворення населення належать країни, що розвиваються, Азії, Африки та Латинської Америки. Він характеризується дуже високою народжуваністю, а рівень смертності, завдяки покращенню медичного обслуговування, знижується (див. табл. 3). У зв'язку з цим природний приріст населення високий. Тому у країнах другого типу відтворення населення у віковій структурі переважає частка молоді. Саме у країнах, що розвиваються, в 60-ті роки XX ст. відбувся демографічний вибух — різке зростання кількості населення. Проте процес відтворення населення не можна звести тільки до 2-х типів. З часом за показниками природного приросту країни поступово переходять від другого типу до першого. Для пояснення змін у відтворенні населення застосовується теорія демографічного переходу, який характеризується чотирма фазами: перша фаза— зниження рівня смертності відбувається швидше, ніж зниження рівня народжуваності, природний приріст найвищий; друга фаза — рівень смертності знижується, але рівень народжуваності знижується ще швидше, природний приріст поступово знижується; третя фаза — підвищення рівня смертності через старіння населення, рівень народжуваності повільно знижується, відбувається перехід від розширеного до простого відтворення населення; четверта фаза — показники смертності і народжуваності зближуються, відбувається демографічна стабілізація (див. рис. 4).

Табл. 3. Показники народжуваності та смертності у країнах Африки (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Рис. 4. Фази демографічного переходу (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Демографічна політика — це система адміністративних, економічних, пропагандистських та інших заходів, за допомогою яких держава впливає на природний рух населення (в першу чергу на народжуваність) у бажаному напрямі.

У країнах першого типу відтворення населення демографічна політика спрямована на підвищення народжуваності та природного приросту населення. У країнах другого типу відтворення населення зусилля держави направлені на зниження народжуваності. Найбільш ефективною в кінці XX ст. виявилася демографічна політика уряду Китаю, де народжуваність знизилася з 28 осіб на 1000 жителів у 1968 р. до 10-11 у 1998 р., а з 2000 р. настала демографічна стабілізація.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом