Байрак Г.
Методи геоморфологічних досліджень

Вивчення заплави. Класифікація заплав

Послідовність вивчення заплав:

  1. Визначають межі між заплавою та терасами, між низькою і високою заплавами
  2. Отримують морфометричні дані: ширина, висота над урізом води
  3. Описують геологічну будову заплави
  4. Вивчають заплавний рельєф
  5. Класифікують заплаву

Визначення меж заплави

Вони добре виділяються на великомасштабних космознімках. Низька заплава часто незадернована. Висока – більш зволожена, порівняно з прилеглими терасами, тут немає забудови, ріллі, наявна чагарникова та вологолюбива лучна рослинність.

Геологічна будова заплави

Дані використовують з відслонень берегових уступів, буріння свердловин, даних електрозондування.

Зазначають літологічний склад відкладів, походження матеріалу – місцевий чи принесений із сусідніх областей зносу.

З’ясовують гранулометричний склад відкладів. Ситовим або візуальним методами вимірюють параметри окремих уламкових частинок і зачисляють їх до певного класу – піску, гравію, гальки тощо.

Будують геолого-геоморфологічні розрізи заплави. Відзначають чергування фацій руслового, заплавного та старичного алювію. Зазначають їхню потужність.

Русловий алювій виникає в активному потоці річкового русла з наносів, які течія тягне по дну; складений найбільш грубим уламковим матеріалом – від грубих пісків до великих гальок. Характерна коса шаруватість відкладів. Розрізняють субфації: пристрижнева або плесова, перекатна, прируслової відмілини (побічнева). Заплавний алювій формується під час паводкових розливів внаслідок осадження зважених у воді наносів; складений дрібнозернистими пісками, супісками, суглинками з домішкою гравію, гальки. Характерна нечітка горизонтальна або хвиляста шаруватість відкладів. Виділяють субфації: прируслова, центральна, притерасна. Старичний алювій утворюється найчастіше на заплаві у відмерлих ділянках річкових русел – старицях; складений мулистими відкладами, глинами, суглинками з великим вмістом органіки. Виділяються три субфації: проточна, озерна та болотна.

З’ясовують фази розвитку алювію заплави (за В.В. Ламакіним) [23]

  • інстративна,
  • субстративна,
  • перстративна,
  • констративна.

Інстративний або вистилаючий алювій характерний для стадій переважного врізання ріки, глибинної ерозії (рис. 3.1.7). Означає стадію тектонічних піднять. Субстративнй алювій або алювій розмиву виникає на стадії розширення долини, коли зменшується глибинна ерозія і починає переважати бокова; ріка меандрує, розширює своє днище [4]. Констративний або настилаючий алювій формується на стадії заповнення долини уламковим матеріалом в умовах його багатого надходження (рис. 3.1.8, б). Префікс “кон-” означає “приєднання”, тобто алювій накладається на попередню товщу без врізання в неї. Індикатор стадії тектонічних опускань. Перстративний або перестилаючий алювій утворюється на заключних етапах акумулятивної фази формування заплави. Префікс “пер-” означає “завершеність дії”. Алювій накопичується в добре розроблених, зрілих долинах з виположенним поздовжніми профілями, коли усталюється рівновага між несучою здатністю ріки та кількістю уламкового матеріалу, що надходить в неї [50]. Долини не перезаглиблюються (рис. 3.1.8, а).

Інстративний алювій у руслі р. Кам’янка, притоки Опору
Рис. 3.1.7. Інстративний алювій у руслі р. Кам’янка, притоки Опору
Схема формування заплави й перстративної фази алювію в ній
Рис. 3.1.8 (а). Схема формування заплави й перстративної фази алювію в ній (за Є.В. Шанцером) [51].

Умовні позначення:
А – русло (А1 – прируслова відмілина);
В – заплава (В1 – прируслових вал).

І – зона намивання та розмивання наносів, які волочаться по дну поперечними циркуляційними потоками (цифри в кружках (1-7) – послідовно утворені шари руслового алювію);
ІІ – зона осадження зважених у воді наносів і утворення заплавного алювію.

Н – рівень паводкових вод;
h – рівень межені;
М – нормальна потужність алювію.

Цифри:
1 – грубозернистий пісок, гравій, галька;
2 – дрібнота тонкозернистий пісок і супісок;
3 – прошарки мулу;
4 – заплавний (старичний) алювій;
5 – напрями потоків поперечної циркуляції в руслі ріки;
6 – напрям зміщення русла;

Схема формування заплави й констративної фази алювіальної акумуляції
Рис. 3.1.8 (б). Схема формування заплави й констративної фази алювіальної акумуляції [4].

 Цифри: 1 – русловий алювій; 2 – заплавний алювій; 3 – старичний алювій; 4 – відклади вторинних водойм заплави; 5 – загальний напрям міграції русла ріки.
Букви: М – нормальна потужність алювію; Ms – загальна потужність алювію

Дають оцінку загальної потужності сучасного алювію: нормальна, вище чи нижче нормальної. Нормальна потужність – це різниця між найвищим стоянням води під час паводків і найнижчим рівнем води у межінь.

Для галечнику визначають: довжину (вісь а), ширину (вісь b), товщину (вісь с) уламків (див. п. 4.1.3). Обчислюють коефіцієнти сферичності, подовгуватості, сплющеності, ізометричності уламків.

Визначають середній клас обкатаності уламків.

Зазначають умови залягання гравійно-галечникових відкладів: азимут простягання довгої осі, кут падіння (рис. 3.1.9). Часто заплавний алювій залягає перпендикулярно до течії ріки, оскільки виноситься на заплаву під час повеней-паводків. Уламки накладаються один на одного, утворюючи черепицеподібне залягання, оскільки перекочуються придонними течіями.

Залягання гальки на низькій заплаві р. Бистриці в районі смт Єзупіль Івано-Франківської обл. Залягання гальки на низькій заплаві р. Бистриці в районі смт Єзупіль Івано-Франківської обл.
Рис. 3.1.9. Залягання гальки на низькій заплаві р. Бистриці в районі смт Єзупіль Івано-Франківської обл.

Складають таблиці, де вписують дані кожного уламка. Вимірюють від 100 до 250 штук гальок. Ці дані потрібні для з’ясування тектонічних, палеогеографічних, гідроморфодинамічних умов формування території.

Фіксують скупчення пролювіальних чи делювіальних відкладів на поверхні заплави: потужності та склад конусів виносу.

Види природокористування заплави:

  • оранка під овочеві чи злакові культури,
  • пасовища та сіножаті,
  • рекреаційне використання (гідропарки),
  • розробка заплавних кар’єрів корисних копалин,
  • прокладання комунікацій,
  • меліорація заплав,
  • житлові, промислові, комунальні обєкти [32].

Заплавний рельєф

Вивчають заплавний рельєф, зокрема, стариці, уступи, гриви, міжгривні пониження, прируслові вали, плоскі ділянки, западини й їхні співвідношення між собою. Зазначають: місцерозташування форм на ділянках заплави: прирусловій, центральній, притерасній; параметри цих форм; обриси в плані та профілі; особливості літологічного та гранулометричного складу; закономірності групування [1].

Класифікація заплав

  • За гіпсометричним рівнем:
    • низька та висока (у геологічних пошукуваннях високу заплаву часто називають заплавною терасою) (рис. 3.1.10);
    • середня висота заплави;
    • зміна висоти від верхів’їв до низів’їв ріки.
  • За поширенням стосовно русла:
    • одностороння чи двостороння; Одностороння заплава – коли русло притиснуте до корінного берега, заплава розвинута на одному з його берегів. Двостороння поширена на обох берегах ріки.
    • внутрішня (всередині рукавів);
    • вузька чи широка;
    • як чергуються між собою вздовж долини.
  • За закономірностями групування форм заплавного рельєфу:
    • великогривиста чи пологогривиста;
    • плоска чи хвиляста; обвалована;
    • старична (рис. 3.1.11).
  • За співвідношенням із меандрами:
    • сегментна з врізаними меандрами,
    • сегментна з блукаючими меандрами [1];
    • сегментно-гривиста зі слабочи сильновигнутими гривами;
    • озерностарична;
    • сегментно-острівна [50].
  • За співвідношенням із руслом:
    • сегментні заплави розгалужених на рукави рік [51];
    • гривисто-острівна,
    • улоговинно-острівна;
    • паралельногривиста [46].
  • За будовою:
    • акумулятивні (утворені алювіальними відкладами, з нормальною потужністю алювію);
    • цокольні (малопотужний алювій, який лежить на корінних породах ложа річкової долини) [2].
  • За механічним складом:

    • глиниста,

    • суглиниста,

    • супіщана,

    • піщана [30].

  • За віком:

    • молода (в межах першої тисячі років),

    • зріла (від 500 до 8-9 тис. р.),

    • давня (старша кліматичного оптимуму голоцену) [32].

  • За відношенням до ерозійних процесів:

    • районів розвитку бокової ерозії, біля впадіння приток,

    • районів із переважанням глибинної ерозії, пригирлових ділянок і дельт [26].

image
Рис. 3.1.10. Заплава р. Опір поблизу с. Розгірче
Широка пологогривисто-старична внутрішня заплава Дніпра перед Києвом
а
Сегментна з врізаними меандрами старична хвиляста заплава р. Тиси в районі Гутинського хребта
б
Рис. 3.1.11. Типи заплави:
а) широка пологогривисто-старична внутрішня заплава Дніпра перед Києвом;
б) сегментна з врізаними меандрами старична хвиляста заплава р. Тиси в районі Гутинського хребта
Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом