Байрак Г.
Методи геоморфологічних досліджень

Класифікації зсувів

За особливостями процесу зміщення

За особливостями процесу зміщення (за А. Павловим, 1932) [24]:

  • детрузивні зсуви (з лат. detrusio – скидання), у випадку яких зміщення відбувається під напором, або шляхом штовхання блоками, які відірвались від схилу, блоків, розміщених нижче;
  • деляпсивні зсуви (з лат. delapsa – стікати), коли гірські породи зісковзують під впливом власної ваги зі збереженням у зсувному тілі послідовності залягання шарів, дещо закинутих у сторону непорушеної частини схилу. Іншими словами, у деляпсивних зсувів рух мас гірських порід починається у нижній частині схилу, а в детрузивних – у верхній.

За формою в плані

За формою в плані виділяють зсуви:

  • циркоподібні – головний і внутрішній уступи півколом облямовують зниження, утворюючи амфітеатр (рис. 3.4.3). Довжина вздовж схилу (по фронту) приблизно дорівнює ширині (L = В);
  • фронтальні – головний уступ витягнутий вздовж схилу на значні відстані (L > В);
  • зсуви-потоки (глетчероподібні, дендритоподібні) сильно витягнуті уздовж знижень (улоговини стоку) в напрямі падіння схилу (L < В) [21].
Форма зсувів у плані
а                                                                  б                                                   в
Рис. 3.4.3. Форма зсувів у плані: 
а) циркоподібна; б) фронтальна; в) зсув-потік [19]

Є. П. Ємельянова, крім циркоподібних, фронтальних і глетчероподібних, виділяє також зсуви: невизначених обрисів (лабіринт), ложкоподібні, зі звуженою горловиною, віялоподібні, опливини еліпсоїдальної або грушеподібної форми, без виразних границь, складних форм [1].

За глибиною захоплення поверхні ковзання

За глибиною захоплення поверхні ковзання (за Ф. Саваренським, 1935):

  • поверхневі – менше 1 м;
  • дрібні – менше 5 м;
  • глибокі – менше 20 м;
  • дуже глибокі – більше 20 м [29].

За часом виникнення

За часом виникнення (за І. Поповим, 1946) (див. табл. 3.3):

Таблиця 3.3. Схема класифікації зсувних явищ за віком [21]
Вік зсувівВид зсувівСтан рівноваги мас гірських порід
Сучасні, які відповідають сучасному положенню базису ерозії та рівня абразії Активні (ті, що рухаються) Процес усталення рівноваги триває
Призупинені (тимчасово стабілізовані) Дія сили, що зумовлює порушення рівноваги, тимчасово врівноважена факторами стійкості
Зупинені (стабілізовані) Сили, які порушують рівновагу, тимчасово усунулися
Закінчені (повністю стабілізовані) Дія сили, що зумовлює порушення рівноваги, вичерпана
Давні, які не відповідають сучасному положенню базису ерозії та рівню абразії Відкриті Зсувне тіло виходить на поверхню
Поховані Зсувне тіло перекрите пізнішими відкладами

Використовують ще такі терміни (за О.І. Шеко, 1984):

  • “старі” зсуви – призупинені, зупинені та закінчені, морфологічні риси яких на поверхні землі згладжені поверхневими процесами;
  • “свіжі” зсуви – морфологічні обриси майже не змінені наступними поверхневими процесами;
  • “активні” зсуви – протягом деякого часу періодично рухаються або деформуються [23].

Також розрізняють зсуви:

  • cучасні – відбуваються протягом останнього десятиліття;
  • давні – відбувалися менше, ніж 3-5 тисяч років тому;
  • прадавні – утворилися багато тисяч років тому.

Залежно від швидкості проходження процесів зсуви бувають:

  • постійні;
  • періодичні;
  • одномоментні [43].

За будовою

За будовою виділяють зсуви (за Ф. Саваренським, 1935):

  1. асеквентні (з лат. а – означає відсутність риси, sequentia – послідовність, дотримання; в нашому випадку – не дотримуватись якихось поверхонь) – зсуви, які утворюються в однорідних нешаруватих відкладах (глини, суглинки, леси, супіски тощо). Поверхня, на якій відбувся зсув – ввігнута, і залежить тільки від внутрішнього тертя порід, якими вона збудована. Маси гірських порід сповзають вниз уздовж схилу у вигляді блоку або блоків порід без будь-якого суттєвого порушення їхньої внутрішньої будови (рис. 3.4.4);
  2. консеквентні зсуви (дотримуються наявної поверхні) утворюються в неоднорідних та однорідних, але тріщинуватих породах. Прикладом зсувів у неоднорідних породах є сповзання глин по масиву пісковиків, а прикладом зсуву в однорідних тріщинуватих породах – рух брил вапняків, аргілітів тощо. Отож, сповзання мас порід відбувається подібно до руху в’язкої рідини вздовж похилих поверхонь або у вигляді блоку (у випадку тріщинуватих порід). Поверхнями ковзання можуть бути:
    • моноклінально нахилена поверхня нашарування гірських порід;
    • похилі шари або прошарки слабких порід (глин, аргілітів, вугілля);
    • поверхня корінних порід або нижня межа зони сильно вивітрілих порід;
    • поверхня тріщин;
    • поверхня мерзлих порід.
    Форма поверхні ковзання у консеквентних зсувів плоска, хвиляста, похило-ступінчаста;
  3. інсеквентні зсуви (з лат. in – до чогось) розташовані впоперек простягання порід і формуються також у неоднорідних, шаруватих породах, які залягають горизонтально чи нахилені згідно з падінням схилу. Поверхня ковзання перетинає шари різного складу. У вершині зсуву вона крута, спрямована уздовж поверхні тріщин, а до підошви виположується, зрізаючи шари порід. Переміщення відбувається впоперек структурних поверхонь [29].
Схема типів будови зсувів
Рис. 3.4.4. Схема типів будови зсувів [19]: 
а) асеквентні: 1) в однорідних глинистих породах; 2) в тріщинуватих твердих породах; 
б) консеквентні: 1) зміщення делювію по поверхні корінних порід; 2) у моноклінально похилих шаруватих породах; 
в) інсеквентний

За формою переміщення

За формою переміщення виділяють зсуви:

  • структурні – сповзання (зсув) блоку або блоків гірських порід. Структурні зсуви – це завжди зсуви ковзання, в яких практично не порушена внутрішня будова. Серед них розрізняють асеквентні, консеквентні й інсеквентні типи;
  • пластичні – переміщення мас порід у формі стікання в’язкої рідини [35].

За механізмом руху і масштабом явищ

За механізмом руху і масштабом явищ виділяють зсуви (за Г.С. Золотарьовим, 1956):

  • зміщені масиви скельних порід (дуже великі);
  • зсуви-блоки – зміщення блоків головно глинистих і напівскельних порід;
  • зсуви-потоки, утворені під час роздріблення порід, які зсуваються;
  • спливи – поверхневі зміщення глибиною до 2-5 м, які відбуваються під час зволоження атмосферними опадами, рідше ґрунтовими водами;
  • зсуви-опливини – невеликі та неглибокі (до 2-3 м) зсуви, які виникають під час зволоження атмосферними опадами, без участі підземних вод;
  • зриви – невеликі за площею і глибиною зсуви, які надають схилу дрібноступінчастий характер [13] (рис. 3.4.5).
Блоковий зсув у районі Славської Верховини та Сколівських Бескидів у Карпатах
а
 Зсув-потік у районі Славської Верховини та Сколівських Бескидів у Карпатах
б
 Сплив у районі Славської Верховини та Сколівських Бескидів у Карпатах
в
Опливина у районі Славської Верховини та Сколівських Бескидів у Карпатах
г
 Зрив у районі Славської Верховини та Сколівських Бескидів у Карпатах
д
Рис. 3.4.5. Зсуви у районі Славської Верховини та Сколівських Бескидів у Карпатах:
а) блоковий зсув; б) зсув-потік; в) сплив; г) опливина; д) зрив

За механізмом руху

За механізмом руху виділяють такі чотири типи зсувів [10]:

  • видавлювання (описав Н.Я. Денісов, 1958) – витиснення шарів, які лежать нижче вагою покриваючих пластів масиву. Це детрузивні, блокові, фронтальні зсуви. Їхня важлива особливість – зміщення вздовж горизонтальної поверхні, тобто поверхня ковзання приурочена до майже горизонтально залягаючих глинистих порід; зазвичай також зорієнтована горизонтально на значній відстані;
  • ковзання – зрушення покривних відкладів вздовж нахиленої крівлі корінних порід, неміцних прошарків, площин напластування, зісковзування неврівноважених ґрунтових мас вниз по схилу. Це деляпсивні, консеквентні, циркоподібні зсуви;
  • зсуви-потоки та спливи – рукавоподібні зміщення водонасичених розріджених глинистих, лесових і уламково-глинистих мас уздовж схилу. Мають значну довжину. Це деляпсивні, глетчероподібні зсуви;
  • складні зсуви – зсуви великих об’ємів, які формуються під дією багатьох чинників і за складної будови довгих схилів. Склад, властивості та механізм їхнього руху змінюється протягом часу основного зміщення.

За порядком

К.І. Богданович (1911) розрізняв зсуви першого порядку, які захоплюють раніше не зміщувані породи, і зсуви другого порядку, які виникають у тілі від раніше утворених зсувів.

За характером руйнування схилу

За характером руйнування схилу виділяють зсуви (за Є.П. Ємельяновою, 1972):

справжні (нормальні, звичайні), які виникають унаслідок невідповідності величини напруги в схилі та міцності гірських порід. Вони поділяються на: а) глибокі, які можуть розвиватися в однорідному середовищі та в горизонтальних шарах, по похилих поверхнях зон ослаблення; б) поверхневі (зсуви покривних утворень й опливини);

псевдозсуви (особливі зсуви), які формуються під час: а) просідання над пустотами (карстові, вигоряння, штучні); б) осідання у разі ущільнення порід, які лежать нижче (у тім числі суфозійні, у просадках в лесах) [1].

За швидкістю руху

За швидкістю руху зсуви поділяють:

  • 3 м/с – винятково швидкі;
  • 0,3 м/хв – дуже швидкі;
  • 1,5 м/доба – швидкі;
  • 1,5 м/місяць – помірно-швидкі;
  • 1,5 м/рік – дуже повільні;
  • 0,06 м/рік – винятково повільні [1].

За об'ємом

Об’єми зсувів, м3:

  • < 1000 – невеликі;
  • > 1000 – досить великі;
  • > 10 000 – великі;
  • > 100 000 – дуже великі;
  • > 106 – величезні;
  • > 107-108 – катастрофічні [14].

Величина зсувів за В.Д. Ломтадзе (1977):

  • малі: окремі брили, невеликі зриви, об’ємом в одиниці кубічних метрів;
  • невеликі: від десятка до 100-200 м3;
  • середні: 200-1 000 м3;
  • великі: 1 000-200 000 м3;
  • грандіозні: 200 000 мі більші [19].

Зсуви можуть відбуватися і розвиватися на одному висотному ярусі (одноярусні) або на декількох (багатоярусні). Найчастіше багатоярусні зсуви трапляються в гірській місцевості і рідше на рівнинах (головно там, де схили мають довжину понад 100-200 м).

Розрізняють також прості та складні зсуви. Прості зсуви зумовлені одноразовим сповзанням маси порід. Складні зсуви формуються протягом тривалого часу, а процес сповзання відбувається неодноразово. В таких складних (багатоярусних) зсувах зазвичай поєднується і деляпсивний, і детрузивний типи зміщень. Найбільші за площею зсуви зачисляють до складних. Вони мають об’єм у мільйони і мільярди тон, захоплюють товщу глибиною в 100 м і більше [25].

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом