Байрак Г.
Методи геоморфологічних досліджень

Кадастр зсувів

Візуальні дослідження дають змогу також записувати інформацію про зсуви в єдину систему ведення їхнього обліку в певній адміністративній області та районі. Такий облік за єдиною схемою називають кадастр.

Кадастр зсувів розробляють у табличній формі у програмі Microsoft Excel. Номер зсуву визначається геологічною партією відповідно до наявної в них нумерації зсувів, ділянок.

У кадастрі зсувів зазначають таке.

  1. Місце розташування зсуву:
    1. адміністративно-територіальна прив’язка (область, район, місто, село);
    2. прив’язка до ерозійної та гідрографічної мережі.
    Зазначають дати повітряних фотознімань і польового обстеження.
  2. Форма схилу в плані:
    1. ввігнута;
    2. пряма;
    3. опукла;
    4. ступінчаста.
  3. Генетичний тип зсувного схилу, його протяжність і висота.
  4. Вік і склад порід основного горизонту, який деформується.
  5. Гідрогеологічні та гідрологічні умови, які впливають на активізацію зсуву.
  6. Тип зсувів за формою в плані:
    1. циркоподібні;
    2. фронтальні;
    3. кострубатих обрисів (лабіринт);
    4. глетчероподібні (дендритоподібні);
    5. ложкоподібні;
    6. зі звуженою горловиною;
    7. віялоподібні;
    8. опливини еліпсоїдальної, грушеподібної форми;
    9. без виразних границь;
    10. складних форм.
    Для фронтального типу зсувів у тому ж пункті зазначають кількість елементарних форм зсувів, амфітеатрів і подають їхню нумерацію.
  7. Геометричні параметри зсуву: довжина, ширина (м), площа (м2), а також дата, до якої вони належать. Згідно з нумерацією елементарних форм можна записати параметри декількох показних амфітеатрів (для фронтального типу).
  8. Крутість, експозиція та форма схилу в профілі:
    1. плоскі;
    2. випуклі;
    3. ввігнуті;
    4. випукловвігнуті;
    5. ввігнуто-випуклі;
    6. хвилясті;
    7. ступінчасті.
  9. Візуальна потужність зсувних накопичень (м) і висота стінки відриву (м).
  10. Генетичний тип зсуву і вид руху гірських мас порід. Вік зсуву:
    1. свіжий;
    2. давній.
  11. Чинники, які мають вирішальне значення для цього зсуву.
  12. Відомості про динаміку зсуву: активні, тимчасово-стабілізовані, стабілізовані, повністю стабілізовані, давні.
  13. Фізико-географічні процеси, які відбуваються в зоні розвитку зсуву і прямо або опосередковано впливають на активізацію зсуву.
  14. Короткі рекомендації зі стабілізації зсуву, дотримання яких є необхідною умовою.
  15. Пояснювальна записка до кадастру зсувів. Пояснювальну записку складають для проведення аналізу природної обстановки досліджуваної території. Вона є текстовою частиною звіту про результати робіт зі складання кадастру зсувів. Кадастр зсувів доповнюють паспортом конкретного зсуву.

Паспорт зсуву складається з:

  1. просторового положення зсуву;
  2. номера на карті;
  3. коду звіту за каталогом геологічної вивченості;
  4. номенклатури листа;
  5. адміністративної прив’язки;
  6. річкового басейну n-го порядку;
  7. часу утворення зсуву;
  8. геоморфологічної прив’язки;
  9. інженерно-геологічної прив’язки [26].

Виявлені прояви зсувних процесів із лінією геологічного розрізу та гирлами свердловин наносять на топоплан, на підставі чого будують геологічний розріз (рис. 3.4.7). Виготовляють також великомасштабну карту в одному з програмних середовищ ГІС (ArcGIS, MapInfo) (рис. 3.4.8). Карти в геоінформаційному середовищі дають змогу отримувати точні географічні координати зсувів. Як картографічну основу застосовують адміністративні, гіпсометричні та геологічні карти, а також великомасштабні космознімки. Поєднання різних шарів тематичних карт з картою зсувів допомагає візуалізувати приуроченість проявів процесів до форм рельєфу, корінних порід, четвертинних відкладів та об’єктів природокористування. Кожен прояв процесу на геоінформаційній карті має атрибутивну таблицю, в якій зазначено дані про зсув – пункти кадастру (див. вище). Крім розташування й інформації про зсуви, на картах можуть бути зазначені: стійкість схилів, можливість проведення земляних робіт, гідрогеологічні умови району, місця розташування стоків, дренажних басейнів, затоплюваних ділянок і розподіл підземних вод. На карту наносять також місця минулих зсувів, зазначають контури районів можливого майбутнього сповзання.

Зсувний схил із розташованим на ньому оглядовим майданчиком у м. Київ: топоплан із лінією розрізу і точками свердловин
а
Зсувний схил із розташованим на ньому оглядовим майданчиком у м. Київ: розріз
б
Рис. 3.4.7. Зсувний схил із розташованим на ньому оглядовим майданчиком у м. Київ:
а) топоплан із лінією розрізу і точками свердловин;
б) розріз [38]
Фрагмент карти поширення зсувів Славської верховини, виконаної в ArcGIS
image image image
Рис. 3.4.8. Фрагмент карти поширення зсувів Славської верховини, виконаної в ArcGIS (основа – дані SRTM).

Типи зсувів за механізмом руху: 1 – блокового ковзання; 2 – зсуви-течії; 3 – перехідних типів.
Цифрами на карті позначені порядкові номери зсувів обрисів, виду та розташування порушених поверхонь (тріщинуватості, шаруватості).

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом