Бершадська Т.
Економічна та соціальна географія світу

Населення світу

Узагальнююче повторення до теми 2

Основні висновки

У другій половині XX ст. людство пережило пік демографічного вибуху. У 1999 р. чисельність населення світу сягала 6 млрд. осіб. Найвищий природний приріст характерний для країн, що розвиваються. Усе більший вплив на зміни у природному прирості населення відіграє демографічна політика країн, які зрозуміли необхідність стабілізації кількості жителів.

На початку XXI ст. частки міського і сільського населення приблизно однакові. У другій половині XX ст. процес урбанізації досяг найвищої стадії — формування мегалополісів. їх поки що шість. Разом з тим, швидке зростання кількості агломерацій, утворення мегалополісів призвело до виникнення і посилення екологічних проблем. У більшості країн зрозуміли, що процесом урбанізації необхідно керувати.

Перевірте себе

1. На контурній карті позначте 10 найбільш населених країн світу.
2. На контурній карті позначте 5 найбільших агломерацій світу та мегалополіси.
3. Чому швидке зростання чисельності населення на земній кулі пов'язують із розвитком, становленням і утвердженням капіталізму?
4. Які чинники, на вашу думку, обумовлюють показники природного приросту в країнах першого й другого типу відтворення населення?
5. Чи пережила наша цивілізація пік демографічного вибуху? Обґрунтуйте свою думку, використовуючи теорію демографічного переходу.
6. Проаналізуйте карту «Густота населення світу» (рис. 6). Доведіть, що на сучасному етапі вплив природного чинника на розміщення населення зменшується.
7. Які проблеми виникають у зв'язку з розвитком процесу урбанізації? Як, на вашу думку, відбуватиметься процес урбанізації в майбутньому?
8. Чи відображає структура зайнятості населення рівень економічного розвитку країни? Свою думку обґрунтуйте.

Вивчивши цю тему, ви повинні:

знати:
- чисельність населення світу;
- 10 країн з найбільшою кількістю населення,

визначати:
- співвідношення кількості населення за регіонами світу,

характеризувати:
- типи відтворення населення;
- особливості вікового та статевого складу населення;
- напрями основних міграційних потоків;
- структуру зайнятості населення та відмінності її за регіонами,

пояснити поняття:
- демографічна політика;
- демографічний вибух;
- несправжня урбанізація (псевдоурбанізація);
- мегалополіс,

порівнювати:
- темпи, рівні та форми урбанізації країн та регіонів.

описувати:
- найбільші народи;
- найпоширеніші мови світу;
- світові релігії.

показувати на карті:
- райони з найбільшою густотою населення;
- країни з найбільшою кількістю населення;
- мегалополіси;
- найбільші агломерації.

аналізувати текстові, картографічні і статистичні матеріали з метою визначення рис подібності і відмінності у відтворенні, складі та розміщенні населення різних регіонів світу.

Поглиблюємо знання

Світовий ринок праці формується через імпорт та експорт робочої сили. При цьому все більша кількість держав використовує іноземну робочу силу або спрямовує трудових мігрантів за кордон. Якщо у 1970 р. у процесах міжнародного трудового обміну були задіяні 64 країни, то у 1997 р. — вже 105 країн.

Наприкінці XX ст. новим явищем стало поступове стирання різниці між країнами, які приймають, та країнами, які постачають робочу силу, тобто для все більшої кількості країн характерною є одночасна еміграція та імміграція населення. Наприклад, Італія, Іспанія, Греція, які порівняно недавно були тільки країнами еміграції, останнім часом почала приймати трудових мігрантів. У одній тільки Італії нараховується 1-1,5 млн. іноземних робітників, значна кількість яких є нелегалами. Економічне зростання у цих країнах викликало створення значної кількості нових робочих місць. Підвищення добробуту населення значно знизило привабливість важкої непрестижної праці для місцевих робітників, нішу, яка утворилася на ринку праці цих країн, заповнюють іммігранти.

У кінці XX ст. утворився новий центр імміграції — це нафтодобувні країни Південно-Західної Азії. Частка іммігрантів у загальній чисельності робітників у країнах Перської затоки зросла до: Катар — 92%, ОАЕ — 89%, Оман — 70%, Саудівська Аравія — 60%, Бахрейн — 51%.

Приплив іноземної робочої сили дозволяє розвинутим країнам переміщувати своїх робітників у високотехнологічні галузі без відчутно шкоди для тих галузей, звідки були вилучені місцеві робітники. Крім того, готовність іммігрантів працювати за порівняно низьку, за стандартами цієї країни, платню дозволяє стримувати підвищення заробітної плати своїх робітників.

Імміграція висококваліфікованих кадрів дозволяє країнам, які приймають іммігрантів, економити значні кошти на підготовці спеціалістів. За рахунок залучення іноземних фахівців США зекономили у сфері освіти та науки упродовж 1965-1990 pp. не менше 15 млрд. дол.

Країни-експортери робочої сили одержують додаткові прибутки від експорту трудових ресурсів у вигляді грошових переказів від емігрантів. Так, на початку 90-х років XX ст. доходи від громадян, зайнятих за кордоном, складали у Португалії 3,6 млрд. дол. за рік, Єгипті — 3,5 млрд. дол., Іспанії — 2,6 млрд. дол., Індії — 2,4 млрд. дол.

Запрошуємо до дискусії

Чи загрожує земній кулі перенаселення?

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом