Байрак Г.
Методи геоморфологічних досліджень

Класифікації карсту. Зональні типи карсту і форми карстового рельєфу

За материнськими породами

Розрізняють карст:

  • сульфатний – у гіпсах та ангідритах;
  • карбонатний – у вапняках, мергелях, мармурах, доломітах, крейді;
  • галогенний – у кам’яних і калійних солях.

Найменшу розчинність мають вапняки (1 г кальциту розчиняється в 10 000 см3 води за температури 15°) і найбільшу – кам’яна сіль (1 г галіту розчиняється в 3 см3 води за 15°). За іншими даними, розчинність кальциту (породотвірного мінералу карбонатних порід) приблизно становить одну частину на 30 000 частин води, гіпсу – одна частина на 480 частин води, кам’яної солі одна частина на три частини води [47].

За покритістю

Виділяють карст (за М.А. Гвоздецьким, 1972):

  • голий, відкритий або середземноморський – породи, які карстуються, залягають безпосередньо на денній поверхні (рис. 3.5.1);
  • покритий або середньоєвропейський – породи, які карстуються, покриті різними типами четвертинних відкладів або ґрунтами;
  • задернований – породи, які карстуються, залягають на поверхні, проте не оголені, а вкриті рослинністю;
  • похований або викопний – карст давніх геологічних епох, наприклад, мезозою, палеозою, який залягає під товщею молодших порід (похований) або відкопаний екзогенними процесами на денну поверхню (викопний);
  • броньований – розчинні породи розташовані під скальними та напівскальними нерозчинними породами [11].
Голий карст і його форми – карри в Dent de Crolles, Франція
Рис. 3.5.1. Голий карст і його форми – карри в Dent de Crolles, Франція

Карстові форми

Карстові форми бувають двох головних типів:

  • поверхневі
    • карри – борозни на поверхні розчинних порід, величиною від кількох см до 1-2 м,
    • понори  – канали у днищі лійок чи сліпих долин, якими поверхневі води переходять у підземні,
    • блюдця,
    • лійки,
    • ванни (у днищах рік),
    • западини,
    • колодязі,
    • провали,
    • сліпі карстові яри,
    • сліпі долини,
    • польї – великі до 10 км западини, які утворилися внаслідок розвитку та з’єднання карстових долин.
    • Іноді трапляються карстові мости, арки, які виникають у разі обвалення стелі печерних тунелів, ніш.
    • У тропіках поширені карстові останці;
  • підземні
    • щілини,
    • канали,
    • печери,
    • шахти,
    • ходи,
    • галереї,
    • прірви.

За гіпсометричним положенням

За гіпсометричним положенням виділяють:

  • низовинний карст (до 200 м над рівнем моря);
  • височинний і плоскогірний карст (200–500 м і вище).

М.А. Гвоздецький відокремлював рівнинний і гірський карст [12].

За місцерозташуванням

  1. карст на вододільному плато (рис. 3.5.2);
  2. карст на привододільних схилах;
  3. долинний карст:
    1. карст на терасах;
    2. карст на схилах;
    3. карст у днищах долин (рис. 3.5.3).
Карстова лійка на вододільному плато Прут-Дністерського межиріччя
Рис. 3.5.2. Карстова лійка на вододільному плато Прут-Дністерського межиріччя
Карст у днищах рік (Плітвицькі озера, Словенія)
Рис. 3.5.3. Карст у днищах рік (Плітвицькі озера, Словенія)

Зональні типи карсту

  • арктичний і субарктичний;
  • карст багаторічної мерзлоти;
  • карст помірного клімату;
  • середземноморський;
  • пустельний (аридний);
  • тропічний (рис. 3.5.4).
Тропічний карст у вигляді останців (Індонезія)
Рис. 3.5.4. Тропічний карст у вигляді останців (Індонезія)

У тропіках за морфологією додатних форм рельєфу та стадіями їхнього розвитку І.С. Щукін виділяв карст: куполоподібний, баштовий, конічний та улоговинний [58].

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом