Байрак Г.
Методи геоморфологічних досліджень

Характеристика осадових тіл: контакти між шарами порід, узгодження між ними

Після дослідження окремих елементів верств порід приступають до визначення взаємовідношень між ними й аналізу осадових тіл у цілому. Аспекти характеристики такі: контакти між шарами порід, узгодження між ними, форми осадових тіл, визначення потужності товщ.

Контакти між шарами порід

Під час вивчення осадових тіл визначають такі характеристики контактів між ними:

  • вираженість: різкі, нерізкі, розпливчасті;
  • обриси: рівні чи нерівні (ламані). Для нерівних контактів визначають їхню абсолютну та відносну висоту в різних точках, параметри нерівностей, мікроморфографія нерівностей, співвідношення з підстеляючими шарами – зрізання шарів чи збігання з пластовими поверхнями, характер перекриваючих відкладів на підвищеннях і в пониженнях нерівностей;
  • витриманість у розрізі: витримані чи переривчасті;
  • прояви переходу одного шару в інший: зміна складу, структури чи текстури [16].

Характер контактів свідчить про перервність чи неперервність накопичення осадів. Рівні нерізкі контакти пов’язані з неперервністю осадонагромадження, а нерівні різкі – про перерви цього процесу. Нерівні контакти можуть бути пов’язані з давніми ерозійно-денудаційними процесами, зокрема з розмивом чи акумуляцією матеріалу, що цікаво в геоморфологічному плані.

Узгодження між шарами порід

У формуванні шаруватих товщ гірських порід можливі два варіанти їхнього залягання – узгоджене і неузгоджене (рис. 4.1.13). В узгодженому заляганні кожна вищележача товща або пачка порід без будь-яких слідів перерви в осадонагромадженні залягає на підстеляючих їх породах, утворюючи узгоджене залягання шарів. Таке співвідношення виявляє безперервність процесу накопичення осаду, що обумовлює закономірну зміну тільки складу осадових гірських порід протягом відповідного періоду їхнього розвитку.

Співвідношення шарів порід: узгоджене і неузгоджене 
Рис. 4.1.13. Співвідношення шарів порід:
а) узгоджене; б) неузгоджене

При узгодженому заляганні контакти пластів практично паралельні та неперервні. Воно зберігається при нахиленому і складчастому заляганні пластів.

У другому випадку між шарами, які лежать вище, і підстеляючими їх, стратиграфічна наступність порушується і відкладів тих або інших стратиграфічних горизонтів немає. Внаслідок з’являється неузгоджене залягання порід. Поява неузгоджень обумовлюється різними причинами. Вони можуть бути результатом перерви в осадонагромадженні або виникнути у разі тектонічних переміщень одних товщ стосовно інших.

За генезисом виділяють стратиграфічні та тектонічні неузгодження.

В стратиграфічних неузгодженнях відбувається випадання тих або інших порід із розрізу внаслідок припинення осадоутворення або руйнуються і розмиваються раніше утворені породи. Тому основною особливістю цього виду неузгодження є наявність у розрізі так званої поверхні розмиву. По цій поверхні проходить контакт порід із значною віковою різницею.

Тектонічні неузгодження можуть бути зумовлені тектонічними розривами шарів різного віку і літологічного складу, переміщеннями по них окремих блоків гірських порід. В умовах доброї оголеності порід і достатньої детальності геологічних досліджень тектонічне неузгодження легко відрізнити від стратиграфічного. Для достовірного визначення тектонічного неузгодження треба керуватися такими критеріями:

  1. пласти давніших порід завжди насунуті на молодші гірські породи;
  2. на контакті між світами різного віку утворюється система дзеркал сковзання та розтертої маси тектонічної брекчії;
  3. площина контакту зрізає шари нижньої світи, утворюючи кутове неузгодження [18].

При неузгодженому заляганні відкладів потрібно схарактеризувати умови залягання порід під і над поверхнею неузгоджень, саму поверхню неузгоджень. Вона може бути виражена дуже різко або ледь помітно. Це залежить від тривалості перерви, наземних або підводних умов. На поверхні неузгоджень фіксують нерівності різного масштабу, відзначають сліди процесів давнього вивітрювання, розтріскування (якщо перерва відбувалася в континентальних умовах), сліди проживання різних організмів тощо.

Виділяють паралельні та кутові неузгодження. У паралельних неузгодженнях кути залягання порід під поверхнею неузгоджень і над нею не змінюються. Якщо шари або пачки залягають паралельно між собою, то неузгодження визначають за випаданням окремих горизонтів, верств. Це підтверджується фауністично і часто виражено в різкій зміні літологічного складу порід.

Паралельне неузгодження може бути прихованим у тому випадку, якщо його поверхня виражена слабко і перерва в осадонагромадженні сталася всередині одноманітної літологічної товщі. Таке неузгодження виявляють тільки шляхом детального дослідження палеонтологічних решток і зміни петрографічного складу порід [29].

У кутових неузгодженнях фіксують різні кути залягання порід під поверхнею неузгоджень і над нею. Зазвичай давніші дислоковані відклади перекриває серія молодших осадів. Якщо неузгоджено залягаючі відклади мають різне простягання, то таке неузгодження називається азимутальним.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом