Костів Л. Я.
Фізична географія материків і океанів. Африка

Ефіопсько-Сомалійська фізико-георафічна країна (Абесомалія)

У Високій Африці межами фізико-географічних країн є орографічні межі, а країни – Ефіопсько-Сомалійська, Східна та Південна Африка збігаються зі структурно-морфологічними областями Африканської платформи. У кожній з них є своє, особливе, поєднання географічної зональності й структуро-морфологічної регіональності.

Ефіопсько-Сомалійська фізико-георафічна країна (Абесомалія)

Ефіопсько-Сомалійська фізико-георафічна країна (Абесомалія) – це найбільш припіднята та роздроблена бриловою тектонікою країна Африки, з дуже яскравими контрастами природи окремих областей, зумовленими не тільки потужною розчленованістю і впливом експозиції, але і висотною поясністю.

Ефіопсько-Сомалійська країна охоплює Ефіопське (Абіссінське) нагіря, півострів Сомалі та западину Афар. Для неї характерні єдність геологічного розвитку, складна та сильна тектонічна роздробленість і відмінність природних умов у різко відокремлених структурно-морфологічних областях. Фундаментом стали докембрійські кристалічні породи. На них залягають континентальні відклади палеозою – початку мезозою і потужні товщі морських відкладів (переважно вапняків і пісковиків) від середньоюрських до верхньокрейдових. Морський режим зберігався до початку неогену, після чого ця територія була захоплена підняттям Еритрейської антеклізи. У кінці неогену – початку антропогену по лініях розломів у склепінні антеклізи утворився грабен Червоного моря, високо піднялося Абіссінське нагір’я, заклався Абіссінський грабен, опустилася западина Афар. Тріщинна тектоніка супроводжувалася виливом базальтових лав і утворенням вулканів, частина яких є діє і в наш час.

Країна розміщена на північ від екватора до 18° пн. ш., у зоні сезонної зміни пасатного та мусонного циркулювання, що головно визначає її клімат як субекваторіальний. Але близькість до посушливої Азії, орографічна неоднорідність території з переважанням гірського рельєфу надає клімату певних особливостей, виражених у розподілі опадів – схили нагір’їв отримують понад 1000 мм опадів, замкнуті улоговини та більша частина півострова Сомалі – 250 мм. Для всього регіону, окрім високогір’я, характерні високі температури: січневі не опускаються нижче +20°С, а літній максимумом становить +50°С при середніх значеннях +24°С (+36°С на узбережжі Аденської затоки).

Основним центром живлення рік є високогір’я Абіссінії, з якого стікають бурхливі, порожисті, повноводні ріки, що формують глибокі долини. У його північній частині починається р. Голубий Ніл. Ріки, що стікають з нагір’я на схід і південь, впадають у безстічні улоговини (р. Омо впадає в оз. Рудольфа), або губляться в пісках. З плато Харар витікає р. Джуба, що перетинає ввесь Сомалійський півострів і зберігає постійний водотік до Індійського океану.

Рослинний покрив різноманітний та залежить від висоти, рельєфу, кліматичних умов, але визначальним чинником його розподілу є кількість опадів. У Ефіопському нагір’ї чітко виражена висотна поясність, у внутрішніх частинах Сомалійського півострова панує савана, в депресії Афар і на узбережжі Аденської затоки – напівпустельна рослинність.

Тваринний світ багатий та різноманітний і репрезентований травоїдними (слони, носороги, жирафи, зебри, антилопи) хижаками (леопарди, леви, гієни), різноманітними птахами (страуси, папуги), трапляються павіани і мавпи гвереца.

Абіссінське (Ефіопське) нагір’я

Фізико-географічна область Абіссінське (Ефіопське) нагір’я різко піднімається над оточуючими його рівнинами. При незначному загальному західному нахилі воно поступово піднімається з південного-заходу на північний схід з двох до трьох тисяч метрів. Південна та центральна частини нагір’я залиті базальтами, над ступінчастими базальтовими плато височіють плосковершинні лавові останці (амби), надзвичайно характерні для рельєфу. У північній частині на поверхню виходять граніти давнього фундаменту, тут утворилися дуже розчленовані та важкодоступні найвищі гори Семієн із вершиною Рас-Дашан (4620 м). У східній частині Ефіопське нагір’я крутими уступами спускається до Абіссінського грабена, яким відділене від півострова Сомалі. Довжина грабена близько 800 км. Його дно розділене поперечними відгалуженнями на котловини, зайняті безстічними озерами, ускладнене високими вулканічними конусами, є фумароли і гарячі джерела, це район сильних землетрусів.

Абіссінське нагір’я майже повністю лежить у поясі субекваторіального клімату, але кліматичні особливості його окремих районів надзвичайно різняться. На південно-східні схили в липні-серпні впливає відгалуження індійського мусону, вони отримують опади, південно-західні схили зволожуються вітрами з Судану та Конго. Північні схили дуже сухі, оскільки лежать у тропічному поясі. У зимовий період незначні опади спостерігаються тільки на східних схилах, які обернені до вологих вітрів із Червоного моря. На нагір’ї чітко простежується висотна кліматична поясність, відображена у зміні температури.

Із нагір’я стікають великі притоки Нілу: Атбара, Голубий Ніл, Сабат. Найповноводнішою з них є Голубий Ніл, оскільки у верхів’ях перетікає через оз. Тана, підпруджене лавовими потоками. Витрати ріки при виході з озера змінюються посезонно з максимумом у вересні – кінці сезону дощів індійського мусону.

Висотна поясність ландшафтів збігається з кліматичною. Найнижчий пояс кола (спекотний) поширений до висоти 1800-2000 м, характеризується високими середньомісячними температурами, що не опускаються нижче +20°С. Його плоскогірні простори зайняті саванами, навітряні схили – вічнозеленими лісами та плантаціями кавового дерева, підвітряні – колючими чагарниками. Вище лежить помірний пояс война-дега, він піднімається до 2400-3000 м. Середньомісячні температури найтеплішого тут місяця (квітня) не перевищують +20°С, а найхолоднішого (грудня) не опускаються нижче +13°С при річній кількості опадів 1500-2000 мм. Сухий сезон – осінньо-зимовий, вологий – весняно-літній. У цьому поясі, що є прабатьківщиною пшениці, жита, проса, поширені степи, в долинах рік і на плато трапляються сікомори, парасолькові акації, дикі оливки, молочайні, на схилах ростуть ліси з деревоподібних ялівців. Найвищий – холодний пояс дега характеризується низькими температурами протягом усього року (+7°С) і сильними вітрами. Його суворий клімат витримують низькорослі трави і дерева кусо.

Западина Афар

Западина Афар межує зі сходу з Ефіопським нагір’ям і відділена від нього Абіссінським скидом, Аденсько-Сомалійським скидом вона відділена від Сомалійського плато. Це область напівпустель, бо закрита від Червоного моря горстовим хребтом Данакіль із максимальними висотами понад 2000 м. Її північні глинисто-солончакові рівнини розташовані нижче рівня моря (озеро Асоле –116 м н. р. м.). Південну частину западини Афар займають низькі лавові плато, розбиті скидами, вони оконтурюють глибокі депресії (Ассаль –150 м н. р. м.). По краях депресії піднімаються невисокі вулкани, в т. ч. й діючий вулкан Афдера. Западина Афар є одним з найспекотніших місць на Земній кулі – літні температури утримуються в межах +35°С, взимку, при випаданні незначних дощів температури знижуються до +25°С, а близькість Червоного моря сприяє збереженню високої вологості повітря увесь рік. Кількість опадів зменшується при наближенні до узбережжя, їхня річна сума становить 100–200 мм. Аваш – це єдина велика річка, яка перетинає південь Афарської улоговини, але не досягаючи Червоного моря вона перетворюється на низку солоних озер з яких вода швидко випаровується. Такі умови формують напівпустельні та пустельні ландшафти, де рослинність репрезентована терновими, молочайними, мімозами на заселених сіроземах.

Плато півострова Сомалі

Структурно-ступінчасте плато півострова Сомалі розміщене південніше розглянутих областей. Воно поступово понижується від гористого краю Ефіопського нагір’я структурними сходинками, які вироблені в мезозойських і палеоген-неогенових породах, до акумулятивної узбережної низовини. Поблизу узбережжя Аденської затоки поверхня плато припіднята до висоти 2000 м в. р. м., вона круто обривається на північ, оголюючи цоколь зім’ятих докембрійських порід, перекритий осадовими відкладами. Незважаючи на те, що півострів висувається в Індійський океан, опадів там мало: від 250 до 500 мм за рік. Екваторіальні мусони не досягають Сомалі через бар’єр Ефіопського нагір’я, а відгалуження індійського південно-західного мусону теж приносить мало опадів у літній період. Зимовий Аравійський мусон сухий. За таких умов атмосферного циркулювання сухість клімату наростає до узбережжя, що визначає широтне поширення червоно-бурих і червонувато-бурих ґрунтів, акацієвих напівпустель на узбережжі та опустелених саван на внутрішніх плато. У долинах рік (Джубба, Вебі-Шебелле), які перетинають ці райони, зосереджена галерейна деревна рослинність фікусів, акацій, молочайних. У північно-західному напрямку поверхня плато Сомалі підвищується, збільшується кількість опадів (понад 1000 мм), тому опустелені савани на плоскогірних ділянках змінюються типовими саванами з високим і густим злаковим покривом, а на схилах – лісами з деревоподібними ялівцями. Південно-західну частину півострова займають колючі ліси та чагарники на коричнево-червоних ґрунтах.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом