Бершадська Т.
Економічна та соціальна географія світу

Глобальні проблеми людства

3. Сировинна проблема. Ця проблема виражає рівень забезпеченості сировинними ресурсами процесу виробництва й життєдіяльності людей на планеті.

Найбільше вразливими ресурсами людства є відновлювані ресурси — вода, повітря, рослинний покрив і тваринний світ планети. Нині майже всі вони перебувають у стані, коли природні механізми відновлення й відтворення знаходяться на межі розладнання. Нові ж, які включають людську діяльність, за виразом В. І. Вернадського, творчою «геологічною» силою ще не стали.

Наслідки антропогенної дії на відновлювані ресурси жахливі. Нині під загрозою зникнення перебувають 10% рослин і 30% усіх тварин планети. Біомаса суходолу зменшилася на 7%, а її продуктивність — на 20%. Господарська діяльність у Світовому океані завдала значної шкоди його біологічним і мінеральним ресурсам. Інтенсивність життя у Світовому океані через забруднення впала на 30%. У розвинутих країнах зникло 31 млн. га лісів. Не краща ситуація складається із забрудненням прісних вод. Якщо біологічні потреби людини й тварин у воді становлять 10 т на 1 т живої тканини за рік, виробництва 1 т виробів із бавовни потрібно 200 т води, сталі — 250-270 т, паперу — 1000 т, синтетичного каучуку — 2500 т тощо.

Гостро постала проблема невідновлюваних природних ресурсів, до яких належать паливні, рудні й нерудні корисні копалини. Після 1950 р. попит на мінеральну сировину в усіх країнах світу зростав на 5% за рік, а подвоєння світового добування корисних копалин відбувалося в середньому за 15 років. Підраховано, що якби всі країни, що розвиваються, споживали мінеральну сировину на рівні США (в розрахунку на душу населення), то відомі нині запаси природного газу вичерпалися б через 5 років, нафти — через 4 роки, цинку — через 6 місяців, міді — через 9 років тощо.

Способи розв'язання сировинної проблеми: 1) зниження матеріалоємності продукції; 2) використання вторинних ресурсів (відходів виробництва); 3) створення безвідходного виробництва.

4. Проблема освоєння Світового океану. Світовий океан завжди відігравав важливу роль у зв'язках між країнами та народами. Проте до середини XX ст. він практично залишався «економічною цілиною». Але з розвитком НТР усебічне дослідження й освоєння Світового океану набрало цілком інших масштабів.

По-перше, загострення глобальних енергетичної та сировинної проблем спричинилося до виникнення морської гірничодобувної і хімічної промисловості, морської енергетики. Досягнення НТР відкривають перспективи для подальшого збільшення видобутку нафти й газу, залізомарганцевих конкрецій, добування з морської води дейтерію, спорудження припливних електростанцій, використання морських течій, опріснення морської води.

По-друге, загострення глобальної продовольчої проблеми підвищило інтерес до біологічних ресурсів океану. Потенціальні можливості їх використання без загрози порушення усталеного балансу вчені оцінюють в 150-180 млн. т. Але майбутнє за марикультурою (організоване розширене відтворення біологічних ресурсів). Вважають, що 1 га марикультури здатен відтворити у 8 разів більше риби, ніж 1 га суходолу — м'яса.

По-третє, поглиблення міжнародного географічного поділу праці, швидке зростання торгівлі супроводжуються збільшенням морських перевезень. У результаті виробничої та наукової діяльності в межах Світового океану і узбережжя виникла особлива складова частина світового господарства — морське господарство.

Але така діяльність водночас породила глобальну проблему Світового океану. Суть її полягає в забрудненні океану нафтою та нафтопродуктами, важкими металами, комунальними стоками, а також пестицидами й гербіцидами. Неабияку загрозу для Світового океану має захоронення на його дні радіоактивних відходів.

Запитання і завдання

1. У чому, на вашу думку, полягає суть світової продовольчої проблеми?
2. Які шляхи розв'язання енергосировинної проблеми існують у наш час? Чи достатні вони?
3. Чому проблема освоєння Світового океану входить до складу глобальних проблем?

Це цікаво

У «Звіті про стан світу на 2000 рік» сказано «Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) підрахувала, що приблизно половина населення Землі — багаті або бідні — в той чи інший спосіб страждають через недостатнє харчування». За даними підрахунками, 1,2 млрд. людей у світі потерпає через недостатнє харчування. До того ж, ще кілька мільярдів осіб страждають від «прихованого голоду», тобто хоча вони нібито й добре харчуються, але зазнають шкоди через брак необхідних вітамінів та мікроелементів.

Біологічні потреби людини та тварин у воді — 10 т на одну тонну живої тканини на рік. Для одержання однієї тонни зерна потрібно близько однієї тисячі тонн води, яка поглинається та випаровується рослинами. Для промислового виробництва 1 т мила потрібно 2 т води, для цукру — 9 т, фруктових консервів — 20 т, виробів з бавовни — 200 т, синтетичного каучуку — 250 т, сталі — 250-270 т, азотних добрив — 600 т, вибухових речовин — 800 т, паперу — 1000 т.

Щоб скляна пляшка, викинута в море, розчинилась і зникла, потрібно 1000 років. Розклад паперових серветок триває три місяці, а сірників — шість місяців. Недопалки забруднюють море від 1 до 5 років, поліетиленові пакети — від 10 до 20, вироби з нейлону — від 30 до 40, консервні банки — 500 років, полістирол — 1000 років.

З видобутком нафти пов'язані численні катастрофи. Одна з них відбулася в червні 1979 року біля узбережжя Мексики. На буровій «Ікстак-І» неконтрольований фонтан нафти виливався в море. На початок вересня масляна пляма витягнулась на тисячу кілометрів і досягла узбережжя Техасу (США). Спроба закупорити свердловину трьохсоттонним стальним конусом зазнала невдачі. Тоді були просвердлені дві відвідні свердловини по 800 метрів по обидва боки від місця катастрофи. Об'єм нафти, яка викидалася, помітно зменшився, і в січні 1980 року фонтанування припинилося. Загальний витік нафти склав 476 тис. т.

Порівняно з гігантським об'ємом Світового океану об'єм усіх сучасних техногенних надходжень в нього дуже малий. Але для геологічних масштабів часу вони зростають надзвичайно швидко. Якби надходження нафти в океан сучасними темпами відбувалося у фанерозої, то за цей період часу (близько 600 млн. років) вода на 10% складалася б із нафти.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом