Шаблій О.І., Муха Б.П., Гурин А.В., Зінкевич М.В.
Географія: Львівська область

Геологічна будова Львівської області. Фліш

У відповідності з тектонічною будовою території Львівської області та з історією її розвитку тут формувалися відповідні відклади.

Розглядаючи геологічну карту, можемо з достатньою впевненістю говорити про час формування відкладів, позначених на геологічній карті як про час існування тут останнього морського басейну.

Геологічна карта Львівської області
Геологічна будова Львівської області

КАЙНОЗОЙСЬКА ГРУПА:
Неогенова система: N12-3 - нижній неоген, молодші відклади. Піски, пісковики, вапняки, гіпси, глини і ангідрити на Волино-Поділлі; глини, алевроліти, пісковики і піски на Передкарпатті. N11-3 - нижній неоген, нерозленовані (молодші і давніші разом) відклади. Глини, алевроліти, пісковики, конгломерати і солі Внутрішньої зони Передкарпатського прогину. Палеогенова система: P1-3 - нижній-верхній палеоген. Ритмічне чергування тонких шарів аргілітів (глинистих сланців), алевролітів і пісковиків, місцями грубоверствуватих, з включенням товщ масивних пісковиків нижнього палеогену

МЕЗОЗОЙСЬКА ГРУПА:
Крейдова система: K2 - верхня крейда. Мергелі, вапняки, писальна крейда. K1-2 - нижняверхня крейда. Ритмічне чергування шарів пісковиків, алевролітів і аргілітів, місцями кременистих

Геологічний профіль Львівської області по лінії Турка-Львів-Радехів
Схематичний геологічний профіль Львівської області по лінії Турка-Львів-Радехів

Разом з тим слід пам'ятати, що під цими останніми і передостанніми відкладами можуть залягати пласти багатьох інших геологічних періодів: усіх тих, що утворилися і збереглися від часу формування кристалічного фундаменту до відкладів четвертинного періоду. Товщину цих відкладів, їх породний склад, вік формування можна довідатись з допомогою описів свердловин, які виконуються при пошуку корисних копалин, чи комплексній геологічній розвідці. Як уже зазначалось в попередньому розділі товща усіх геологічних напластувань (від кристалічного фундаменту до сучасних відкладів) у межах Львівської області може досягати від 2 до 6-7 кілометрів. Найменша потужність осадових відкладів сформувалася на сході області, де кристалічні породи найближче до поверхні, а найбільша товща — в Передкарпатті, де платформа глибоко занурюється під геосинклінальну структуру Карпат.

На всій території області під четвертинними відкладами залягають породи, сформовані у крейдовому, палеогеновому та неогеновому періодах, що відносяться відповідно до мезозойської та кайнозойської ер.

Існує певна специфіка поширення цих відкладів: відклади крейдового періоду, більш давні (мезозой), займають ту частину Львівської області, що розташована північніше уступу Подільської височини. Відклади, що тут залягають під четвертинними нашаруваннями, представлені переважно мертелями.

Подільські височини від північного уступу Розточчя, Гологір, Вороняків і аж до контакту Східно-Європейської платформи з Карпатською складчатою системою складені більш молодими неогеновими (кайнозой) відкладами, що представлені тут пісками, пісковиками, вапняками і гіпсами. Ці відклади формують усі припідняті форми рельєфу — горби, останці, ували, гряди. В глибоко врізаних долинах річок Поділля відкрваються відклади крейдового періоду. Це означає, що крейдові відклади залягають повсюдно під неогеновими шарами.

На Передкарпатті, у його рівнинній частині залягає смуга ще молодших відкладів — також неогенового періоду, але його третьої, кінцевої фази. Тут перешаровуються глини, піски, вапняки.

У внутрішній частині передкарпатського тектонічного прогину, де сформувалися передкарпатські височини і долини, поширені дещо старші неогенові відклади, представлені глинами, аргілітами, пісковиками, конгломератами та солями.

У зовнішній зоні гірської частини Львівської області залягання геологічних відкладів значно ускладнюється: різновікові верстви (переважно крейдового і палеогенових періодів) поширюються тут вузькими смугами, часто перериваючись чи змінюючи одна одну. Трапляється, що молодші відклади залягають під старшими. Така складність і специфіка залягання пояснюється складкоутворенням, перекиданням складок та насувами. Гірські породи, що тут поширені, представлені флішем різного віку, складу і ритмічності.

Фліш — це товщі гірських порід, що складаються з прошарків глинистих сланців та пісковиків, іноді роговиків. Утворюється у мілководних морських басейнах з наносів, принесених річками з суші. Склад прошарків залежав від інтенсивності зносу: при більшій інтенсивності зносився пісок, який пізніше цементувався у пісковик, а при меншій інтенсивності зносився дрібний матеріал — пил, глина, який при зсіданні і цементації перетворювався у породи сланцевого типу — аргіліти і алевроліти. Товщина прошарків пісковиків чи сланців залежить від тривалості часу, протягом якого зберігалась та чи інша інтенсивність зносу матеріалу.

У зовнішній смузі Карпат (Скибовій зоні) фліш був сформований у крейдовому та палеогеновому періодах. Для крейдового періоду характерна тонка шаруватість (2-5 — 20 см), а для палеогенового — тонкошаруватий (старший) і грубошаруватий (молодший) фліш з потужними пластами пісковиків, що проявляються вражаючими скельними виступами (Скелі Довбуша, Тустань).

У внутрішній смузі Карпат геологічні породи більш одноманітні — тут переважає тонкоритмічний фліш палеогенового періоду з потужними «пачками» аргілітів та алевролітів і більш тонкими пластами пісковиків. Це так звана Кросненська зона, що протягується з Карпат Західних (у Польщі) у Карпати Східні — в Україні.

Отже, розташування підчетвертинних відкладів у межах рівнинної частини Львівської області свідчить, що відступання моря в крейдовому, а потім і в неогеновому періодах відбувалося у напрямі з півночі на південь (як і по більшій частині Руської платформи) і лише в Карпатах таке відступання було переривчастим: море то щезало, то з'являлось, ставало глибшим, або мілкішим. Земна кора тут інтенсивно «дихала»: піднімалась чи опускалась.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом