Пестушко В.Ю., Сасихов В.О., Уварова Г.Є.
Географія материків і океанів

Географічна оболонка. Зональні та азональні природні комплекси

Тема 3. Закономірності формування і розвитку природних комплексів

Ви вже ознайомилися з загальними географічними закономірностями, за якими виникають і розвиваються окремі компоненти природи. Складні й тісні зв'язки між природними компонентами зумовлюють утворення природних комплексів. Найбільшим серед них є географічна оболонка, яка охоплює всю Землю.

§12. Географічна оболонка. Закономірності формування і розвитку географічної оболонки

1. Що таке природні комплекси?
2. Що називають географічною оболонкою?

Географічна оболонка. Географічна оболонка формується передусім під впливом внутрішніх зв'язків. Тут найтісніше переплітаються, взаємопроникають одна в одну інші оболонки Землі. (Пригадайте, як вони називаються.) Саме тут зароджується, "згущується" життя. В географічній оболонці живе людське суспільство.
Поряд із внутрішніми зв'язками географічна оболонка має також зовнішні зв'язки. Вона тісно пов'язана з космосом і надрами Землі. Практично вся енергія, за рахунок якої в географічній оболонці відбуваються різні природні процеси та явища, надходить до неї від Сонця та із земних глибин. Ззовні у географічну оболонку потрапляють космічні промені, пил і метеорити, із земних глибин — різноманітні гази й солі, вода, укорінюється магма тощо (мал.29, 30).

Мал.29. Складові географічної оболонки. (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Мал.30. Взаємозв'язки, що забезпечують цілісність географічної оболонки. (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Верхня межа географічної оболонки простягається над поверхнею Землі на висоту до 30 км. Шари атмосфери до цієї висоти тісно взаємодіють з іншими оболонками Землі. Сюди з повітряними потоками потрапляють живі організми: бактерії, спори й пилок.
Нижню межу географічної оболонки проводять найчастіше на глибині в кілька сотень метрів, а іноді до 4-5 км. Саме тут зазнають перетворень мінерали та гірські породи.
Межі географічної оболонки нечіткі. Географічна оболонка формується під впливом внутрішніх (між природними компонентами) та зовнішніх (з космосом і надрами Землі) зв'язків.

Закономірності формування і розвитку географічної оболонки. Однією з умов існування та розвитку географічної оболонки є цілісність, яка полягає у взаємозв'язку і взаємовпливі її компонентів. Зміна одного з компонентів неодмінно викликає зміну й інших. Так, вирубування лісів призводить до цілого ланцюга природних змін: зникають лісові рослини і тварини, стає іншим місцевий клімат, руйнуються та змиваються ґрунти, знижується рівень ґрунтових вод, міліють річки. Цілісність географічної оболонки має велике практичне значення, оскільки необережне втручання людини в природу, бездумне її перетворення призводить до небезпечних наслідків.
Розвиток географічної оболонки відбувається завдяки кругообігам речовини та енергії. Розрізняють великі й малі кругообіги. (Пригадайте відомі вам.) Кругообіги пов'язані між собою, і всі разом входять до загального великого кругообігу: космос — географічна оболонка — глибинні шари Землі. Найважливіші кругообіги речовин на Землі ті, що безпосередньо впливають на формування органічного світу. Це кругообіги вуглецю, кисню, азоту тощо.
Кругообіги речовин та енергії забезпечують ритмічність — закономірну повторюваність у часі всіх природних явищ і процесів.
Розрізняють ритми, коли природні явища і процеси відбуваються через однаковий проміжок часу впродовж доби й року. Це добові та сезонні ритми, до яких належать, наприклад, зміна дня і ночі, пір року, припливи та відпливи тощо. Є також багатолітні та вікові ритми: вікові коливання клімату і рівня води в озерах, наступання та відступання льодовиків тощо.
Оскільки географічна оболонка є цілісною, між різними ритмами виникають взаємозв'язки (мал. 31). Особливо чутливо реагують на прояв ритмічності рослини і тварини. (Пригадайте добові та сезонні ритми у рослин, тварин, людини.)
Однією із загальних закономірностей розвитку географічної оболонки є також її поділ на менші за розмірами природні комплекси. Серед них розрізняють зональні і азональні природні комплекси.

Мал.31. Взаємодія компонентів географічної оболонки. (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Географічна оболонка є цілісною. Головні закономірності формування і розвитку географічної оболонки — її цілісність, кругообіг речовини та енергії, ритмічність усіх природних процесів і явищ, поділ на зональні та азональні природні комплекси.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Чим географічна оболонка відрізняється від інших оболонок Землі?
Де і чому проходять верхня та нижня межі географічної оболонки? Доведіть на прикладах, що оболонки Землі взаємопроникають і взаємодіють.
Назвіть загальні закономірності формування і розвитку географічної оболонки.

§13. Зональні та азональні природні комплекси

1. Що таке природна зона?
2. Пригадайте основні природні зони світу.

Кількість і різноманітність природних комплексів Землі дуже великі: материки та океани, гірські масиви, ліси і степи, пустелі, болота й луки тощо. Серед них є зональні та азональні природні комплекси. Зональні — послідовно змінюють один одного з півночі на південь, утворюючи широтні зони. Причиною такого розподілу є те, що їх формування визначається передусім кліматичними характеристиками.
Виникнення азональних природних комплексів пов'язано насамперед з особливостями будови земної кори, а також з рельєфом.
До зональних природних комплексів належать географічні пояси і природні зони.

Географічні пояси — найбільші зональні комплекси, що простягаються найчастіше в широтному напрямі від екватора до полюсів. Не треба плутати географічні пояси з кліматичними, назви яких збігаються. (Пригадайте, що таке кліматичний пояс.) Географічні пояси відрізняються між собою головним чином за кількістю сонячного тепла. Для кожного географічного поясу характерні однакові температурні умови, циркуляція атмосфери, процеси рельєфоутворення, ґрунти, рослинність і тваринний світ.
Порівняйте за картами атласу межі кліматичних і географічних поясів.
Кожний географічний пояс поділяється на менші за розмірами зональні комплекси — природні зони, що розрізняються за зволоженням. (Пригадайте, що таке коефіцієнт зволоження і як він змінюється) На рівнинах у розподілі природних зон переважає широтна зональність.
Кожна зона характеризується певним типом клімату, ґрунтово-рослинним покривом та тваринним світом. Рослинність є найбільш виразним компонентом, що вказує на зміну природних умов. Так, хвойні породи дерев поширені в тайзі, трави — у степах,  сухостійні рослини — в пустелях. Тому природні зони називають за переважаючим характером рослинності. В різних географічних поясах природні зони займають неоднакові площі (мал.32).

Мал.32. Географічні пояси і природні зони (млн км кв.). (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Знайдіть на мал.32 природні зони, які займають найбільші площі на Землі.
У горах природні комплекси змінюються з висотою, утворюючи висотні пояси (зони).
Подібно до географічних поясів природні зони не завжди зберігають широтне простягання. Окремі природні зони поширені тільки на краях материків (наприклад, широколисті ліси), інші — переважно у внутрішніх областях (степи). Гірські хребти, морські течії змінюють умови зволоження і впливають на розміщення природних зон.
За картою атласу "Географічні пояси та природні зони" визначіть, які природні зони простягаються суцільною смугою,а які перериваються?
До найбільших азональних комплексів належать материки і океани. Вони у свою чергу поділяються на великі рівнинні та гірські природні комплекси — природні країни. Так, Україна розміщена в межах таких азональних комплексів: материка Євразія та природних країн — Східноєвропейської рівнини, Кримських гір та Карпат. її територію перетинають три основних зональних комплекси: мішані ліси, лісостеп і степ.
Великі природні комплекси поділяються на менші й створюють своєрідну мозаїку географічної оболонки.
Причиною виникнення зональних комплексів є кліматичні чинники.
Причиною виникнення азональних комплексів є передусім особливості будови земної кори та рельєф.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Чим зональні природні комплекси відрізняються від азональних?
У яких компонентах природного комплексу найяскравіше виявляється закон зональності?
Чим пояснюються назви географічних поясів і природних зон. Наведіть приклади.
Скільки на Землі найбільших азональних комплексів?
За допомогою тематичних карт виявіть, де порушується широтне простягання природних зон. Поясніть причини.

СТОРІНКА ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

  1. Загальновідомо, що комарі, москіти, гнус завдають людям і свійській худобі великих страждань. Проте порівняно нещодавно з'ясувалась інша роль цих комах. Виявилося, що вони є важливою ланкою у системі природних зв'язків.
    Рослинам для нормального розвитку вкрай необхідні мідь, цинк, марганець, молібден, бор тощо. Вміст їх у ґрунтах становить лише кілька грамів і навіть міліграмів на один гектар. За це такі речовини назвали мікроелементами. Мільйони років мікроелементи вимиваються з грунту водами. Проте вони й досі не зникли, а з ними не загинула рослинність. У чому причини? Виявилося, що личинки комарів, гнусу та деяких інших комах мають здатність накопичувати мікроелементи у своєму організмі. Отже, коли восени комахи гинуть, вони повертають у ґрунт накопичені мікроелементи.
    Ще одна важлива роль комах у природних комплексах полягає в тому, що їхні личинки — чудова пожива для риб. Тому, якщо знищити всіх комарів, то в річках може різко скоротитися кількість риби.
  2. Сучасні природні зони не завжди розташовувалися там, де вони знаходяться нині. Наприкінці мезозою теплий і вологий клімат сприяв поширенню тропічних лісів від екватора до високих широт. Але у кайнозої відбувалося поступове охолодження земної поверхні. Крім того, внаслідок руху літосферних плит і зміни обрисів материків північні межі зон змістились у вищі широти. Тому на початку кайнозою на північ від екваторіальних лісів з'явилися перемінно-вологі субекваторіальні, переважно листопадні ліси. В Євразії вони досягали широт Парижа і Києва. У наш час такі ліси збереглися тільки на півостровах Індостан та Індокитай.
    Подальше похолодання привело до розвитку субтропічних, а приблизно 26 млн років тому і широколистих лісів помірного поясу (сьогодні ці ліси знаходяться значно далі на південь — у центрі Західної Європи і в Східній Азії). У цей час формуються степи, які на півночі переходять у лісостепи, а на півдні — у савани. Савани вкривають, зокрема, всю Сахару.
    Впродовж останніх 25 млн років похолодання продовжувалося. На півночі Євразії виникають зони мішаних, а потім і хвойних лісів. У центральних областях материків з'являються пустелі і напівпустелі. За період від 1 млн до 10 тис. років тому відбулися останні за історію Землі зледеніння. Середня температура була на 4°С-6°С нижча, ніж тепер. З'являються нові природні зони: арктичні і антарктичні пустелі, зона тундри, лісотундри і приокеанічні луки.
  3. Гирло ріки Дунай відоме значними запасами риби. Однак рибу виловлюють не тільки рибалки, нею живляться й численні тут баклани. Оскільки птахи стали конкурентами людей, їх вирішили знищувати. Проте через деякий час довелося відновлювати поголів'я бакланів. Зникнення птахів призвело до масової загибелі риб через хвороби. З'ясувалося, що птахи живляться переважно хворими рибами, відіграючи роль санітарів.
  4. Вченими встановлені надзвичайно складні зв'язки між природними явищами і об'єктами на Землі. Відомий біолог О.Л.Чижевський довів, що активність Сонця впливає на врожаї сільськогосподарських культур, хвороби рослин, розмноження тварин і вилов риби, народжуваність і смертність людей тощо. Вчений Г.К.Тушинський дослідив закономірності скорочення і збільшення площі льодовиків, сходження лавин, зміни рівня озер у зв'язку з коливаннями опадів. Геолог Б.Л.Личков встановив зв'язки між зміною швидкості обертання Землі під дією припливів та зміною клімату.
Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом