Пестушко В.Ю., Сасихов В.О., Уварова Г.Є.
Географія материків і океанів

Дослідження Світового океану

Розділ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРИРОДИ СВІТОВОГО ОКЕАНУ

Слово "океан" прийшло до нас від давніх греків. Так вони називали безперервну водну оболонку Землі, що немовби величезна ріка обтікала світ з усіх боків. Звідси й з'явилося поняття "Світовий океан".
Світовий океан настільки великий, що материки на його поверхні виглядають як острови. Проте саме вони поділяють Світовий океан на окремі частини, найбільші з яких дістали назви Тихий, Атлантичний, Індійський і Північний Льодовитий океани. (За мал.33 порівняйте площі океанів Землі.) Водночас океани мають багато спільного, оскільки води їх вільно сполучаються і перемішуються. Кожний із них має свої особливості.

Мал. 33. Порівняння розмірів океанів. (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Тема 1. Загальні відомості про Світовий океан

Світовий океан з давніх-давен приваблював людину своїми безмежними просторами, незвіданими багатствами. Протягом тривалої історії розвитку людської цивілізації було організовано й проведено сотні наукових експедицій, які допомогли встановити історію формування Світового океану, особливості водних мас в океані і закономірності руху морських течій.

§ 14. Дослідження Світового океану

1. Назвіть відомих вам дослідників океану.

Нагромадження знань про Світовий океан. Розвиток людства нероздільно зв'язаний з вивченням і освоєнням Океану. В історії вивчення Океану виділяється чотири періоди. Перший — розпочався в стародавні часи. Відомості про дальні морські плавання фінікійців до берегів Великої Британії є в описах давньогрецького вченого Геродота. Далеко на захід від Європи плавали в Атлантичному океані ірландці та скандинави (нормани і вікінги). У V — XIV ст. араби вивчають узбережжя Атлантичного та Індійського океанів, Середземного моря. В цей же період з'являються перші карти, на яких з великою точністю зображені обриси берегів.
Другий період вивчення Світового океану зв'язаний із плаваннями європейців в епоху Великих географічних відкриттів (із середини XV до середини XVII ст.). Головними морськими державами того часу були Іспанія і Португалія. За досить короткий проміжок часу мореплавці цих країн розширили знання про відому тоді частину океанічної поверхні. У цей же час з'являються перші відомості про глибини океану, а дещо пізніше їх зображають на картах.
Упродовж 25 років, від плавання Васко да Гама навколо Африки до першої навколосвітньої подорожі Фернана Магеллана (1519-1522), було відкрито більшу частину земної кулі і встановлено, що водна поверхня переважає над суходолом.

Наукові дослідження Світового океану. Наступний — третій — період вивчення океану припадає на XVII-XIX ст. У цей час у багатьох країнах організовують навколосвітні подорожі, проводяться дослідження окремих частин Світового океану, уточнюються обриси берегів, континентів, визначаються особливості температури води, її солоність, утворення льоду в океані, головні риси рельєфу дна. На цей період припадають перші вагомі узагальнення знань про Світовий океан, застосування нових методів дослідження океану.
Науковці, що брали участь у більш як 60-ти морських експедиціях у цей час, вивчали властивості океанічної води, її рух. У 1768-1779 рр. Тихий океан від берегів Антарктиди до Берингової протоки досліджує Джеймс Кук. Найважливішими були навколосвітні подорожі Івана Крузенштерна і Юрія Лисянського (1803-1806), Отто Коцебу (1823-1826) та ін.
Початок систематичним дослідженням глибин Світового океану поклала експедиція на судні "Челленджер", організована Англійським Королівським товариством у 1872 — 1876 рр. її результати були опубліковані в 50-ти томах, які не втратили наукового значення і донині. Експедицією на "Челленджері", яка за роки вивчення Атлантичного, Тихого та Індійського океанів пройшла загалом 130 000 км, було організовано 362 станції. На них вимірювалися глибини, визначалися різні властивості океанічної води, було зібрано морські колекції, що включали тисячі видів рослин і тварин. "Челленджеру" вдалося виявити одне з найглибших місць у Світовому океані, яке нині називають западиною Челленджера (район Маріанських островів).
На межі XIX-XX ст. на основі 15 тис. глибинних промірів багатьох експедицій була створена карта глибин океанів на 24-х аркушах.
Серед відомих дослідників Океану цього періоду слід назвати нашого співвітчизника Степана Макарова. За власною ініціативою він здійснив 5 тис. спостережень у протоці Босфор і довів існування двох протилежних течій: поверхневої — з Чорного моря і глибинної — з Середземного. Він досліджував температуру і щільність води на різних глибинах, вивчав течії в різних шарах води в Тихому океані. Наукові спостереження він систематизував у двотомній праці ("Витязь" і "Тихий океан"), що була удостоєна золотої медалі Російського географічного товариства.
Наприкінці XIX ст. розпочинається вивчення полярних районів. Зокрема, експедицією норвезького вченого Фритьйофа Нансена на кораблі "Фрам" було досліджено і вивчено багато досі не відомих явищ у природі Північного Льодовитого океану.
Отже, в XVII — XIX ст. зароджується наука — океанографія, яка вивчає фізичні та хімічні властивості водного середовища, закономірності процесів і явищ у Світовому океані, взаємодію океану з атмосферою та суходолом.

Міжнародні дослідження Світового океану. XX століття називають періодом міжнародних досліджень Океану. В першій його половині було організовано численні експедиції до полярних областей, мережа стаціонарних спостережень, науково-дослідні установи з вивчення Світового океану.
У другій половині XX ст. міжнародні дослідження стають масштабнішими. В 1957-1959 рр. спостереження в різних частинах Світового океану ведуть 70 науково-дослідних суден з різних країн світу. В 1964 р. розпочалася Міжнародна програма глибоководного буріння дна Світового океану. Результати досліджень дали змогу розширити знання про будову дна, розвиток морських організмів і переміщення водних мас. У 60-х роках досліджувалися якість води і чинники, що впливають на неї, а також біологічні ресурси, засоби господарського використання ресурсів моря, океанічне дно.
У 80-90-х роках діють міжнародні програми, за якими досліджуються взаємодія океану і атмосфери, розвиток берегів, забруднення морської води тощо. В усіх програмах брали участь і українські вчені.
Нині діє кілька міжнародних океанографічних організацій, які об'єднують зусилля вчених різних країн світу, координують їхню роботу з дослідження Світового океану. Це — Міжнародна океанографічна комісія, Міжнародна рада з вивчення морів та ін.
На сучасному етапі розвитку суспільства проблема вивчення Світового океану — одна з найважливіших. Вона потребує міжнародного співробітництва, особливо в напрямі використання ресурсів Світового океану, охорони його вод від забруднення.

Океанографічні дослідження в Україні. Дослідження в океанах і морях ведуть учені Морського гідрофізичного інституту та Інституту біології південних морів Академії наук України. Для цього використовують науково-дослідні судна, океанографічні платформи, буї, острівні та берегові станції тощо. Вчені України особливо детально досліджують Чорне, Азовське, Середземне, Карибське моря, Індійський океан. Вивчення змін в акваторіях морів і океанів, пов'язані з їхнім забрудненням, зумовило створення системи контролю і прогнозування стану морських басейнів.
Серед міжнародних проектів і програм, в яких беруть участь українські дослідники, — вивчення біології природних комплексів антарктичних вод, Карибського моря, атмосферних вихорів у тропічних широтах Атлантичного океану та ін.

ВИСНОВКИ

В історії вивчення Світового океану виділяють чотири періоди.
Наукові основи знань про Світовий океан були закладені в епоху Великих географічних відкриттів.
Початком систематичних досліджень глибин Світового океану була експедиція наукового судна "Челленджер".
У XIX ст. зародилася нова наука — океанографія.
Друга половина XX ст. — період міжнародних досліджень океану.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Назвіть основні періоди вивчення та дослідження Світового океану.
Який головний результат дослідження Світового океану в XVII-XIX ст.?
Чим займається наука океанографія?
Доведіть, що вивчення Світового океану потребує зусиль учених багатьох країн.
Якби ви були вченим-океанографом, то яку частину Світового океану і чому вивчали б? Які б застосували сучасні методи дослідження?

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом