Андрейко І. М.
Природа Городоччини

Тектонічна та геологічна будова Городоцького району

Тектонічна будова

Відносно невеликий за площею, Городоцький район має досить складну тектонічну будову. Це зумовлено його специфічним положенням на стику двох значних тектонічних структур — Західноєвропейської молодої платформи і Карпатської складчастої системи. Тектонічна межа між ними проходить по лінії Немирів — Городок — Розвадів. На цій межі або близько до неї знаходяться населені пункти Городоччини: Лісновичі, Тучапи, Речичани, Галичани, Братковичі, Городок, Черляни, В. Любінь, М. Любінь, Бірче, Чуловичі, Грімне. Північно-східна частина Городоцького району разом з Городком належить до Західноєвропейської платформи (Рава-Руська зона), а більша частина району — до Передкарпатського передгірного прогину (Зовнішня або Більче-Волицька зона), який є складовою частиною Карпатської складчастої системи.

Тектонічна будова Городоцького району
Картосхема 2. Тектонічна будова 1:300000 (при скачуванні доступні зображення у великому розмірі)

Складні тектонічні процеси в Передкарпатті, в тому числі і на території сучасної Городоччини, супроводжувалися прогинанням земної кори і розчленуванням її тектонічними розломами і скидами на окремі блоки, кожний з яких зміщувався на різну глибину. Поздовжні і поперечні регіональні і локальні тектонічні розломи, флексури, брахіантиклінальні і куполоподібні складки на різних глибинах мають широке поширення. Сюди належать Городоцький, Судововишнянський (Добрянський), Свидницький поздовжні та Залужанський і Мединицький поперечні розломи, Рудківська, Добрянська, Никловицька і Мединицька брахіантиклінальні складки. Зовнішній схил Передкарпатського прогину облямовують численні флексури. Місто Городок якраз знаходиться в смузі флексурно-розломної зони.

Поздовжні тектонічні розломи простягаються паралельно до Карпат і скиди, які вздовж них утворилися, надають кристалічному фундаменту ступінчастого характеру. На цьому фундаменті верхньопротерозойського і нижньопалеозойського віку, який знаходиться на глибині 2-7 кілометрів, лежать потужні товщі осадових порід палеозойської, мезозойської і кайнозойської геологічних ер, які дуже відрізняються за віком, літологічним складом і товщиною.

Примітка! Більше інформації про геолого-тектонічні ери та епохи ви можете дізнатись у геохронологічній таблиці геологічного літочислення.

Скрізь у межах району простежується наявність осадових порід крейдового періоду. Найпотужніші вони у північно-східній платформенній частині району, куди сягає так звана Львівська крейдова западина, яка тут є верхнім структурним поверхом Західноєвропейської платформи.

Геологічна будова

Головною особливістю геологічної будови Городоцького району є необмежене поширення міоценових відкладів, які досягають товщини до 5 кілометрів.

Геологічна будова Городоцького району
Картосхема 3. Геологічна будова (за Л. Г. Никитюком) 1:300000 (при скачуванні доступні зображення у великому розмірі)

Таке нагромадження міоценових відкладів пов'язане з тим, що саме в міоцені проходило опускання земної кори в Передкарпатті і утворення Передкарпатського прогину, заповнення його морем і активне нагромадження потужних відкладів. До цих відкладів верхнього міоцену належать піски, глини і вапняки. У них виявлено поклади природного газу. В північно-східній платформенній частині району домінують осадові відклади середнього міоцену, зокрема піски, пісковики, глини, вапняки і гіпси. У тих місцях, де гіпси залягають близько до поверхні землі, виникають карстові лійкоподібні западини (в лісових урочищах Чуловичі і М. Любінь). У зоні контактування Західноєвропейської платформи і Передкарпатського прогину зустрічаються джерела мінеральних вод і поклади сірки (В. Любінь, Вірче, Грімне).

Ще одною особливістю геологічної будови району вважається повсюдне поширення четвертинних порід, які покривають міоценові відклади. Це насамперед леси і лесовидні породи.

Четвертинні (антропогенові) відклади дуже відрізняються між собою за походженням (алювіальні, делювіальні, елювіальні, еолові, флювіогляціальні), товщиною (від 1 м до кількох десятків метрів), літологічним складом (від глин до крупних валунів). При цьому зазначимо, що валуни зустрічаються дуже рідко (с. Дубаневичі, с. Шоломиничі, с. Дроздовичі).

У північній частині району зустрічаються горизонти червоно-бурої глини, які розвинулися на літотамнієвих вапняках (с. Дроздовичі, с. Черляни). Заплава р. Верещиці та інших річок виповнена алювіальними відкладами, а саме: жовтувато-сірі піски і суглинки, чорні і темно-коричневі торф'яники. Останні залягають як на поверхні, так і в захороненому вигляді. Найпотужніші торф'яники виявлено біля с. Шоломиничі (6-7 м).

Елювіальні лесовидні породи жовтуватого кольору найбільше поширені в межиріччях на підвищених і рівних елементах рельєфу.

Делювіальні лесовидні породи переважають на схилах різної крутизни або їх підніжжях.

У північно-західній частині району і басейні р. Вишні поширені флювіогляціальні (водно-льодовикові) відклади: піски, супіски і глини. Флювіогляціальні піски зустрічаються і на Верещицько-Щирецькому межиріччі, де вони утворюють зандрові рівнини.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом