Шаблій О.І., Муха Б.П., Гурин А.В., Зінкевич М.В.
Географія: Львівська область

Грунти Львівської області. Азональні типи грунтів

Буроземи опідзолені

Специфічні буроземно-середньо- і сильнопідзолисті грунти сформувалися на суглинках Передкарпаття, які вкривають рівні високих розчленованих терас та схили височин. Велика кількість опадів, що випадає у Передкарпатті сприяє промивному режиму, однак здатні до набухання суглинкові грунтоутворюючі породи цьому перешкоджають і тому в цих умовах вмивний горизонт є особливо щільним. У перезволоженому стані він настільки набухає, що перекриваються усі тріщини, пори, капіляри і вода з поверхневого горизонту не проходить вниз, а насичує, застоюється або мігрує у межах гумусового (орного) шару. У зв'язку з цим грунти такі відносять до поверхнево-оглеєних. Вони вимагають специфічних агротехнічних заходів — щілювання і глибокого рихлення грунту, влаштування вузьких і високих грядок, частого рихлення поверхні і т.д. Крім цього такі, грунти бідні на поживні речовини і потребують систематичного внесення органічних та мінеральних добрив, дотримання правил протиерозійної агротехніки.

Чорноземно-лучні грунти

На рівнях низьких терас річкових долин а також на їх передуступних зниженнях, низьких підошвах схилів формуються чорноземно-лучні грунти. Умовою їх формування є періодичне зволоження грунтовими водами, а також багате поступання органічних решток трав'янистого походження, активні мікробіологічні процеси при вільному доступі повітря і належному теплозабезпеченні. Чорноземно-лучні грунти відносяться до родючих і продуктивних при сільськогосподарському використанні.

Лучні грунти

У днищах річкових долин з неглибоким заляганням грунтових вод формуються лучні грунти. Нижня частина профілю цих грунтів часто перезволожена, оглеєна, що не сприяє промиванню. Багатий трав'янистий покрив дає велику кількість органічних решток, які при перегниванні переходять у гумус, цю накопичується у межах усього грунтового профілю і знову забезпечує високу родючість. У природному стані ці грунти формуються під вологими різнотравними луками, що використовуються у якості сінокосів. Після осушення цих луків їх часто перетворююють у продуктивну ріллю, вводять в польові, городні чи кормові сівозміни.

Торфовища і торфово-болотні грунти

Найнижчі рівні річкових долин — заплави, на яких систематично повторюються повені з довгим застоюванням води на поверхні, формуються торфовища (з шаром торфу більше 50 см) і торфово-болотні (шар торфу 10-50 см) грунти. Залежно від тривалості перебування долин у затопленому режимі органічні рештки можуть з різною швидкістю накопичуватись і складати потужні товщі. В умовах Львівської області сформувались торфовища переважно низинного (долинного) типу, складені з решток осоки, очерету. Максимальна потужність торфу в деяких долинах досягає 6-10 метрів.

Найбільші площі і товщі торфовищ розташовані в долинах річок Малого Полісся (Солокії, Болотні, Судилівки, Стару, Полтви, Яричівки), а також в днищі долини Дністра і його приток Болозівки, Стрв'яжу, Бистриці та Тисмениці.

На деяких глибоких торфовищах ведуться торфорозробки (Солокійське, Яричівське, Майничське (Дністер)), а переважні площі піддані осушувальній меліорації, що дозволило використовувати їх під сінокосні угіддя, навіть розорювати. Разом з цими перетворюваннями появилось багато нових проблем: переосушення і розвіювання та швидке розкладання торфу, просідання і пониження поверхні заплав, трансформація рослинного покриву (зникання осок і заселення бур'янів).

У підручнику з грунтознавства торфовища і болотні грунти описані більш детально.

Гірська частина Львівської області має менш різноманітні грунти, бо тут поширено лише кілька типів грунтів: бурі лісові, дерново-буроземні і гірсько-лучні.

Бурі лісові грунти

Бурі лісові грунти сформувалися на суглинково-щебнистому делювії (матеріал звітрення гірських порід, що повільно рухається по схилах) карпатського флішу в умовах помірного теплого клімату з річною нормою опадів понад 800 мм під змішаними і хвойними лісами. Потужність цих грунтів 50-80 см. Мають профіль з поступовим зменшенням гумусованості до низу. Різновиди Цих грунтів формуються в залежності від характеру грунтоутворюючої породи (її породного та мінерального складу, каменистості чи щебнистості), кількості опадів та інтенсивності промивного процесу а з ними і вираженості опідзолювання, глибини і повноти профілю, змивних процесів.

В низькогірних частинах Карпат, особливо у Верховині бурі лісові грунти давно використовуються у землеробстві, а тому вирізняються «окультуреністю» — вони більш змиті, менш оструктурені, менш багаті на гумус.

Дерново-буроземні грунти

Дерново-буроземні грунти формуються там, де протягом тривалого часу панувала травяна рослинність. Можуть зустрічатися у всіх вертикальних поясах Карпат. Переважно вони використовуються у сільському господарстві як орні грунти, під сінокоси, пасовища. Відрізняються від бурих лісових грунтів, наявністю дернового горизонту і кращою гумусованістю.

На низьких надзаплавних терасах під лучними угіддями формуються лучно-буроземні грунти.

Інші типи грунтів області

Гірсько-лучні грунти поширені переважно на полонинах вище межі лісу, де панує субальпійське різнотрав'я, чагарнички (чорничники), криволісся. У межах Львівської області таких полонин небагато: полонина Буковецька (Букюска) з г. Пікуй, безлісі привододільні схили хребтів Сганеща-Бердо (вище с. Лавочне) і Писана-Чорна Рипа (між с. Ялинкувате і Рожанка).

В долинах рік з свіжим алювієм поширені несформовані каменисті, супіщані і суглинкові алювіальні грунти (долини р. Стрий, р. Свіча та ін.).

Запитання і завдання:

  1. Які типи грунтів поширені на Львівщині?
  2. Користуючись атласом, охарактеризуйте грунтовий покрив свого адміністративного району.
Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом