Шаблій О.І., Муха Б.П., Гурин А.В., Зінкевич М.В.
Географія: Львівська область

Рослинність Львівщини. Ліси Львівської області

Серед компонентів природи біологічні відносяться до найбільш мінливих. Вони змінюються під дією природних процесів (астрофізичних чи геофізичних) і легко піддаються впливу господарської діяльності людини. Однак, як і в багатьох інших компонентах природи, залишаються ознаки чи рештки, за якими можна вияснити історію формування.

Рослинний покрив Львівської області формується впродовж останніх тисячоліть і специфіку його сучасних характеристик слід розглядати з врахуванням впливу зледенінь та міжльодовикових епох четвертинного періоду, сучасних трансформацій клімату, водного режиму грунтів, господарської діяльності людей, забруднення повітря, води, грунту.

Карта рослинності Львівської області
Карта рослинності Львівської області
    Флора Львівщини сформована з елементів:
  • північних (бореальних) — звідки «прийшли» представники хвойних тайгових лісів (смерека європейська, сосна звичайна, брусниця, квасениця);
  • середньоєвропейських — з представниками широколистих лісів: дуба звичайного і скельного, граба, бука звичайного, явора; з хвойних: ялиці білої, а також багатьох трав'яних видів;
  • південних степових (понтичних): ковила, типчак, тонконіг та ін.;
  • гірських (монтанних) — сланкі форми вільхи, сосни, рододендрони.

Сучасний рослинний покрив області сильно змінений лісогосподарською та сільськогосподарською діяльністю людини: ліси, що займали більшу частину території, на всіх більш-менш придатних для сільсько-господарського обробітку поверхнях поступово вирубувались і замінялись орними угіддями, а в горах — лісопосадками деревних видів, що відзначаються швидким ростом і прямоствольністю (смерека). У зв'язку з цим можна твердити, що сучасний рослинний покрив в значній мірі не відповідає умовам природного саморозвитку. Лише на невеликих площах збереглися природні (умовно) ліси, а степова рослинність — на дуже обмежених ділянках. Краще збереглись лучні та болотні угрупування.

Лісова рослинність і зараз є найпоширенішим типом. Найбільші площі ліси займають в Карпатах, особливо в середньогірних частинах, а також на горбогірних височинах і піщаних рівнинах.

Така різноманітність умов розташування збережених лісових масивів зумовлює різноманітність лісів за їх типами (від сухих соснових борів до сирих вільшин) і видовим складом — (дубові, букові, смерекові, ялицеві, соснові, вільхові, липові ліси).

Дубові ліси

Дубові ліси поширені у рівнинній та передгірній частинах Львівської області. Чисті діброви зустрічаються невеликими масивами на Передкарпатті і на горбогір'ях з суглинковими грунтами. Частіше тут можна зустріти дубово-грабові, а на супіщаних відкладах Малого Полісся — дубово-соснові ліси.

Соснові ліси

Соснові ліси сконцентровані в основному, в межах Малого Полісся і на західній частині Розточчя, тобто там, де поширені піщані відклади та дерново-слабопідзолисті грунти. Піщані відклади дуже легко пропускають вниз воду, а тому водний режим грунтів тісно пов'язаний з відносною висотою поверхні: перевищення навіть в межах одного метра сильно позначаються на рослинності. Найсухіші — соснові бори мохово-лишайникові зустрічаються на верхніх частинах дюн Малого Полісся. На схилах дюн вологість субстрату зростає, а тому змінюється і тип лісу, що помітно за моховим, чагарничковим і трав'янистим покривом, а також за висотою та формою дерев. Із зростанням вологості в соснових борах збільшується кількість моху зеленого, нижче по схилу формується смуга сосняка вересового, потім сосняка чорничниково-орлякового з найкращим деревостаном, сосняка чорничниково-сфагнового, а найнижчі мокрі соснові бори сфагново-осокові з пригніченим деревостаном.

Букові ліси

Букові ліси поширені, в основному, на горбогір'ях Розточчя, Поділля в нижньому поясі хребтів Карпат. Бук відноситься до тепло- і вологолюбних та кальцієлюбних лісоутворюючих порід, а тому росте тільки там, де може витримувати конкуренцію з іншими деревними видами. Саме у Львівській області — на Розточчі і Поділлі проходить північна та східна межа ареалу бука європейського. Чисті букові ліси зустрічаються на схилах південної експозиції, вкритих багатими на карбонати лесовидними суглинками. На більшості схилів Розточчя і Поділля бук утворює лісостани разом з грабом, іноді з дубом і сосною. Цікаво, що на Розточчі зустрічаються ліси дуже багаті за складом деревних порід з участю бука: в полі зору з одного пункту стояння можуть опинитися бук, сосна, дуб, ялина, клен, модрина, береза, навіть акація і черешня. Таке багате поєднання деревних порід трапляється рідко (можливо ще на Закарпатті, в Криму).

Букові ліси також змінюють свій тип в залежності від зволоження та експозиції схилів. Найвологіші (вологі і сирі) букові ліси (плющеві, зубницеві, зеленчукові) приурочені до схилів північної експозиції. Схили південної експозиції мають бучини з ефемероїдним трав'яним покривом (анемона дібровна, підсніжник білий, печіночниця, ряст). Середні за зволоженням букові ліси (з грабом, березою) найчастіше зустрічаються на привододільних поверхнях горбогірних височин.

У Карпатах букові ліси поширені в нижніх частинах хребтів, на південних експозиціях схилів, а з наближенням до Закарпаття — і на вищих частинах схилів, що обдуваються теплими вітрами. Букові деревостани перемагають у конкуренції з смерековими лісами в тих урочищах, де часто трапляються вітровали і буреломи.

Вільхові ліси

Вільхові ліси займають переважно вологі і мокрі місцезростання. Можуть рости навіть у таких пониженнях, які надовго затоплюються водами. Основний регіон їх поширення — Мале Полісся, для якого характерне строкате зволоження, є багато замкнутих і напівзамкнутих перезволожених і заболочених знижень.

На височинах Поділля і Передкарпаття вільхові ліси ростуть на схилах з виклиненням ґрунтових вод і в долинах постійних та тимчасових потоків. Можуть траплятися невеликі площі вільхових лісів на плоских привододільних поверхнях, де є умови надмірного зволоження.

У Карпатах вільшини зустрічаються у заплавах рік, на сирих ділянках нижніх терас, передуступних зниженнях та у місцях виходу грунтових вод.

Смерекові ліси

Смерекові ліси в умовах області поширені тільки у Карпатах (окремі площі посаджених смерекових лісів є і у Передкарпаттї). Смерека любить суглинковий і глинистий (з камінням) субстрат, високе зволоження, витримує затінення, холод. Вона швидко росте, гладкостовбурна, а тому придатна для використання у будівельній справі, меблевій промисловості і т.і. — як «ділова» деревина — придатна для торгівлі та швидкого відновлення. У зв'язку з цим смерекові ліси у Карпатах займають площі більші, ніж могли б займати без лісогосподарського втручання людини, бо на місці змішаних буково-смерекових лісів садили лише одну лісову культуру — смереку. Тепер смеречини можна бачити на всіх висотних рівнях — від нижніх до верхньої межі поширення лісу. У вологих місцезростаннях формуються смеречини квасеницеві, у сирих — чорницеві та зеленомохові. На верхній межі лісу смеречини стають низькорослими з клиновидним стовбуром. На вітроударних схилах верхівки дерев у лісах набувають «прапоровидної» форми (гілки ростуть лише у один бік від стовбура), а поодинокі дерева стають прапоровидними по всій висоті стовбура (крім приземної частини, що покривається снігом).

Ялицеві ліси

Ялицеві ліси мають значно менше поширення. У Карпатах ялиця виступає як одна з важливих лісоутворюючих порід разом з смерекою і буком у нижньому поясі, а у Передкарпатті — із дубом та грабом. Вона підвищує стійкість лісу до вітровалів, дає добру промислову деревину.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом