Шаблій О.І., Муха Б.П., Гурин А.В., Зінкевич М.В.
Географія: Львівська область

Рослинний покрив Львівської області. Лучна, болотна рослинність. Рослинність водойм

Лучна рослинність

Природні умови Львівської області є сприятливими для формування лучної рослинності: тут співвідношення кількості опадів та випаровування коливається навколо одиниці (як у лісостепу), а тому при господарській діяльності лісопокриті території легко трансформувати у лучні угіддя. Останні є необхідною умовою ведення сільського господарства, що зберегло їх від повторного заліснення чи перетворення у ріллю.

Найбільші площі займають низинні луки — на заплавах річок, низьких терасах, обширних зниженнях. Вони характерні для широких долин рік і западин чи котловин, якими так багате Мале Полісся. До осушення ці луки буяли багатою вологолюбною трав'яною рослинністю. Найбільш поширеними були осоки (звичайна, струнка і пухирчаста) та вологолюбне різнотрав'я.

Незначні перевищення на таких луках дуже добре позначались на зміні складу рослинних угрупувань. Низькі рівні, де грунтові води завжди утримувались близько до поверхні ростуть очерет, лепешняк, крупні осоки, хвощ болотний. На луках, сформованих на торфовищах, травостої складаються з менш вимогливих до мінерального багатства грунту представників: дрібні осоки (жовта, сиза), пухівка, ситники. На дуже низьких рівнях лук з мінеральними грунтами, в яких місяцями затримувалась вода після весняних розливів та дощів, панівне місце займає осока купинчаста, у якої купини з власних кореневищ дозволяють рятуватися від затоплення. Зауважимо, що висота купин прямо вказує на висоту рівня води під час затоплення.

Після проведення осушувальних робіт (проведені вони практично у всіх річкових долинах і низьких рівнях) рослинний покрив вимушений швидко трансформуватися, бо різко змінився водний режим, а з ним щільність, мінералізація, хімічні властивості грунтів, на яких вони розвивалися. Вологолюби пригнічуються і щезають з травостою, а їх місце займають сіяні трави або бур'яни (осот лучний, кропива, кінський щавель, гірчак і ін.).

Вражаюче засмічення лук бур'янами спостерігається у Передкарпатті, у найширшій частині долини Дністра, де площі часто не викошуються. Тут масово поселилися осот, іван-чай, золотушник, гадючник, які є добрими медоносами, але привели до вилучення з використання сінокосних угідь.

Ділянки лук середнього за висотою і зволоженням рівня також мають рослинні угрупування змінені в сторону збільшення представників сухолюбних видів злакових: з'являються мітлиця тонка, костриця лучна і червона, трясучка, пахуча трава, білоус, а з бобових та різнотравних: конюшина лучна і повзуча, дзвінець, родовик, королиця, осот та інші.

На височинах Поділля луки поширені в днищах долин річок, а також на схилах межиріч. Це, переважно, післялісові луки. На схилах південної експозиції, що одержують багато сонячного тепла (Лиса Гора, Біла Гора, Білий Камінь), зустрічаються сухі луки з представниками степових видів (ковила, дзвінець, відкасник татарниколистий). Часто вони поєднуються з сухолюбними чагарниками: шипшиною, тереном, глодом та ін.

У Карпатах луки поширені у межах лісового поясу, на верхній межі лісового поясу, та вище неї. Луки, що розташовані у межах лісового поясу, як правило, післялісові, або на перелогах (на колишніх орних угіддях). Ці луки злаково-різнотравні (з кострицею, мітлицею, королицею), сухіші — з арнікою, вологіші — з купальницею європейською). Використовуються як високопродуктивні сінокосні угіддя. Луки з бідним (змитим) ґрунтовим покригаом і пасовища вкриті біловусниками.

Луки, що розташовані на верхній межі лісу, також післялісові, але повторно ліс на них самосівом майже не відроджується: тут для лісоутворення важкі «природні умови (вітер, холод), а антропогенна діяльність робить його неможливим: молоді самосівні деревця скошуються або підрубуються.

Основу травостою цих лук складає костриця, а різнотрав'я тут дещо бідніше. При використанні безлісих площ під пасовища масово поширюються біловус стиснутий — важкий для сінокосіння та стравлення худобою.

Луки на справжніх полонинах (вище межі лісу) також складені переважно костричниками, біловусниками, але з домішками субальпійськими — жовтозіллям субальпійським, перстачем золотистим, шафраном Гейфеля, підсніжником звичайним, сольданеллою, нечуйвітрами. Особливістю гірських лук у Львівській області є поширення чорничників і брусничників.

Болотна рослинність

Болотна рослинність збереглася у дуже мізерній кількості. У межах Малого Полісся переважали осоково-гіпнові, пухівково-осокові, і осоково-тростинові болота. Відомим є масив гіпново-журавлинового болота у долині річки Болотня. Більшість болотних масивів осушені.

Рослинність водойм

Рослини водойм (ставів, каналів, рік) складають специфічні поєднання, видовий склад яких тісно пов'язаний з глибиною водойми, її прогрітістю літом, промерзанням зимою, чистотою води, характером днища (пісок, мул, глина, торф), швидкістю течії та іншими умовами.

У чистих і глибоких ставах завжди можна зустріти водну лілію білу і жовту, стрілолист. У мілких ставах та великих каналах багато тілорізу. Вузькі канали зарослі лепешником, рогозою, очеретом.

Своєрідні угрупування створюють рослини, що ростуть на берегах водойм. Найбільш типовими для берегів рік та каналів є верболози, очерет (на низьких берегах), а також, гадючник, іван-чай, осот, кропива та інші високорослі рослини.

Запитання і завдання:

  1. Чому в межах області значна різноманітність рослинного світу?
  2. Які особливості рослинного покриву в різних частинах області?
  3. Який видовий склад рослинності регіону?
  4. Користуючись атласом, охарактеризуйте рослинний покрив свого адміністративного району.
  5. Складіть опис рослинності свого району, вказавши рослини, занесені до Червоної книги України.

Рекомендуємо також ознайомитись із довідковою інформацією: Рослини Львівської області, занесені до Червоної книги України.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом