Шаблій О.І., Муха Б.П., Гурин А.В., Зінкевич М.В.
Географія: Львівська область

Ландшафтна будова Львівської області. Плоскорівнинні ландшафти

Територія Львівської області входить в межі різних фізико-географічних регіонів. Північна частина відноситься до фізико-географічної країни Руська рівнина, а південну (південніше р. Дністер і височини Розточчя) — до фізико-географічної країни Карпати.

Карта ландшафтів Львівської області
Карта ландшафтів Львівської області

Та частина території Львівської області, що лежить в межах Руської рівнини, належить до однієї фізико-географічної провінції — пластових і пластово-ярусних ерозійних рівнин з лісостепом. Ця фізико-географічна провінція поділяється на ряд фізико-географічних областей: Волинську височину, Мале Полісся, Розточчя і Опілля, Поділля.

Фізико-географічна країна Карпати в межах Львівської області представлена двома фізико-географічними провінціями: височинним Передкарпаттям і горами Карпатами. Перша провінція сформувалася в межах Передкарпатського геосинклінального прогину і має рівнинний характер. Друга з названих провінцій — гірська, поділяється на фізико-географічні області Бескиди та Верховину.

Названі вище фізико-географічні області вирізняються своєрідністю геологічної будови, генезисом і, звичайно, сучасними краєвидами. Враховуючи, що належну багатосторонність характеристики території може забезпечити ландшафтний підхід (виділення і опис природних територіальних комплексів), пропонуємо нашу схему просторової структури ландшафтів, що входять у межі Львівської області.

У межах Львівщини виділяється п'ятдесят геосистем рангу «ландшафт».

    За основними характеристиками, що визначають подібність їх сучасної структури та функціонування цю відносно велику кількість індивідуальних ландшафтів можна розділити на вісім груп, скорочені назви яких наступні:
  • плоскорівнинні, вистелені супісками та суглинками (центрально-малополіськї);
  • слабохвилясторівнинні з близьким заляганням мергелів (окраїнно-поліські);
  • хвилясторівнинні, перекриті лесовидними суглинками (опільські);
  • горбогірні пластово-ярусні лесові і супіщані (подільські);
  • хвилясторівнинні височинно-долинні (передкарпатськї);
  • низькогірні і серелньогірні з твердого флішу (бескидські);
  • низькогірні та середньогірні з м'якого флішу (верховинські);
  • високогірні з твердого флішу (полонинські).

Повна їх назва і характеристика подається нижче.

Рівнинні ландшафти

Найбільша доля площі в адміністративних межах Львівської області припадає на фізико-географічну область «Мале Полісся» (Верхньо-Бузька котловина). Вона чітко виділяється на підставі географічних характеристик, яких набула в процесі формування. Основними чинниками її розвитку були: вплив тектонічних структур, неотектонічних рухів, четвертинного зледеніння, талих льодовикових вод, еолових процесів, ерозійної та алювіальної роботи річкової сітки в різні періоди її формування, грунтотвірних процесів, біогенної та антропогенної діяльності.

Мале Полісся виділяється серед навколишніх територій загальним зниженням, вирівняністю поверхні, поширенням пісків, близьким заляганням мергелів, широким діапазоном водного режиму та швидкою його зміною по території, наявністю торфовищ, переважанням дернового процесу грунтотворення, нерівномірною сільськогосподарською освоєністю. Воно також тепліше в порівнянні з сусідніми регіонами і має активнішу міграцію атмосферної вологи.

Всього в межах Малого Полісся нами виділяється п'ятнадцять індивідуальних ландшафтів. Разом з тим, переважання подібних режимів розвитку території у різних просторово відокремлених ділянках дозволило виділитися ландшафтам із спільними рисами. У зв'язку з цим в межах Малого Полісся виділяємо три з вище названих груп ландшафтів.

Плоскорівнинні ландшафти

Перша група ландшафтів — плоскорівнинні, вистелені перевідкладеними флювіогляціальними пісками і супісками, підстелені мергелями (центрально-малополіські).

До цієї групи належать наступні індивідуальні ландшафти: Болотнянський, Ратенський, Добросинський, Кам'янський та Верхньостирський. Їх аналогами за поверхневими відкладами, четвертинною історією розвитку, фізіономічними рисами, сучасними процесами є ще два ланшафти, розташовані в межах фізико-географічної області Передкарпаття (Яворівський і Немирівський) та один ландшафт — в межах Волинської височини (Іваницький).

Більшість названих ландшафтів розташовані в центральній смузі Малого Полісся. Походження цих територій пов'язане з процесами, характерними для окраїнної смуги покривного зледеніння. Загальний напрям талих водних потоків був широтним, а тому форми рельєфу давнього водного походження витягнуті з заходу на схід. Наступна переорієнтація гідросітки на меридіональну привела до корінного перетворення поверхні та до формування алювіальних перевідкладень переважно меридіонального і субмеридіонального напрямків простягання. Значну роль у перетворенні первинних відкладів відіграли еолові процеси (дюноутворення), які особливо проявилися в місцях розвитку потужних піщаних відкладів північної частини центральної смуги Малого Полісся. Суттєвими для цієї групи ландшафтів є формування замкнутих обширних знижень, а також широких, без виразного падіння днищ річкових долин, в яких розвинулися мінеральні відклади озерного типу та торфовища.

Сучасний рельєф плоский, ускладнений локальними підвищеннями і западинами, їх відносні перевищення (1-10 м), а також взаємне розташування залежать від потужності пісків та співвідношення флювіальних та еолових процесів у формуванні конкретних ландшафтів. Річкові долини слабо виражені, з поступовим переходом від днищ до вододілів.

У грунтовому покриві переважають дерново-підзолисті, лучні та лучно-болотні грунти, переважно супіщаного та піщаного складу. Значні площі займають торфовища та оторфовані грунти, однак поширеність їх нерівномірна і може бути характерною ознакою індивідуальних ландшафтів.

Індивідуальні ландшафти відрізняються між собою специфічними рисами.

Болотнянський ландшафт

Болотнянський ландшафт (загальна площа – 566 кв. км) відрізняється чіткою широтною орієнтацією річкових долин і вододілів, значною потужністю торфовищ у річкових долинах, повсюдним поширенням пісків і скупченістю еолових форм рельєфу на межиріччях, залісненістю (переважають соснові ліси).

Ратенський ландшафт

Ратенський ландшафт (площа — 518 кв. км) має таку ж чітку широтну орієнтацію долин і вододілів, однак на відміну від заторфованих долин Болотнянського ландшафту тут значні площі займають алювіальні відклади мінерального складу (переважно супіщані). На вододілах переважають суглинкові покриття.

Добросинський ландшафт

Добросинський ландшафт (площа – 270 кв. км) характеризується винятковою плоскорівнинністю, субмеридіональною орієнтацією сучасних рік (Мощанка, Біла, Деревенка, Свиня) з слабовираженими перезволоженими (тепер осушеними) долинними зниженнями. Грунти дерновослабопідзолисті супіщані, переважно розорані. Мало лісів.

Кам'янський ландшафт

Кам'янський ландшафт (площа – 525 кв. км) вирізняється відсутністю широких заболочених днищ річкових долин (р. Кам'янка і Желдець), складнішим (з останцями) рельєфом, наявністю локальних западин.

Верхньостирський ландшафт

Верхньостирський ландшафт займає розгалужене верхів'я р. Стир і характеризується в основному поєднанням обширних овальних піщаних слабопідвищених рівнів з еоловими формами і широких заторфованих днищ річкових долин. Серед угідь переважають соснові ліси і сінокоси. В межі басейну Західного Бугу входить лише своєю західною окраїною.

Яворівський і Немирівський ландшафти

Яворівський і Немирівський ландшафти сформовані в межах Передкарпатського тектонічного прогину і Західно-Європейської платформи (Немирівський), однак, за характером четвертинних відкладів, рельєфом, сучасними процесами, грунтами, структурою угідь цілком можуть бути віднесені до описуваної групи ландшафтів. Від перечислених вище відрізняються приналежністю до басейну р. Сян, нахилом до заходу (Немирівський) і північного заходу (Яворівський), меншою різноманітністю, значною залісненістю (Немирівський л-т).

Іваницький ландшафт

Іваницький ландшафт також територіально відокремлений від описуваної групи. Він сформований в межах Волинської височини у широтному відрізку долини Західного Бугу, яка разом з Гучвинською (Замойською в Польщі) котловиною має генезис, аналогічний до центральної частини Малого Полісся. На відміну від попередніх ландшафтів значні площі піщаних відкладів сформовані тут діяльністю р. Західний Буг. Поза долиною Бугу поширені перевідкладені піски з комплексом грунтів дерново-підзолистого ряду, соснових лісів.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом