Шаблій О.І., Муха Б.П., Гурин А.В., Зінкевич М.В.
Географія: Львівська область

Ландшафтна будова Львівської області. Слабохвилясто-рівнинні ландшафти (окраїнно-малополіські)

Перед читанням даного матеріалу рекомендуємо ознайомитись із загальною характеристикою і картою ландшафтів Львівської області.

Слабохвилясто-рівнинні ландшафти (окраїнно-малополіські)

Друга група ландшафтів — слабахвилясто-рівнинні з відкритими площинними змивом карбонатними породами, місцями перекритими суглинковими та перевідкладеними супіщаними відкладами (окраїнно-малополіські). До цієї групи належать Солокійський, Корчинський, Буський, Підгологірський, Підрозтоцький індивідуальні ландшафти, які повністю входять в басейн Зах. Бугу, а також Радехівський, що входять сюди частково, та Пляшівський і Підвороняцький, що сформувались в межах басейну р. Стир.

Усі названі ландшафти займають периферійне відносно центру Малого Полісся положення. Розвиток їх пов'язаний з особливостями Малого Полісся і прилеглих до нього височин (Розточчя, Гологір, Вороняк, Волинської). Корінні крейдові породи (переважно мергелі) залягають тут вище, ніж у центральній смузі Малого Полісся. Водно-льодовикові відклади переважно знесені, а перевідкладені піски зустрічаються невеликими контурами. Вони приурочені переважно до узбіч річкових долин субширотного простягання. Активне нове тектонічне піднімання прилеглих височин сприяло активізації ерозійних процесів і формуванню структурних рівнів, а також привело до розширення описуваних ландшафтів за рахунок відсування окраїнних уступів під впливом відступаючої ерозії. Внаслідок цього утворилася слабохвилясторівнинна поверхня, іноді з ерозійними останцями, покритими елювієм чи делювієм корінних мергелів, з вкраплинами пісків та супісків різного походження. Долини рік добре вироблені і вистелені карбонатним алювієм та торфовищами.

Грунтовий покрив, сформований у таких умовах, відрізняється поширенням дерново-карбонатних відмін, що розвинулись на звітрілому матеріалі мергелів, дерново-слабопідзолистих відмін на пісках і супісках, що залягають фрагментарно, а також ґрунтових відмін річкових долин, що мають широкий спектр мінеральних та органогенних грунтів.

Солокійський ландшафт

Солокійський ландшафт (площа – 233 кв. км) своєю північною стороною прилягає до невисокої Волинської височини. Давні широтні потоки талих льодовикових вод розробили прадолини рік Солокії і Ріпиці і тепер вони займають значні площі. Усі підняття, що мають широтне простягання, характеризуються близьким заляганням мергелів, поширенням дерново-карбонатних грунтів. Вони, переважно, зайняті ріллею. Днища долин рік, а також обширні пониження, що сформовані древніми водними потоками, переважно заторфовані та меліоровані. Використовуються в польових сівозмінах, а також під сінокоси і пасовища.

Корчинський ландшафт

Корчинський ландшафт — малий за площею (48 кв. км) — розташований у північній частині Малого Полісся на правобережжі Західного Бугу і займає острівне положення серед типових поліських ландшафтів. Така ситуація виникла внаслідок поділу північного окраїнного підняття Малого Полісся долиною Західного Бугу та її правою притокою Білостоком на фрагменти.

Радехівський ландшафт

Радехівський ландшафт найбільший за площею серед окраїнно-поліських (582,5 кв. км) і має всі характерні для цієї групи ознаки. На межі з Волинською височиною переважають елементи широтного — (долини рік Млинівка, Судилівка), а на решті території ландшафту — субширотного (північний захід — південний схід) простягання. Домінантними за площею є місцевості денудованих піднять з чорноземами карбонатними на матеріалі звітрювання мергелів.

До південної смуги окраїннополіських ландшафтів належать Підвороняцький, Буський та Підгологірський.

Буський ландшафт

Найвідмінніший з них — Буський, — сформований в умовах переважання алювіальних процесів на злитті рік Бугу, Золочівки, Гологірки, Полтви, потоку Думного. Загальна його площа складає 578 кв. км. Основну частку площі (32%) займають алювіальні рівні з дерновими та лучними середньосуглинковими грунтами, переважно розорані. Трохи менше площі зайнято сильноденудованими підняттями з чорноземамами карбонатними малогумусними, сформованими на малопотужних лесовидних суглинках, підстелених мертелями.

Підгологірський ландшафт

Підгологірський ландшафт (площа – 188 кв. км ) характеризується незначною різноманітністю. Розвиваючись на межі з Гологірським і Давидівським пасмами Подільської височини, описуваний ландшафт зазнав впливу цього регіону. Неотектонічні рухи активізували ерозійні процеси та відділення від височини останців, акумуляції шлейфів карбонатних порід. На вирівняних середньовисотних поверхнях формувалися ПТК з процесами промивання карбонатів. Третину площі займають обширні передуступні западини і міжувалисті зниження з торфово-болотними і лучно-болотними легкосуглинковими грунтами, що сформувались на древньоозерних і наносних суглинках. Більша частина площі, зайнятої цими місцевостями, осушені і розорані.

Підвороняцький ландшафт

Підвороняцький ландшафт розвинувся вздовж уступу пасма Вороняки. За структурою ПТК подібний до Підгологірського. Відрізняється крупнішими розмірами та виразною субширотного орієнтацією контурів. Формується витоками р. Стир.

Підрозтоцький ландшафт

Підрозтоцький ландшафт (площа – 74 кв. км) утворився вздовж західного краю Малого Полісся на межі з Розточчям. Значну роль у формуванні ландшафту відіграла відступаюча ерозія допливів Рати, що спричинили розчленування пасма Розточчя, виділення гряд субширотного і широтного простягання, формування річкових долин. Аналогічно впливали також потоки талих льодовикових вод. Крім цього тут розвивалися дюни. Внаслідок такого складного накладання процесів сформувалася смуга території з рисами, властивими і Розточчю, і Малому Поліссю і навіть Опіллю.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом