Шаблій О.І., Муха Б.П., Гурин А.В., Зінкевич М.В.
Географія: Львівська область

Ландшафтна будова Львівської області. Подільські і передкарпатські ландшафти

Перед читанням даного матеріалу рекомендуємо ознайомитись із загальною характеристикою і картою ландшафтів Львівської області.

Подільські ландшафти

Четверта група ландшафтів відноситься до фізико-географічної області «Розточчя і Опілля». В нашому описі будемо іменувати їх «подільські» через їх типовість для Подільської височини. В цю групу входять горбогірні пластово-ярусні височинні території, переважно покриті лесовидними суглинками. На безлесових ділянках поширені корінні та перевідкладені водно-льодовикові піски, молодий суглинковий алювій.

Для всіх ландшафтів подільської групи характерна пластово-ярусна будова нашарувань геологічних відкладів товщі пісків і пласти пісковиків чи вапняків, їх контрасна податливість до ерозії, привела до формування ступінчатого, глибоко розчленованого рельєфу. Структурні рівні представлені плосковерхими високими увалами та їх відрогами. Типова різниця висот між головними ступенями рельєфу досягає 20-30 м. Плащ лесовидних суглинків, характерний для східної частини Розточчя і всього Поділля, сприяв концентрації водотоків і формуванню густої та глибокої яркової сітки. Глибина врізу ярів досягає 60-90 м. Схили річкових долин та ярів мають крутизну 10-20 град., хоч зустрічаються схили з похилом до 50 градусів.

У фунтовому покриві переважають сірі лісові суглинкові грунти на лесовидних суглинках і дерново-слабопідзолисті — на пісках. Особливістю рослинного покриву розтоцьких і подільських ландшафтів є значна залісненість. Переважають букові, грабово-букові та сосново-дубово-букові ліси.

Ландшафти подільської групи дуже добре вирізняються, видні на картах та знімках з супутників і літаків. Кожен з виділених нами ландшафтів подільської групи має індивідуальні риси.

Равський ландшафт

Равський ландшафт (площа — 138,8 кв. км в межах України) є дуже перетвореним ерозією (зденудованим). Окремі вододіли мають характер останців. Більшість площі займають місцевості середнього висотного рівня, сформовані в корінних і перевідкладених пісках. Долини потоків добре вироблені, розгалужені. Значні площі зайняті сільсько-господарськими угіддями.

Дубровицький ландшафт

Дубровицький ландшафт (площа – 252 кв. км)типовогорбогірного характеру. Тут розташовані найвищі точки Розточчя: гора Булава – 397 м, Середній Горб, Ділова і ще біля 20 плосковерхих піднять з абсолютними висотами, біля 390 метрів. Багато також тих вододілів, що формують структурну ступінь висотою біля 370 м. Відносні висоти досягають 70-120 м. Яркова сітка густа, а схили круті (15-20) і дуже круті (до 50 град). Наявність плаща лесовидних суглинків привела до переважання сірих лісових грунтів. Територія ландшафту найменш доступна для сільськогосподарського освоєння, а тому майже повністю покрита буковими та грабово-буковими лісами.

Верхньоверещицький ландшафт

Верхньоверещицький ландшафт (площа — 172,2 кв. км) має риси перехідні між Равським і Дубровицьким. Найбільшу площу тут займають місцевості середнього рівня, сформовані в корінних пісках та перевідкладених супісках водно-льодовикового поход кення. Більшість площі ландшафту заліснена.

Янівський ландшафт

Янівський ландшафт займає південно-західну частину Розточчя. Вирізняється відсутністю лесовидних суглинків і повсюдним поширенням корінних пісків, через що всі форми рельєфу набули м'якого характеру, а яркова система — меншої розгалуженості. Характерними є витягнуті останцеві гряди. Значні площі займають днища річкових долин, що іноді мають котловиноподібні розширення. Зустрічаються тут і унікальні природні територіальні комплекси, що сформувались на моренних відкладах. Майже всю площу ландшафту покривають соснові ліси.

Домажирський ландшафт

Домажирський ландшафт сформувався на південній окраїні Розточчя і виділяється нами через значну трансформованість. Він практично втратив горбогірний характер. Залишились тут окремі останцеві горби і гряди. В структурі переважають елементи широтного простягання. Основну площу займають пологі спадистосхилові розчленовані гряди з сірими лісовими грунтами, переважно розораними. Значну площу займають днища річок з котловинними розширеннями, зайняті ставками та луками і пасовищами на лучних і лучно-болотних грунтах. Останні риси наближають описуваний ландшафт до опільської групи.

Давидівський ландшафт

Давидівський ландшафт відповідає Давидівському пасму Подільського уступу, що тягнеться від Львова на південний схід до крутого повороту цього уступу на північний захід. У північному і південному розширеннях має горбогірний характер, а в центральній частині — більш пологий, хоч тут зберігається важливий структурний елемент пасма — уступ.

Стільський ландшафт

Стільський ландшафт охоплює частини басейнів Зубри, Колодниці, Суходолки, Давидівки і Боберки. Внаслідок значної розчленованості території найбільш заліснений і найменш заселений. Переважає у ландшафті місцевість крутосхилих, розчленованих глибокими ярами горбогірних межиріч з сірими лісовими поверхневооглеєними легкосуглинковими грунтами на лесовидних суглинках, переважно під грабово-буковими лісами.

Гологірський ландшафт

Гологірський ландшафт відповідає Гологірському пасму Поділля і є найвищою його частиною. Включає гору Камула (471 м), що є найвищою точкою в рівнинній частині Львівської області. З півночі обмежовується смугою високого уступу, на переході до Малого Полісся. До півдня вододіли знижуються поступово, однак звужуються або й перериваються сильно розвиненими і витягнутими в одну лінію долинами приток і широтних ділянок річок Боберка, Свірж, Гнила Липа, Золота Липа.

Бібрсько-Перемишлянський ландшафт

Бібрсько-Перемишлянський ландшафт найбільший з подільських ландшафтів. Займає серединне положення в трикутнику окраїнних подільських регіонів і відзначається порівняно меншим розчленуванням, меншими відносними висотами, переважанням пологих і спадистих схилів, меншою залісненістю і, відповідно, більшою розораністю.

Основу рисунка ландшафту утворюють меридіонально закладені і добре вироблені долини лівих приток Дністра і паралельні до них вододіли, які, однак, втратили свою виразність внаслідок розчленування і розвитку субширотних другорядних долин. Переважають на межиріччях плосковерхі поверхні різних структурних рівнів, а також схили переважно субширотних експозицій.

Рогатинсько-Бережанський і Поморянський ландшафти

Рогатинсько-Бережанський і Поморянський ландшафти є відповідно південним і східним обрамленням Бібрсько-Перемишлянського ландшафту на переході до опільських. У межах Львівської області займають невелику смугу вздовж її границі. Характеризуються густим і глибоким розчленуванням, більшою залісненістю.

Вороняцький ландшафт

Вороняцький ландшафт відповідає пасму Вороняки — окраїнній північній смузі Поділля на схід від м. Олесько. Межує з Малим Поліссям, утворюючи виразний крайовий уступ. Вороняки розчленовані розгалуженими витоками р. Серету, що мають переважно субширотне простягання. Як і Гологори характеризується близькими до найбільших у Поділлі абсолютними висотами, значною збереженістю плоско-опуклих привододільних поверхонь, покритих лесовидними суглинками сірими лісовими грунтами. Значно більше, ніж у Гологорах, поширені тут бронюючі пласти пісковиків (а не вапняків), корінні піски. Мергелі особливо часто відслонюються вздовж північного уступу.

Підкамінський ландшафт

До Підкамінського ландшафту входить південна частина Верхобузького пасма, у межах якої значно змінився рисунок розчленування, зменшились абсолютні та відносні висоти, менш крутими стали схили, а тому значно збільшилася площа розораних земель. Територія ландшафту давно знеліснена, грунтотворення йде за чорноземним типом, що й привело до поширення тут чорноземів та темно-сірих лісових грунтів.

Почаївський ландшафт

Почаївський ландшафт утворився в межах найбільш східної ділянки північного виступу Поділля. У межах Львівської області представлений лише своєю окраїною.

Передкарпатські ландшафти

П'ята група ландшафтів — передкарпатські, передгірно-рівнинні з переважанням схилових (делювіальних) і річкових (алювіальних) відкладів сформувалися в межах передгірського тектонічного прогину. У рельєфі це височина зі значними амплітудами висот. Зовнішній край долинно-терасовий. З наближенням до гір межирічні вододіли стають вищими (400-600 м), сильно розчленовуються великими ріками та потоками. Ріки, що витікають з Карпат (Свіча, Стрий, Колодниця, Тисмениця, Бистриця, Дністер, Стрв'яж, Вирва), мають широкі і добре вироблені долини, складені сучасним алювієм. Ґрунтовий покрив сформувався на слабоводопроникних суглинках, які разом із збільшеною кількістю опадів (більше 700 мм) сприяють поверхневому перезволожений), а також площинній та лінійній ерозії. Набір місцевостей у цій групі ландшафтів подібний, однак кожному з них властиве власне співвідношення структурних елементів, орієнтація річкової сітки.

До групи передкарпатських ландшафтів в межах Львівської області належать Добромильський, Самбірський, Дрогобицький, Стрийський, Присвіцький.

Добромильський ландшафт

Добромильський ландшафт (продовжується в Польщі), виглядає одноманітно: невисокі розчленовані межиріччя вкриті дерново-буроземними поверхнево-оглеєними грунтами (г. Радич (519 м) — ерозійний останець).

Самбірський ландшафт

Самбірський ландшафт — специфічний у Передкарпатті, бо охоплює долинні комплекси Дністра і Стривігора. Від межі з горами височинно-долинний комплекс місцевостей швидко переходить до терасово-долинного. Найбільші площі займають поверхні заплави першої та другої надзаплавних терас з торфовищами лучними та дерновими грунтами на алювіальних відкладах.

Дрогобицький ландшафт

Дрогобицький ландшафт займає Дрогобицьку височину. В цілому одноманітний за характером місцевостей ландшафт є складним за будовою. Тут значні перепади висот, густа сітка розчленування, поєднання високих межиріч і долинних комплексів, яскраво виражена радіальна структура рисунка розчленування (за рахунок зближення гирл Бистриці, Тисмениці, Трудниці, Колодниці), поступово-ступінчате зниження поверхні від Карпат до Дністра. Найповніше представляє комбінації поєднань передкарпатських місцевостей.

Стрийський ландшафт

У Стрийському ландшафті долинні комплекси переважають над височинними (на відміну від Добромильського чи Дрогобицького ландшафтів). Обширні плоскі поверхні терас рік Стрий та Свіча не надають передгірного характеру території і лише повсюдна присутність гірського алювію та специфіка розвинутих на ньому дернових грунтів підтверджує близькість до гір.

Присвіцький ландшафт

Присвіцький ландшафт розташований вузькою смугою (в межах області) на правобережжі р. Свіча і продовжується в Івано-Франківській області. Відрізняється від описаних передгірних ландшафтів широким розвитком розчленованих поверхонь високих (VI і VII) терас, які простягаються відразу від русла Дністра і тягнуться вздовж Свічі аж до Карпат.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом