Гілецький Й.P.
Географія України

Міграції населення України

§ 2. Міграції населення

Питання для повторення
1. Від чого залежить чисельність населення в країні?
2.  Що таке механічний приріст населення?
3.  Скільки українців живе за межами України?
4.  Що таке депортація?

Міграції та їх види

Міграцією називають переміщення населення, пов'язані із зміною місця проживання. Однак це визначення стосується тільки постійних (стаціонарних) міграцій, а вони можуть бути і тимчасовими (маятниковими). Маятникові міграції здійснюються щоденно, щотижнево і т. ін., але не пов'язані із зміною постійного місця проживання. Метою маятникових поїздок, як правило, є трудова діяльність, навчання, лікування тощо.
Міграції поділяються також на внутрішні та зовнішні. За рахунок зовнішньої міграції (еміграції та імміграції) відбувається механічний приріст населення країни. Внутрішні міграції здійснюються в межах країни між окремими регіонами, містами, селами, між містами і селами. Причини міграції — економічні, політичні, національні, релігійні.

Внутрішня міграція

Постійні внутрішні міграції в нашій країні в основному відбувалися на початку 90-х між містами: 40% — переважно з малих міст у великі, 30% припадає на переселення з села в місто, 15% — з міста в сільську місцевість і тільки 10% — між селами (рис. 3). 70% усіх цих мігрантів переселяються в межах своїх областей. У середині 90-х ця загальна тенденція дещо порушилася через невизначеність з умовами проживання у містах у період економічної кризи. Проте пізніше вона знову набрала попереднього вигляду.
Незначні міжобласні потоки мігрантів в основному спрямовуються із західного регіону у східні та південні області. Частину з них в минулому становили організовані мігранти, переселення яких стимулювала держава. Найбільше додатне сальдо міжрегіональних міграцій у 1999 році було характерне для Києва (6,7 на 1000 осіб) та Дніпропетровської, Черкаської, Полтавської областей, м. Севастополя (0,8 на 1000 осіб), а найменше для Кіровоградської (-2,0 на 1000 осіб).
Маятникові міграції, як правило, здійснюються у великі міста з сіл і малих міст. На території України сформувалися два великі райони інтенсивних маятникових трудових міграцій: східний (Донецька і Луганська області) та західний (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська). Цьому сприяли густа сітка транспортних шляхів у них, а також високий рівень розвитку індустрії на Донбасі та велика густота сільського населення у західних областях.

Рис. 3. Напрямки внутрішніх міграцій. (доступно при скачуванні повної версії книжки)

Причини постійних і маятникових міграцій в основному економічні. Передусім, люди їдуть у пошуках роботи, кращих умов життя. У сільській місцевості тоталітарна держава цілеспрямовано недооцінювала сільськогосподарську працю, залишала жителів безправними закладниками колгоспної системи. Тоді як у місті дешево можна було купляти продукти харчування, вироблені селянами, а також отримувати безкоштовно житло, більшу зарплату та інше.

Зовнішня міграція

Еміграція з українських земель має давню історію. В основному інтенсивні потоки емігрантів пов'язані з поразками у визвольних змаганнях народу за свою державність або з примусовими виселеннями колонізаторами. Значна добровільна еміграція з економічних мотивів відбувалася із західних та східних районів України у кінці XIX — на початку XX століття. Спрямована вона була в Канаду, США. Три наступні хвилі еміграції мали переважно політичний характер. Вони пройшли після знищення більшовицьким режимом УНР, встановлення радянської влади у Західній Україні, а також знищення Української повстанської армії (кінець 40-х — початок 50-х років). Четверта — стосується виселення так званих дисидентів (людей, що відкрито виступали проти комуністичного режиму у 60-70-і роки). Окрім того, мільйони українців були депортовані з кінця 20-х до середини 50-х років на простори Сибіру і півночі Росії.
З середини 50-х до 80-х років значна еміграція відбувалася з економічних мотивів. Тисячі молодих людей їхали на освоєння цілинних земель у Казахстан, на спорудження новобудов у Сибір, на Урал. З національних мотивів спостерігався відтік єврейського населення з країни у 80-90-і роки. У середині 90-х років зросла еміграція з України в Росію та західні країни. За 1999 рік з України вибуло в держави СНД тільки приблизно на 800 осіб більше, ніж прибуло, а в інших країнах сальдо міграцій становило -44 тис. осіб.
У результаті еміграційних процесів сформувалася українська діаспора. Діаспорою називають населення, що живе у розсіянні, за межами території національної держави. її умовно поділяють на західну та східну. Східною діаспорою називають українське населення колишніх республік СРСР. Загальна чисельність їх тут близько 7 млн. осіб. З них майже 4,3 млн. проживає в Росії (найбільше на Кубані, в Сибіру, Далекому Сході, Москві). Близько 900 тис. становить українське населення в Казахстані, 600 тис. — у Молдові (рис. 4).

Рис. 4. Чисельність українців у державах світу (млн. осіб). (доступно при скачуванні повної версії книжки)

Західну діаспору (понад 4 млн. осіб) утворюють українці, що живуть поза межами колишнього СРСР. Найбільше їх проживає в США (1,2 млн. осіб), Канаді (1 млн. осіб), а також у Бразилії, Аргентині, Польщі, Румунії, Франції, Австралії. У більшості цих країн українці зберегли свою мову, маючи можливості навчатися нею, на відміну від східної діаспори, де переважно немає україномовних шкіл.
Імміграція в Україну йшла переважно з метрополій. Польщею цілеспрямовано проводилося заселення Галичини і Волині поляками, а Росією — всієї території України росіянами. Особливо зріс притік росіян після Другої світової війни (43,3% від теперішньої чисельності). Вони частково заселяли опустошені голодомором сільські райони України, але в основному поселялися у великих і середніх містах. Серед іммігрантів у 80-і, 90-і роки переважали люди похилого віку, які поселялися в Криму, Приазов'ї, Причорномор'ї. Емігрують переважно чоловіки молодого віку (до ЗО років).
Отже, міграції впливають на статево-вікову структуру населення, національний склад, а також на співвідношення міського і сільського населення, густоту населення.

Питання для закріплення знань

1. Що таке міграції і які вони бувають?
2. Які напрямки постійних внутрішніх міграцій в Україні?
3. Де найбільше виражені маятникові міграції і чому?
4.  Які особливості зовнішніх міграційних процесів на українських землях?
5. Що таке українська діаспора, які риси її географії?

Практичні завдання

1.  Скориставшись цифрами з тексту параграфа, побудуйте секторну діаграму питомої частки внутрішніх міграцій між населеними пунктами.
2.  Позначте на контурній карті райони підвищеної інтенсивності маятникових міграцій та напрямки міжрегіональних внутрідержавних міграційних потоків.
3.  Позначте на контурній карті країни із значною українською діаспорою.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом