Гілецький Й.P.
Географія України

Історико-географічні передумови розвитку господарства України

Питання для повторення

  1. Які історичні етапи становлення Української держави?
  2. Як змінювалася господарська діяльність на теренах України у давні і середні віки?
  3. Які події прискорили економічний розвиток на українських землях у XIX столітті?
  4. Які наслідки мала політика етноциду щодо українського народу?

Розвиток господарства до Першої світової війни

Господарська діяльність на території нашої країни почалася з моменту заселення її території людиною. Землеробство було започатковане племенами трипільської культури ще в п'ятому-третьому тисячоліттях до нашої ери. Воно залишилося основним видом господарської діяльності і в першій українській державі — Київській Русі. У цей період з'явилося багато ремесел, видобуток солі, лісозаготівля, розширювалися торгівельні зв'язки з іншими країнами. Поневолення українських земель у XIII ст. татарами, а потім і повна втрата державності призвели до занепаду господарства.

Тривалий період поневолення, поділ території України між різними державами не давали можливості організувати економічне життя для блага свого народу. Країни, які в різні періоди захоплювали українські землі, діяли з позицій власних інтересів, часто свідомо гальмували економічний розвиток колоніальних володінь, руйнували досягнуті здобутки у їх господарському житті. Так, Австрія, окупувавши у другій половині XVIII ст. Галичину, Буковину, спричинила занепад розвинутих тут раніше ремесел. Скасування панщини й кріпосництва (в Австрії у 1848 році, в Росії у 1861 році) дали поштовх до прискореного економічного розвитку й на колонізованих ними українських землях. Однак ішов він однобоко, перетворюючи землі у аграрний та сировинний придатки метрополій.

На теренах Передкарпаття, яке входило до складу Австрії у 60-х роках XIX ст., почалася інтенсивна розробка нафтових родовищ в околицях Борислава, Надвірної, Коломиї; калійних солей у Калуші та Стебнику; вугілля поблизу Коломиї; кухонної солі у Долині та Болехові. Активно проводилась лісозаготівля у Карпатах, виникли підприємства з переробки нафти (1856 p.), шкір тощо. Для вивезення продукції були споруджені перші на території України залізниці: Перемишль-Львів (1861 p.), Львів-Чернівці (1866 p.), Стрий-Станіслав (1875 р.) і т. ін. Пожвавилося у цей період і культурне життя у Галичині. Діяли українські школи, Львівський університет, видавалися українські книжки, часописи, газети, виникло і активно працювало Наукове товариство імені Т. Шевченка (НТШ), яке стало своєрідною українською академією наук.

На території України, що входила до складу Росії, заохочувався розвиток сільського господарства для задоволення потреб метрополії у продуктах. Особливе значення мало вирощування пшениці і цукрового буряка. Швидко розширювалися площі орних земель за рахунок освоєння степових районів. Велику кількість зерна почали експортувати. Для прискорення його транспортування була прокладена перша в цій частині України залізниця Одеса-Балта (1865 p.), яка пізніше продовжена до Кременчука, а в 1870 році — через Київ до Москви. Перші промислові підприємства випускали судна (кінець XVII ст.), а також переробляли сільськогосподарську продукцію (виробництво цукру, борошна, спирту тощо).

У другій половині XIX ст. за допомогою іноземного капіталу почався видобуток кам'яного вугілля у Донецькому басейні, розвиток металургії й важкого машинобудування на Донбасі і в Придніпров'ї, легкої промисловості у Вінниці.

Розвиток української національної культури, освіти жорстоко переслідувався урядом царської Росії. Навіть у період після скасування кріпацтва й до початку Першої світової війни видано до десятка антиукраїнських документів, які, по суті, загнали національну культуру в підпілля.

Розвиток господарства у XX столітті

Перша світова війна сильно підірвала економіку України. У 1920 році загальний обсяг випуску промислової продукції становив 15% від цього показника у 1913 році. Особливо відчутним він був у чорній металургії (виробництво чавуну в 1920 році становило 0,5%, сталі й прокату — 2% від рівня 1913 року), цукровій промисловості (виробництво цукру в 1920 році — 3% від рівня 1913 року). Про занепад сільського господарства свідчить зменшення більше ніж утричі за даний період виробництва зерна.

У період між світовими війнами на території Західної України господарство розвивалося дуже повільно і мало в основному сировинну орієнтацію. Економічні проблеми, а також соціальний гніт змушували тисячі людей шукати кращого життя за океаном. На теренах УРСР у цей час йшла активна відбудова зруйнованого господарства, будівництво нових підприємств, шляхів сполучення тощо. Поступово Донбас і Придніпров'я знову стали вугільно-металургійною базою нової імперії — СРСР, а вся територія України — її житницею. Нарощування обсягів виробництва у промисловості й сільському господарстві йшло за рахунок спорудження нових підприємств і розширення площі орних земель. Процеси індустріалізації і так званої колективізації сільського господарства супроводжувалися масовим терором проти українського населення, особливо сільського та національної інтелігенції (голодомор, депортації, знищення у катівнях НКВС).

Під час Другої світової війни господарство України знову зазнало величезних втрат. Було зруйновано 714 міст і селищ міського типу, 28 тис. сіл, виведено з ладу понад 16 тис. промислових підприємств, знищено або вивезено близько 7 млн. осіб. Післявоєнний період ознаменувався швидкими темпами відбудови господарства, міст і сіл. Однак колоніальний статус України продовжував тяжіти над її економічним розвитком. На території нашої країни і далі посилювалася аграрна орієнтація, спрямована на задоволення продовольчих потреб метрополії. Розвивалися галузі промисловості, які виробляли в основному засоби виробництва, військову техніку, а також були великими забруднювачами довкілля. На багатьох підприємствах впродовж десятиліть не проводилася модернізація й реконструкція, на відміну від тих, що розміщувалися у метрополії. Нав'язувалися їм економічно невигідні зв'язки й спеціалізація. Мотивуючи ідеологічними штампами про посилення дружби народів, підприємствам постачали комплектуючі із заводів, що розміщені за тисячі кілометрів в іншій республіці, хоч їх можна було зробити у тому ж самому місті. На новобудови звозили робочу силу з різних республік, тоді як у багатьох районах України був її надлишок і т. ін.

У кінцевому результаті всі ці безглузді експерименти призвели до застою в економіці, втрати інтересу до праці, а в підсумку до розвалу імперії. Однак наслідки їх дуже глибокі, що створює надзвичайно великі проблеми на шляху формування цілісного національного господарського комплексу України, зміцнення її незалежності, розширення всебічних зв'язків з національними господарствами країн світового співтовариства.

Питання для закріплення знань

  1. Які особливості господарського життя неукраїнських землях до середини XIX століття?
  2. Які спільні та відмінні риси у розвитку господарства у західній та східній частинах України після скасування кріпацтва?
  3. Як позначилися війни на економічній ситуації в нашій країні?
  4. Які характерні риси розвитку господарства у післявоєнний період?

Практичне завдання

  1. Порівняйте економічний розвиток України в другій половині XIX та XX століть.
Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом