Гілецький Й.P.
Географія України

Лісовиробничий комплекс України

§ 22. Лісовиробничий комплекс

Питання для повторення
1. Які галузі промисловості дають значну частку сировини для хіміко-індустріального комплексу?
2. Які природні ресурси є сировиною для лісовиробничого комплексу?
3. Що таке лісистість території?
4. Як Україна забезпечена лісовими ресурсами?

Галузевий склад, значення і розвиток комплексу

Підприємства лісовиробничого комплексу зайняті заготівлею, механічною та хімічною переробкою деревини та інших лісових багатств (рис. 26). Основними його галузями є лісове господарство, власне лісова промисловість або лісозаготівельна, а також деревообробна (виробництво пиломатеріалів, фанери, сірників, столярних виробів, меблів), целюлозно-паперова (виробництво целюлози, паперу, картону) і лісохімічна (виробництво каніфолі, скипидару, спирту, смол тощо).

Рис. 26. Галузевий склад лісовиробничого комплексу. (доступно при скачуванні повної версії книжки)

Продукція лісовиробничого комплексу використовується у будівництві, гірничодобувній і хімічній промисловості, машинобудуванні, сільському господарстві, сфері послуг (особливо папір). Важливе значення комплексу і у забезпеченні безпосередніх потреб населення (продукти харчування, меблі, зошити, сірники тощо). За часткою зайнятих (менше 5%) і вартістю продукції (менше 3%) лісовиробничий комплекс належить до найменших міжгалузевих комплексів України. Значною мірою це пов'язано з його обмеженою сировинною базою у нашій країні. Як наслідок, сировину, а також папір, целюлозу Україна змушена імпортувати з інших країн.
Лісозаготівля і деревообробка зародилися на наших землях з давніх часів, у період Київської Русі. Виробництво паперу виникло в Україні у XVII ст. Найбільше підприємств целюлозно-паперової промисловості побудовано в XVIII-XIX ст. (перед Першою світовою війною діяло 43 паперові фабрики). Лісохімічна промисловість бере початок у нашій країні з кінця XIX — початку XX століття. Нові підприємства потребували все більше сировини і тому швидкими темпами розвивалася лісозаготівля. На початку 50-х років нашого століття вона набрала таких темпів, що виникла загроза повного винищення лісів України. Тому зараз понад 50% площі займають молодняки й тільки 7% — стиглі та перестійні ліси.

Виробничі особливості і розміщення галузей

Початковою стадією у лісовиробничому комплексі є лісове господарствоі лісозаготівля. Підприємства галузі зайняті лісорозведенням, а також рубанням лісу, трелюванням його до транспортних шляхів, доставкою до споживача. В Україні виділяють два великі лісозаготівельні райони: Поліський і Карпатський. Значних змін зазнав характер праці у цій галузі, особливо у Карпатах. Використання техніки прискорило і полегшило роботу лісозаготівельників. Відійшло в минуле сплавляння дерев плотами по річках, розібрано більшість вузькоколійних залізничних шляхів, якими транспортували ліс. Основна частка деревини вивозиться тепер з гір лісовозами, що завдає значної шкоди довкіллю.

Підприємства деревообробної промисловостірозміщені більш рівномірно на території країни, що спричинено впливом різних факторів на розміщення підприємств окремих підгалузей. Так, лісопильна промисловість (розпилювання деревини на дошки) розвинута переважно в районах лісозаготівель, тобто Карпатах, Поліссі. Сюди ж тяжіють і підприємства з виробництва деревно-стружкових і деревно-волокнистих плит, фанери, що дозволяє комплексно використовувати відходи на лісокомбінатах.

Меблева промисловість і виготовлення деталей для житлового й промислового будівництва орієнтується значною мірою на споживача, а тому розміщується у великих містах: Києві, Харкові, Львові, Одесі, Луганську, Дніпропетровську, Донецьку. Важливим залишається для цих виробництв сировинний фактор, хоча його роль зменшується через дедалі більше використання для виготовлення меблів деревно-стружкових і деревно-волокнистих плит. Найбільшими центрами виробництва меблів у лісопромислових районах або недалеко від них є Житомир, Ужгород, Мукачеве. Багато меблевих підприємств розташовано у невеликих містах (Карпати, Полісся) та поблизу великих міст в інших районах України.

Целюлозно-паперова промисловістьрозміщується під впливом таких чинників, як наявність сировини, води, електроенергії, що зумовлено технологічними особливостями процесу виробництва. Для виготовлення 1 т целюлози необхідно 350 м куб води і 5 м куб деревини. Зосереджені підприємства галузі переважно у лісопромислових районах — Поліському та Карпатському. Найбільшими підприємствами галузі є Жидачівський картонно-паперовий комбінат (Львівська область), Понінківський целюлозно-паперовий комбінат, Корюківська (Чернігівська область), Рахівська (Закарпатська область) картонні та Малинська (Житомирська область) паперова фабрики, Херсонський (у Цюрупинську) та Ізмаїльський целюлозні заводи.

Підприємства лісохімічної промисловості, поряд з відходами лісової, деревообробної і целюлозно-паперової галузей промисловості, зібраною живицею хвойних дерев, широко використовують як сировину також відходи сільськогосподарського виробництва (лушпиння соняшника, качани кукурудзи та ін.). Найпотужніша група підприємств галузі історично сформувалася у Закарпатті (Свалявський, Перечинський і Великобичківський лісохімкомбінати). Ще п'ять підприємств також пов'язані з лісопромисловими районами. Вони працюють у Вигоді (Івано-Франківська область), Києві, Славуті (Хмельницька область), Коростені (Житомирська область), Клевані (Рівненська область). Крім синтетичних смол, каніфолі, оцтової кислоти, метилового спирту і т. ін., важливою продукцією лісохімії є кормові дріжджі. Вони виробляються у Запоріжжі та Білгороді-Дністровському.

Проблеми та перспективи розвитку комплексу

Основними проблемами розвитку лісовиробничого комплексу є дефіцит сировини, недостатньо повна переробка деревини, забруднення довкілля (особливо води) целюлозно-паперовими й лісохімічними підприємствами, мала забезпеченість потреб країни продукцією комплексу (тільки 55% потреб у папері й картоні задовольняється за рахунок власного виробництва). Тому важливими напрямками розвитку лісовиробничого комплексу є раціональне використання власних лісових ресурсів, налагодження їх імпорту, модернізація підприємств з метою налагодження комплексної переробки деревини і зведення до мінімуму шкідливих для природи відходів виробництва.
Підвищення якості продукції є актуальним для всіх галузей, у тому числі й для меблевої промисловості, продукція якої експортується.
Важливою проблемою є спорудження підприємств для забезпечення країни власною целюлозою за рахунок підвищення рівня використання деревини, а також переробки соломи, якої в Україні є достатньо. Це дасть можливість забезпечувати потреби нашої держави у картонній тарі, а також у папері, що сприятиме розвитку національного книгодрукування і преси.

Питання для закріплення знань

1. Які галузі входять у лісовиробничий комплекс?
2. Яке значення продукції комплексу?
3. Які особливості розміщення окремих галузей лісовиробничого комплексу і чим вони зумовлені?
4. Які проблеми й перспективи розвитку комплексу?

Практичні завдання

1. Позначте на контурній карті найбільші центри целюлозно-паперової промисловості.
2. Накресліть схему внутрігалузевих зв'язків між галузями лісовиробничого комплексу.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом