Гілецький Й.P.
Географія України

Рослинництво України

§ 24. Рослинництво

Питання для повторення
1. Які культурні рослини вирощують у Вашій місцевості?
2. Як і де використовуються ці рослини?
3. Чому в різних регіонах України вирощують певні види культурних рослин?

Галузевий склад і значення рослинництва

Рослинництво давало на початку 90-х 45% продукції сільського господарства. Однак через значно більші обсяги падіння виробництва у тваринництві, на рослинництво у 1999 році припадало 54%'продукції цього сектору економіки. Воно спеціалізується на вирощуванні різноманітних культурних рослин, що дають продукти харчування, сировину для легкої і харчової промисловості, корми для тварин, ліки тощо. Рослинництво за способом використання земель поділяють на такі галузі другого порядку (рис. 29):
а)  рільництво (вирощування польових культур на орних землях);
б)  плодівництво (розведення багаторічних насаджень — садів, ягідників, виноградників);
в) луківництво (використання і поліпшення природних лук, створення штучних сіножатей і пасовищ).

Рис. 29. Галузевий склад рослинництва. (доступно при скачуванні повної версії книжки)

У рільництві, враховуючи значення продукції, що виробляється, виділяють:
а)  зернове господарство;
б)  виробництво технічних культур;
в)  картоплярство, овочівництво і баштанництво;
г)  вирощування кормових культур.

Зернове господарство спеціалізується на вирощуванні продовольчих хлібних культур — пшениці й жита; продовольчих круп'яних — гречки, проса, рису; фуражних (що використовуються як корм для тварин) — ячменю, вівса, кукурудзи; зернобобових — гороху, квасолі тощо.

Технічними називаються культури, які переважно є сировиною для промисловості (харчової, легкої). За значенням їх поділяють на волокнисті — льон-довгунець, коноплі; цукроносні — цукрові буряки; олійні — соняшник, льон-кудряш, соя, ріпак; ефіроолійні — троянда, кмин, м'ята тощо; лікарські — валеріана, горицвіт та ін.

Найбільш поширеними овочевими культурами на Україні є білокачанна капуста, помідори, огірки, цибуля, столові буряки, морква тощо. Баштанні рослини є різновидністю овочевих культур, до яких належать кавуни, дині, гарбузи. Баштан — це своєрідний «однорічний сад».

Вирощування кормових культур охоплює посіви багаторічних (люцерна, конюшина, тимофіївка та ін.) і однорічних трав, кукурудзи на зелений корм, кормових коренеплодів (кормовий буряк, бруква тощо).

Плодівництво охоплює садівництво (вирощування яблунь, груш, айви, вишні, абрикосів, персиків, грецьких горіхів); ягідництво (вирощування полуниць, малини, смородини, порічок, аґрусу); виноградарство.

Виробничі особливості

Виробничий процес у рослинництві за змістом є біологічним. Людина керує ним, впливаючи на середовище, де проростають рослини, а також змінюючи природу самих рослин. Однак рослинництво залишається дуже залежним від природних умов (температурного режиму, вологості, якості грунту), тому в різних місцевостях вирощують певні види рослин. На урожайності культур суттєво позначаються і погодні умови кожного окремого року. Втрати урожаю можуть бути спричинені літньою посухою, малосніжною морозною зимою, надмірно вологим з паводками літом тощо. Культурні рослини, які вирощують у нашій країні, за відношенням до кліматичних умов можна поділити на дві групи. До першої належать ті, які пристосовані на ранніх стадіях свого розвитку до порівняно низьких температур, добре переносять заморозки, а наступні стадії їх розвитку відбуваються при відносно високих температурах (ярі — пшениця, овес, ячмінь, гречка, льон-довгунець, льон-кудряш, коноплі, цукровий буряк, соняшник; озимі — жито, пшениця; багаторічні трави — конюшина, тимофіївка і т. ін.). У рослин другої групи всі стадії розвитку відбуваються при відносно високих температурах, вони не переносять заморозків (просо, кукурудза на зерно, соя, рис, картопля тощо). Крім того, рослини потребують різної кількості поживних речовин. Гречка, жито, овес дають добрий урожай при незначному їх вмісті, а овочі, баштанні культури, цукрові буряки потребують досить високого вмісту поживних речовин.
Характерною рисою праці в рослинництві є її сезонність, що призводить до втрати робочого часу, простоювання сільськогосподарської техніки.
Виробничі особливості рослинництва, окремих його галузей, їх значення для господарства країни зумовлюють певну структуру посівних площ. У післявоєнний період підвищилася частка земельних угідь, зайнятих технічними і кормовими культурами, а зменшилася площа зернових. Проте і зараз вони займають третину посівних площ (рис. 30).

Рис. 30. Структура посівних площ основних культур. (доступно при скачуванні повної версії книжки)

Зернове господарство

Найважливішою зерновою культурою в Україні є пшениця, особливо озима, яка на чорноземах дає добрі врожаї. Озиму пшеницю висівають восени, щоб використати осінню і весняну вологу в груйті. Вона займає третину всієї площі зернових. Вирощують озиму пшеницю переважно у степовій і лісостеповій зонах. Посіви ярої пшениці займають незначні площі у східних областях України, де клімат більш континентальний і взимку випадає мало снігу, який не може захистити посіви від вимерзання.

Жнива на пшеничному полі. (доступно при скачуванні повної версії книжки)

Жито є теж цінною продовольчою культурою, яка може рости в районах з порівняно холодним кліматом, на бідних піщаних грунтах. Сіють його на Поліссі, рідше у Лісостепу. Частка земель, зайнятих житом, у XX столітті значно скоротилася і зараз сильно поступається кукурудзі, посіви якої у післявоєнний час зросли. Найбільше кукурудзи на зерно висівають у степовій і лісостеповій зонах, а також у Закарпатті. Створюються зони гарантованого виробництва зерна кукурудзи на зрошуваних землях.

Ячмінь — один з невибагливих злаків, скоростиглий, посухостійкий, з дуже коротким вегетаційним періодом (60-90 днів). Завдяки цим особливостям посіви його розміщені в північних районах Степу й Лісостепу, в передгірних і гірських районах Карпат. У роки вимерзання озимої пшениці ячмінь висівають на півдні Лісостепу.

Важлива фуражна культура — овес. Його посіви поширені в поліських та передкарпатських областях, оскільки рослина ця вологолюбна і невибаглива до грунту.

Із круп'яних культур в Україні виділяються просо, гречка і рис. Просо, завдяки його посухостійкості, вирощують переважно в степових областях. Гречка, навпаки, дуже важко витримує посушливий клімат і поширена в лісостепових та поліських областях, на вологих піщаних грунтах. Рис почали сіяти в 30-х роках на півдні Херсонської області, у степовому Криму, на заплавних землях Дунаю й Південного Бугу. Культивують його переважно при штучному зрошенні, найчастіше з постійним затопленням поля.

Зернобобові (горох, квасоля, вика, кормовий люпин, соя) — важливі продовольчі й кормові культури. їх посіви зосереджені на Поліссі і в Лісостепу.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом
Завантажити книгу
Система Orphus