Гілецький Й.P. Географія України. Тваринництво України

§ 25. Тваринництво

Питання для повторення
1. Яку частину продукції сільського господарства дає тваринництво?
2. Яких тварин розводять у Вашій місцевості?
3. Яка продукція виробляється у тваринництві?
4. Від чого залежить географія галузі?
5. Які види культурних рослин найважливіші для тваринництва?
6. Які галузі промисловості використовують його продукцію?

Значення, особливості та галузевий склад

У структурі валової продукції сільського господарства тваринництво становить 46%. Основні його галузі — скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, вівчарство, птахівництво (рис. 31). До тваринництва також належать рибництво, бджільництво, шовківництво. У цілому завдання тваринництва полягають у виробництві висококалорійних продуктів харчування (м'яса, молока, масла, сиру, яєць, риби, меду) та цінної сировини для харчової та легкої промисловості (м'яса, шкіри, вовни, хутрової сировини, шовку-сирцю, воску, пуху тощо).

Рис. 31. Галузевий склад тваринництва. (доступно при скачуванні повної версії книжки)

Розвиток тваринництва залежить від рослинництва, насамперед від кормовиробництва. Сучасне кормовиробництво складається з польового, лучно-пасовищного і промислового виробництва кормів (рис. 32). До польового кормовиробництва належить вирощування кормових зернофуражних культур, а також використання відходів і побічної продукції зернових, технічних та інших культур (солома, бадилля тощо). Лучно-пасовищне виробництво кормів пов'язане з використанням природних кормових угідь — сіножатей і пасовищ.

Рис. 32. Кормова база тваринництва. (доступно при скачуванні повної версії книжки)

Промисловим виробництвом комбінованих кормів зайнята комбікормова промисловість. Комбіновані корми — це суміш збалансована за вмістом поживних і мінеральних речовин, вітамінів. На комбікормових заводах як сировину використовують зерно і продукти його переробки, а також відходи олійної, цукрової, м'ясної, рибної промисловості.
Відходи підприємств харчової промисловості (жом, мелясу, сироватку), громадського харчування, а також харчові відходи населення використовують як корм для тварин, без додаткової переробки. У кожній області ресурси кормів мають свої особливості і важливо їх раціональніше використовувати.
Тваринництво займає в сільському господарстві місце своєрідної «переробної» галузі, що переробляє продукцію рослинництва у цінніші харчові продукти і технічну сировину. До того ж воно менш залежне від природних умов ніж землеробство, оскільки тваринницькі комплекси можуть працювати на довізних кормах і майже рівномірно впродовж цілого року. Виробничий процес у тваринництві більш механізований і сприяє переведенню галузі на промислову основу. Деякі галузі, зокрема птахівництво, вже на сьогоднішній день працюють подібно до промисловості, виробляючи продукцію на птахофабриках.

Скотарство

Скотарство — одна з найважливіших галузей тваринництва. Вона поширена по всій території України (поголів'я на початок 2000 року становило 10,6 млн. голів). Найбільше великої рогатої худоби в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь у Карпатах, Лісостепу і на Поліссі, найменше — у Степу.

Рис. 33. Поголів'я свійських тварин. (доступно при скачуванні повної версії книжки)

Розрізняються скотарство молочного, молочно-м'ясного та м'ясного напрямків (рис. 34). М'ясо-молочними прийнято вважати такі господарства, в яких товарна продукція молока становить менш як 50% від усієї реалізації. Якщо на м'ясо припадає понад 75% і більше від вартості продукції скотарства, то господарство належить до м'ясного напрямку.

Рис. 34. Напрямки скотарства. (доступно при скачуванні повної версії книжки)

У цілому в Україні переважає скотарство молочно-м'ясного напрямку, яке характеризується значною питомою вагою корів у стаді. Молочне скотарство (частка корів 65-90%) розвивається переважно навколо великих міст і на Поліссі, де є достатньо соковитих трав. Для районів інтенсивного землеробства з потужною кормовою базою, де високу частку становлять соковиті корми, властивий молочно-м'ясний напрям (корови становлять 40-50% поголів'я). Він характерний для Лісостепу, частково Степу, гірських районів Карпат та Криму. Хоч яловичина при молочно-м'ясному напрямі є супутним товарним продуктом, але саме тут виробляється її найбільше.
М'ясо-молочна спеціалізація скотарства збереглася у господарствах південно-східних частин посушливих областей (Миколаївської, Херсонської), степового Криму. Тут є значні площі природних кормових угідь, де траии влітку часто висихають, а також висококалорійні стійлові корми.
М'ясний напрям розвивається тільки у спеціалізованих на вирощуванні молодняка господарствах усіх зон, які виникли при цукрових, крохмале-патокових, спиртових заводах, відходи яких є висококалорійними кормами. Останнім часом створюють тваринницькі комплекси з відгодівлі великої рогатої худоби різних напрямів на промисловій основі.

Інші галузі тваринництва

Друга за значенням галузь тваринництва — свинарство (поголів'я на початок 2000 року становило 10,1 млн. голів). Найрозвинутіше воно в Степу й Лісостепу, де є більше концентрованих кормів. На Поліссі свинарство базується на картоплі, але через те, що цей корм дорогий, собівартість продукції свинарства тут вища ніж у Лісостепу. Свинарство залежно від типів годівлі має певні виробничі напрями. У господарствах Полісся і Лісостепу, що базуються на картопле- і бурякоконцентратному типах годівлі, переважаючою спеціалізацією є м'ясо-сальна. У Степу, де висока частка в кормах дешевих концентратів, виражені риси сального напрямку свинарства.

Вівчарство поширене головним чином у Степу, особливо південному, та Карпатах. У Степу розвивається вовняне, переважно тонкорунне і напівтонкорунне вівчарство, яке дає якісну вовну. Базується воно на дешевих пасовищних і грубих кормах. Для вівчарства використовують у Степу сухі вигони і пасовища. Вівці добре переносять посуху, холод і можуть добувати корм навіть з-під снігу глибиною до 20 см. На Поліссі і в Карпатах переважає грубововняне, шубне вівчарство, що дає високоякісні, міцні, теплі овчини, з яких виготовляють кожухи.

Птахівництво розвинуте у всіх областях. Розводять гусей, качок, курей, індиків. Найбільша увага приділяється збільшенню поголів'я курей для отримання м'яса і яєць. Створено великі спеціалізовані птахофабрики поблизу великих міст, промислових та рекреаційних центрів.

Дедалі важливішого значення набуває ставкове рибництво. Розводять переважно коропа. Товарне значення має форель, яка зустрічається у гірських річках.

Бджільництвопоширене у всіх зонах, але найкращі умови для його розвитку на Поліссі та в Лісостепу.

Шовківництво (розведення тутових і дубових шовкопрядів) добре розвинуте в степових і частково в лісостепових областях. Розвивається в Україні звірівництво. З хутрових звірів на спеціалізованих фермах і звірогосподарствах розводять сріблясто-чорну лисицю, норку, голубого песця, нутрію.
У лісостепових і поліських областях поширене кролівництво, яке дає вдвічі більше м'яса, ніж вівчарство.

Питання для закріплення знань

1. Що становить кормову базу тваринництва?
2. Які особливості виробничого процесу в тваринництві?
3. Яка географія і значення окремих галузей тваринництва?

Практичні завдання

1. Зобразіть схематично галузевий склад тваринництва України.
2. Порівняйте спеціалізацію тваринництва на Поліссі й у Степу. Якими чинниками зумовлені відмінності?

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом
Завантажити книгу
Система Orphus