Гілецький Й.P.
Географія України

Комплекс легкої промисловості України

§ 28. Комплекс легкої промисловості

Питання для повторення
1.  Що виробляють підприємства комплексу легкої промисловості?
2.  З якими галузями він найтісніше пов'язаний?

Галузевий склад і значення комплексу

Основними галузями, які належать до легкої промисловості (рис. 36) є текстильна (виробництво різних тканин), швейна (пошиття одягу, білизни тощо), шкіряно-взуттєва (вичинка шкіри і пошиття взуття) та хутрова (виробництво хутра і хутрових виробів). Отже, комплекс легкої промисловості працює для забезпечення потреб населення у взутті, одязі, предметах галантереї тощо. Частина продукції (технічна тканина, шкіра) надходить на підприємства важкої індустрії.

Рис. 36. Галузевий склад комплексу легкої промисловості. (доступно при скачуванні повної версії книжки)

На сьогоднішній день у легкій промисловості відбувся значний спад обсягів виробництва. Частка продукції комплексу легкої промисловості, яка на початку 90-х років становила 10,8% загального обсягу виробництва всієї індустрії України, знизилася до 1,4% у 1999 році. За цей же період частка зайнятих у промисловому виробництві скоротилася у КЛП з 10,5% до 6,5%.
Легка промисловість набула розвитку в Україні у другій половині XIX століття. Перші шкіряні заводи виросли у Бердичеві, Києві. Пізніше побудовані джутова фабрика в Одесі, канатний завод у Харкові і т. ін., які працювали в основному на привізній сировині. У XX столітті, особливо після Другої світової війни, набули розвитку нові галузі — трикотажна, виробництво штучної шкіри тощо. Підприємства галузі зараз працюють у більшості великих і середніх міст країни.

Виробничі особливості і фактори розміщення

Основною галуззю комплексу легкої промисловості є текстильна, сировиною для якої є рослинні (бавовна, льон, коноплі), тваринні (вовна, шовк), а також штучні й синтетичні (віскозний шовк, лавсан, капрон, нейлон та ін.) волокна. Залежно від сировини у текстильній промисловості виділяють лляну, шовкову, вовняну, бавовняну, а також трикотажну (виробництво полотна і в'язаних виробів з натуральних і хімічних волокон та хімічних комплексних ниток) підгалузі. Шкіряно-взуттєва та хутрова галузі легкої індустрії використовують як сировину природні шкури свійських і диких тварин, а також штучні шкіру та хутра. Природна сировина для легкої промисловості проходить первинну обробку, що здійснюється на льонопереробних, шовкомотальних, вовнемийних, бавовняно-очисних та інших підприємствах. Процес виготовлення тканини, крім первинної обробки сировини, містить три основні стадії: прядіння, ткацтво і обробку (рис. 37). Після першої отримують прядиво, яке утворене однією або декількома нитками. З прядива на ткацькому виробництві отримують різні види тканин. Обробка передбачає вибілювання, фарбування та оздоблення тканин. Продуктивність цього сучасного виробництва у 8-10 разів більша, ніж ткацького.

Рис. 37. Стадії текстильного виробництва. (доступно при скачуванні повної версії книжки)

Для легкої промисловості і зокрема текстильної характерні два типи підприємств: фабрики і комбінати. На фабриках здійснюються один або два виробничі процеси, а тому вони бувають ткацькі, прядильно-ткацькі чи оздоблювальні. На комбінатах здійснюється повний виробничий процес від прядіння до оздоблення.
Більшість галузей легкої промисловості щодо факторів розміщення мають подвійну орієнтацію. Первинна обробка, а також лляна, шовкова галузі тяжіють до сировини. Виготовлення готової продукції, бавовняних і вовняних тканин орієнтується на споживача та трудові ресурси. Тобто підприємства, що їх виробляють, розміщуються у великих містах і особливо там, де необхідно забезпечити роботою жіноче населення (центрах розвитку паливної, металургійної промисловості тощо).

Географія й проблеми розвитку галузі

На місцевій сировині базується в Україні виробництво лляних тканин. Найбільші льонокомбінати працюють у Рівному та Житомирі. Бавовняні комбінати на привізній сировині діють у Херсоні, Донецьку, Тернополі. Бавовняні тканини також виробляються на ряді фабрик. Шовкова промисловість розвинута в Києві (Київський та Дарницький шовкові комбінати), Черкасах.
Найбільшими центрами виробництва вовняних тканин є Чернігів, Луганськ, а трикотажних виробів (білизняних, панчішно-шкарпеткових) — Київ, Харків, Житомир, Львів, Одеса, Донецьк, Чернівці.
Швейна промисловість розміщена практично у всіх районах і містах країни. Найвідоміші фірми і виробничі об'єднання є в Києві, Львові, Харкові.
Найпотужніші шкіряно-взуттєві підприємства діють у Харкові, Києві, Львові, Луганську, Дніпропетровську, а хутрові у Харкові та Тисмениці (Івано-Франківська область).

Проблеми й перспективи розвитку

У зв'язку із прорахунками у плануванні розвитку легкої промисловості, а також загальною кризовою ситуацією в економіці виникли значні проблеми у комплексі. Зосередження на території країни великих промислових підприємств, особливо бавовняної промисловості, призвели як до проблем постачання сировини, що ввозиться з-за кордону, так і до надмірної концентрації жіночої робочої сили у деяких містах. Водночас для інших видів сировини є недостатні потужності для переробки.
Загальною проблемою, як і в інших галузях промисловості України, є відстала технологія виробництва і низька якість продукції. Вирішення її може відбуватися шляхом реконструкції і модернізації, створення спільних з іншими країнами підприємств, розміщення ринків постачання сировини тощо.

Художні промисли

Художні промисли охоплюють декілька напрямків народного мистецтва (пластичний, живописний та графічний). Серед пластичного напрямку особливо розвинуте різьблення по дереву, яке раніше було поширено майже по всій лісовій смузі України. У Карпатах різьблення домінує у декорі ужиткових предметів, знарядь праці. У південних районах України характерне різьблення виробів з глини та гіпсу.

Вироби художніх промислів Гуцульщини. (доступно при скачуванні повної версії книжки)

У Карпатах також поширені промисли шкіряних виробів з «ременю» (футляри, череси тощо). У багатьох рівнинних районах збереглося лозоплетіння. Широко поширене виробництво керамічного посуду, а на Полтавщині керамічних іграшок. У Києві та Львові працюють майстри художнього скла.
Живопис і графіка стосуються також багатьох матеріалів і предметів. Серед цих промислів стінопис, візерунки на меблях, кераміці, склі, писанкарство. Особливо славляться мальовки на папері с. Петриківка на Дніпропетровщині, полив'яній кераміці в с. Опішня на Полтавщині, традиційній кераміці Передкарпаття та Закарпаття, димленому посуді Полісся, писанках Космача на Івано-Франківщині та інших регіонів України. Багатством орнаменту характеризуються вироби з бісеру на Поділлі та Гуцульщині, декоративні тканини на Поліссі, рушники, вишитий одяг різних куточків України, килимові вироби Полтавщини, Чернігівщини, Київщини, Поділля та Західної України.

Питання для закріплення знань

1. Який галузевий склад комплексу легкої промисловості?
2. Яке значення та історичні передумови розвитку легкої індустрії?
3. Які технологічні особливості виробничого процесу у текстильній промисловості?
4. Які чинники визначають розміщення підприємств комплексу і яка їх географія?
5. Які проблеми розвитку легкої промисловості існують в Україні?

Практичні завдання

1.  Накресліть схему послідовності процесів від вирощування льону до пошиття одягу.
2. Позначте на контурній карті найбільші центри текстильної промисловості, позначивши умовними знаками різні види тканин, що у них виробляються.
3. Випишіть у зошит п'ять великих центрів легкої промисловості, що знаходяться в різних регіонах України. Обгрунтуйте, якими факторами зумовлено розміщення в них підприємств комплексу.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом