Гілецький Й.P.
Географія України

Соціально-економічне районування України

Розділ VIII. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ РАЙОНИ УКРАЇНИ

Вивчивши загальні закономірності розміщення населення, окремих галузей та міжгалузевих комплексів національного господарства України, важко не помітити, що на території держави сформувалися великі регіони зі своїми специфічними особливостями, тісними взаємозв'язками і тощо. Виділення на території країни таких регіонів, їх детальне вивчення є важливим напрямком соціально-економіко-географічних досліджень.
У цьому розділі Вам пропонується ознайомитись з найновішими підходами у питанні регіоналізації (соціально-економічного районування) України, розробленими професором Львівського національного університету О. І. Шаблієм, а також із особливостями соціально-економічних районів країни.

§ 35. Соціально-економічне районування

Питання для повторення
1. Що таке географічний поділ та інтеграція праці?
2. Чим зумовлена певна господарська спеціалізація окремих територій?
3. Що називають соціально-економічними системами?
4. Який територіально-адміністративний поділ України?

Економічні райони

Різноманітністю природного середовища, історичного розвитку, дією певних факторів і принципів на розміщення й розвиток галузей виробничої та соціальної сфер зумовлені значні відмінності у розселенні населення, територіальній організації господарства. Тому на території країни можна виділити соціально-економічні комплекси різного масштабу. Найбільші з них — райони.
В основу виділення районів (районування) окремими авторами бралися різні показники, атому немає єдиної думки щодо їх мережі в Україні. У період, коли територія нашої країни була складовою імперського господарського комплексу СРСР, в її межах виділяли три економічні райони: Південно-Західний, Донецько-Придніпровський і Південний, які,\у свою чергу, поділялися на підрайони. У другій половині 80-х — на початку 90-х років різними авторами була запропонована нова мережа з дев'ятьох економічних районів (ЕР). Визначальною характеристикою району вважалася виробнича спеціалізація в межах господарського комплексу. Таке районування не враховує ряд важливих особливостей комплексного соціально-економічного розвитку регіонів.
У посібнику «Соціально-економічна географія України» (1994 р.) проф. О. Шаблій пропонує новий підхід до районування (регіоналізації) України. Тут, беручи до уваги визначальну роль людини в організації життя суспільства, виділяють не економічні райони, а соціально-економічні райони (СЕР). Таких районів в межах України існує шість (табл. 11 та рис. 40).

Таблиця 11. Склад, територія й населення соціально-економічних та економічних районів станом на 1 січня 2000 р. (доступно при скачуванні повної версії книжки)

Рис. 40. Соціально-економічні райони України. (доступно при скачуванні повної версії книжки)

Соціально-економічний район

Соціально-економічний район — це великий регіон України, територія якого тісно пов'язана з найбільшим у його межах населеним пунктом, що визначає ЇЇ головні функції й геопросторову організацію. Отже, суспільне життя та діяльність на території району тісно пов'язані з найбільшим населеним пунктом, як правило, містом-мільйонером. Він є своєрідним демографічним, урбаністичним, соціальним, культурним та економічним ядром СЕР. Це означає, що дане місто не тільки найбільший за чисельністю мешканців міський населений пункт, але в ньому концентрується і значна кількість великих промислових підприємств і культурно-освітніх, наукових та інших установ. Цим зумовлений значний вплив його на суспільне життя і діяльність в інших населених пунктах. Із зростанням віддаленості від ядра району цей вплив послаблюється. Тісна соціально-економічна, демографічний культурна пов'язаність території з головним ядром є першою ознакою існування соціально-економічного району.
Оскільки в Україні найбільших міст — ядер консолідації суспільного життя й діяльності можна виділити шість, то такою ж є кількість СЕР, які навколо них сформувалися. Роль ядер у соціально-економічних районах відіграють: Центральному — Київ, Західному — Львів, Північно-Східному — Харків, Східному — Донецьк, Центрально-Східному —Дніпропетровськ (Запоріжжя відіграє роль другого ядра, зона впливу якого, через незначну відстань від Дніпропетровська, значною мірою збігається із зоною впливу головного ядра), Південному — Одеса.
Другою ознакою соціально-економічного району є те, що всі сфери людської діяльності тут просторово поєднані між собою, утворюючи своєрідну територіальну соціально-економічну систему. Основою такої системи є, як правило, територіально-виробничий комплекс (ТВК), що являє собою раціональне поєднання галузей виробничої сфери. Підприємства у межах ТВК використовують спільно енергетичні та сировинні ресурси, транспортні шляхи, кооперуються й комбінуються між собою, що забезпечує додатковий економічний ефект.
Певна спеціалізація у загальнодержавному поділі та інтеграції праці є третьою ознакою СЕР. Тобто, район виробляє певну продукцію чи надає певні послуги не тільки для мешканців власної території, але і для споживання їх в інших районах України чи зарубіжних державах. Тому однією з величин, яка дає підстави говорити про зовнішню спеціалізацію району, є відношення питомої ваги виробленої продукції чи наданих послуг до частки населення СЕР від загальнодержавної величини (коефіцієнт спеціалізації). Наприклад, Східний СЕР виробляє 90% віконного й технічного скла в Україні, а частка населення району становить 15,3%. Якщо ми поділимо першу величину на другу, то отримаємо 5,9, тобто значно більше одиниці, що дозволяє вважати дане виробництво спеціалізацією району.
Зовнішня спеціалізація СЕР у загальнодержавному поділі та інтеграції праці може бути зумовлена факторами розміщення виробництва (наявністю сировини, палива, трудових ресурсів тощо), історичними передумовами, географічним положенням, економічною політикою держави.
Інші галузі, крім галузей спеціалізації, у соціально-економічному районі відносять до допоміжних або обслуговуючих. Робота перших спрямована на забезпечення всім необхідним галузей спеціалізації, а других — на задоволення потреб власного населення району.
Четвертою ознакою району є можливість розробляти івтілювати державні програми подальшого розвитку даного регіону. У всіх шести головних ядрах СЕР якраз знаходяться наукові центри НАН України з десятками науково-дослідних інститутів, які можуть розробляти проекти комплексного розвитку і національної територіальної організації суспільного життя в межах всього соціально-економічного району.

План вивчення соціально-економічного району

Давати характеристику соціально-економічного району потрібно у певній послідовності.

План характеристики СЕР може бути таким:
1. Загальні відомості про район та його економіко-географічне положення (ЕГП).
2. Населення і трудові ресурси.
3. Природні умови і ресурси.
4. Господарський комплекс району.
5. Найбільші міста.
6. Проблеми й перспективи розвитку.

Розкриваючи перше питання, потрібно з'ясувати, які області входять до складу району, його площу, чисельність населення, історичні та інші передумови формування, а також оцінити вплив ЕГП на його розвиток.

Оцінювати економіко-географічне положення можна у такій послідовності:
а) розміщення на території країни;
б) економічне оточення (СЕР, країни, що межують з даним районом, їх розвиток та можливості для співпраці);
в) віддаленість від найважливіших паливних та сировинних баз країни;
г) розміщення відносно транспортних шляхів загальнодержавного й міжнародного значення;
д) зміни в ЕГП, що відбулися останнім часом або прогнозуються у перспективі;
є) загальний висновок про вигідність ЕГП.

Характеризуючи населення, аналізують демографічні процеси, етногеографічні особливості, розселення та забезпеченість трудовими ресурсами району.
Природні умови й ресурси зручно характеризувати, поєднуючи два класифікаційні підходи — за використанням і приналежністю до геосфер. Тобто спочатку розглядаємо основні види ресурсів, що використовуються у промисловості (мінеральні, водні й гідроресурси, лісові), а потім умови та ресурси, що мають значення для транспорту й сільського господарства (характер рельєфу, особливості клімату, зональні типи ландшафтів, грунти) та рекреаційні.
При характеристиці господарського комплексу необхідно розглянути всі основні міжгалузеві комплекси, акцентуючи увагу на тих виробництвах, які є галузями зовнішньої спеціалізації соціально-економічного району.
Характеризуючи основні міста, звертають увагу на найважливіші об'єкти виробничої сфери та соціальної інфраструктури, які визначають функції даного соціально-економічного ядра району, області, прилеглої території.
З аналізу економіко-географічних особливостей району складаються уявлення про існуючі проблеми й можливі шляхи їх розв'язання.

Питання для закріплення знань

1. Що таке районування?
2.  Яка мережа економічних та соціально-економічних районів виділяється науковцями на території України?
3. Що таке соціально-економічний район?
4. Які основні ознаки СЕР?
5. Що таке ТВК?
6. Яку величину використовують як показник зовнішньої спеціалізації?
7. Які фактори визначають зовнішню спеціалізацію соціально-економічного району?
8. Який план характеристики СЕР?

Практичні завдання

1.  Накресліть секторні діаграми площ, чисельності населення економічних і соціально-економічних районів.
2.  Визначіть коефіцієнти спеціалізації СЕР, якщо відомо, що Східному належить 75% видобутку солі в країні, Північно-Східному — 20% виробництва цукру та 15% збору зерна. Дані про частку населення вказані в таблиці 11.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом