Гілецький Й.P.
Географія України

Східний район (СЕР), Донецький район (ЕР)

§ 39. Східний район (СЕР), Донецький район (ЕР)

Питання для повторення
1.  Які області входять до складу соціально-економічного району?
2.  Який промисловий район тут розміщений?
3.  Які характерні риси населення Східного соціально-економічного району?
4.  На чому базується його господарський комплекс?

Загальні відомості і ЕГП

Район охоплює територію тільки двох областей: Донецької і Луганської. Площа його — 53,2 тис. км кв, а населення — 7,7 млн. осіб. Територія Східного району була заселена ще декілька тисячоліть до нашої ери. У першому тисячолітті нової ери через неї пролягав «коридор», через який проходили кочові народи. У ХІ-ХШ ст. у степах Донбасу виросли українські поселення. Однак після набігів татар ці землі перетворилися у Дике Поле і повторно почали освоюватися тільки у XVI ст. запорізькими козаками. Вони заклали перші укріплення, які згодом виросли у міста (Маріуполь, Луганськ, Слов'янськ). Донецьк, який тепер став консолідуючим ядром району, виник тільки в останній третині XIX ст. як один із центрів промислового освоєння Донеччини. Характерними рисами економіко-географічного положення Східного соціально-економічного району є значна віддаленість від центру, велика протяжність кордону з Росією, вихід до Азовського моря, близьке розміщення до металорудної бази країни — Придніпров'я, проходження через територію важливих транспортних шляхів загальнодержавного і міжнародного значення.

Населення і трудові ресурси

Східний соціально-економічний район — це регіон України із значним від'ємним приростом населення, високою дитячою смертністю. Виділяється він серед інших районів найбільшою середньою густотою населення (144 особи на км кв), яка майже удвічі перевищує цей показник для України в цілому. Пов'язаний він з надзвичайно великою концентрацією міст (87 міст і 243 смт.) та часткою міських жителів (89%). До того ж у районі 13 великих міст, з яких 5 мають понад 300 тисяч жителів.
Антиукраїнська політика російського царизму та комуністичної влади СРСР призвела до значного зниження частки корінного українського населення на території Східного району. Вона становить зараз 52%. Серед національних меншин найбільше росіян (44,5%), а також греків, білорусів та ін. Переважно іммігрували вони сюди у період нищення українського козацтва та промислового освоєння Донбасу.
Незначний розвиток індустрії, а в останні роки від'ємний природній приріст населення, низька середня густота сільських жителів (менше 30 осіб на км кв) зумовили в районі постійну потребу у трудових ресурсах. Сучасна кризова ситуація в господарстві, необхідність закриття збиткових шахт загострюють проблему зайнятості наявних трудових ресурсів.

Природні умови і ресурси

На території Східного соціально-економічного району знаходиться одна з найважливіших паливно-сировинних баз країни — Донбас. Основою її є великі поклади високоякісного, в тому числі коксівного вугілля. Крім того, між: вугільними пластами часто міститься природний газ, використання якого дасть не тільки додаткове паливо, а й зменшить небезпеку при розробці вугільних шахт. З рудних корисних копалин поки що найбільше значення має Микитівське родовище кіноварі, перспективними є виявлені поклади свинцево-цинкових, мідних, алюмінієвих та залізних руд.
Загальнодержавне значення мають Артемівське та Слов'янське родовища кам'яної солі. Перспективні поклади фосфоритів є поблизу Бахмача.
Великі запаси у Східному районі нерудної сировини, яка використовується для виробництва будівельних матеріалів (вогнетривких глин, каолінів, мергелів, вапняків), а також флюсових вапняків, азбесту, графіту.
Район має проблеми з водозабезпеченням. Основними його джерелами є річки Сіверський Донець, Кальміус, Айдар, система водосховищ і каналів, а також підземні води.
Ліси зосереджені в основному в долині Сіверського Дінця, але вони не мають промислового значення.
Рельєф Східного району рівнинний з пересічними висотами 200-300 м. Значна кількість ярів, що сформувалися у межах Донецької та Придніпровської височин, дещо ускладнюють ведення сільського господарства та прокладання транспортних шляхів.
Для клімату району характерна добре виражена континентальність, що позначається на середній амплітуді температур (від — 8 у січні до + 23 у липні) та малій кількості опадів. Це зумовило формування на більшості території степових, а на півдні — сухостепових комплексів. Тільки у західній частині Донецького кряжу, де кількість опадів дещо більша (500 мм за рік), утворилася ділянка лісостепу. Переважаючий тип грунту — середньогумусний чорнозем. Значні території, які зайняті міськими населеними пунктами, гірничопромисловими об'єктами, териконами, знижують площу сільськогосподарських угідь. Однак частка їх значно перевищує норму, становлячи близько 85%.
До природних рекреаційних ресурсів належать мінеральні води, лікувальні болота, а також пляжі Азовського моря.

Господарський комплекс

Природоресурсний потенціал району, а також політика метрополій зумовили перетворення його в індустріальний район з провідною роллю важкої промисловості. До неї належать переважно нижчі поверхи (видобуток і первинна обробка мінеральної сировини й палива). Так, 90% у загальному обсязі виробництва становить промислова продукція, 3/4 якої належить галузі важкої індустрії. Провідними міжгалузевими комплексами в районі є паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-індустріальний та будівельно-індустріальний. Важливе значення мають агропромисловий, легкої промисловості, транспортний та рекреаційний комплекси.
Паливно-енергетичний комплекс спеціалізується на видобутку кам'яного вугілля, виробництві електроенергії на теплових електростанціях, що працюють на вугіллі. Тут діє ціла група ДРЕС, найбільші з яких Вуглегірська, Слов'янська та ін.
Район займає друге місце в Україні за випуском чавуну, сталі й прокату. Основою для розвитку металургії на привізних рудах є потужне коксохімічне виробництво та інші обслуговуючі галузі. Найбільшими центрами чорної металургії тут є Донецьк, Маріуполь, Макіївка, Алчевськ, а кольорової — Артемівськ, Костянтинівка, Микитівка. Продукція металургійного комплексу використовується машинобудівними підприємствами, які виготовляють устаткування для металургійної, гірничорудної, будівельної індустрії, транспортні засоби. Важке машинобудування зосереджене у Краматорську, Макіївці, Горлівці, Донецьку, транспортне — у Луганську, Маріуполі, Стаханові. Ряд заводів спеціалізується на сільськогосподарському, електротехнічному машинобудуванні.
Комбінуючись з металургійним й паливно-енергетичним комплексами, а також використовуючи солі власних родовищу роботі, у районі сформувався потужний хіміко-індустріальний комплекс. До нього належить виробництво азотних добрив (Горлівка, Сєверодонецьк ), фосфорних (Костянтинівка), соди (Лисичанськ, Слов'янськ), а також продукції хімії органічного синтезу (Донецьк, Лисичанськ, Сєверодонецьк, Стаханов, Рубіжне).
У будівельно-індустріальному комплексі міжрайонне значення мають цементна (Артемівськ, Краматорськ, Єнакієве, Макіївка) та скляна (Костянтинівка) галузі промисловості.
Специфічною рисою агропромислового комплексу і, зокрема, сільського господарства є те, що вони мають яскраво виражену приміську спеціалізацію, зорієнтовану на забезпечення власних потреб населення, зайнятого у промисловому секторі економіки. Тільки північні й південні частини району з меншою концентрацією промислових центрів зайняті вирощуванням переважно озимої пшениці та соняшника, а також молочно-м'ясним скотарством і вівчарством.
Харчова промисловість орієнтується переважно на споживача і містить підприємства борошномельно-круп'яної, хлібопекарської, кондитерської, пивоварної, м'ясної та молочної галузей. Загальнодержавне значення має солеварна індустрія (Слов'янськ, Артемівськ) та виробництво шампанських вин (Артемівськ).
Легка промисловість, використовуючи місцеву і привізну сировину та жіночі трудові ресурси, спеціалізується на випуску вовняних тканин, трикотажу, швейних виробів і взуття.
Транспортний комплекс Східного району виділяється в Україні найбільшим обсягом перевезень, особливо залізницями та автомобільними шляхами. Значного рівня розвитку набув тут морський, трубопровідний та повітряний транспорти.
Міжрайонне значення має рекреаційний комплекс СЕР, що базується на ресурсах Азовського моря, мінеральних водах і лікувальних болотах.

Міста

Найбільшим містом, ядром формування Східного соціально-економічного району та Донецько-Макіївської промислової агломерації є Донецьк (1,05 млн. осіб). Провідні галузі у промисловому комплексі міста — вуглевидобуток, чорна металургія, машинобудування, хімічна, коксохімічна, будівельна індустрія, а також легка та харчова промисловість. У Донецьку працюють однойменний науковий центр НАН України, 6 вузів, 3 театри, музеї.
Луганськ (понад 500 тис. жителів) — другий за значенням адміністративний, економічний та культурний центр СЕР. Провідними виробництвами тут є транспортне машинобудування, трубопрокат, а також легка та харчова промисловість. У місті працюють 4 вузи, 2 театри, 4 музеї.
Маріуполь є другим за чисельністю населення (понад 520 тис. осіб) містом у Східному районі. Воно є одним з найбільших в Україні центрів чорної металургії та важкого машинобудування. Поряд з цими галузями у місті важливе значення мають легка та харчова промисловість, морський транспорт, санаторно-курортний комплекс. До культурно-освітнього комплексу тут належить металургійний інститут, драматичний театр, краєзнавчий музей та ін.

Питання для закріплення знань

1. Чим відрізняється ЕГП Східного району від попередньо вивчених СЕР?
2. Які специфічні риси демо- і етногеографії району?
3. Який зв'язок існує між природоресурсним потенціалом і спеціалізацією господарського комплексу Східного СЕР?
4. Які особливості найбільших міст району?

Практичні завдання

1. Дайте економіко-географічну характеристику одного з промислових вузлів соціально-економічного району.
2. Обгрунтуйте, які чинники зумовили спеціалізацію промисловості у Лисичанську, Краматорську, Горлівці.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом