Гілецький Й.P.
Географія України

Столичний район

Розділ IX. ЕКОНОМІЧНІ РАЙОНИ УКРАЇНИ

Розділ вивчається тільки у тих навчальних закладах, де віддають перевагу не соціально-економічному (шестичленному), а економічному (дев'ятичленному) районуванню України. Характеристика економічних районів дається за тією ж схемою, що і соціально-економічних районів.

§ 42. Столичний район

Питання для повторення
1. Що таке економічний район?
2. Скільки виділяється в Україні економічних районів?
3. Які області входять до його складу?

Загальні відомості і ЕГП

До складу Столичного району входять три області (Київська, Чернігівська, Житомирська) та місто Київ. Загальна площа району — 90,7 тис. км кв, а чисельність населення — понад 7,5 млн. осіб. Це район давнього заселення і формування першої Української держави. Столичний економічний район посідає центральне положення у північній частині України. З півночі він межує з Білоруссю і Російською Федерацією. Ці держави, хоч і переживають також економічну кризу, але залишаються важливими торговими партнерами України. Межує Столичний район ще з чотирма економічними районами нашої країни, тобто відіграє для них роль зв'язуючої ланки. Центральне розміщення району зумовлює його рівновіддаленість від основних паливно-сировинних баз країни, якими можна вважати Донбас, Передкарпаття та Придніпров'я. Перетинають його важливі транспортні магістралі як міжнародного, так і загальнодержавного значення. Це, передусім, залізничні, автомобільні, а також річка Дніпро, яка є своєрідною транспортною і господарською віссю Столичного соціально-економічного району.
Новий статус України, проголошення її незалежності, змінили становище як міста Києва, так і економічного району, який став осередком політичного й економічного життя країни. Всі ці риси і зміни ЕГП сприятливо позначаються на подальшому його розвитку.

Населення і трудові ресурси

Район характеризується дуже складною демографічною ситуацією (особливо Чернігівська область). До того ж, погіршилася вона після Чорнобильської катастрофи. Середня густота населення у Столичному соціально-економічному районі становить понад 83 особи на км кв. Вона відповідає середній в Україні. Однак така щільність досягається за рахунок міста-мільйонера Києва, а окремо для областей вона має значні відмінності: у Київській — 66, Житомирській — 48, а Чернігівській — 41 особа на км кв.
Рівень урбанізації у Київській та Житомирській областях ледве перевищує 55%, а у Чернігівській — 48%. Однак середній, разом з містом Києвом, становить понад 60%. Район характеризується великою кількістю малих міст і селищ міського типу (понад 160), які часто входять до складу агломерацій, що сформувалися навколо великих і середніх міст. У сільській місцевості продовжується процес обезлюднення і зменшення чисельності населених пунктів, який викликаний відтоком населення у великі й середні міста, де концентруються промислові підприємства, установи сфери послуг. Українці у районі становлять близько 80% від усього населення. Крім них у прилеглих до сусідніх країн районах і великих містах проживають росіяни, білоруси, а також поляки, євреї, німці та ін. Частка населення працездатного віку, порівняно із середніми даними для України, тут дещо занижена. Найбільший дефіцит трудових ресурсів сформувався у великих містах.

Природні умови і ресурси

Столичний район не характеризується великими запасами мінеральних ресурсів. З паливних викопних ресурсів тут є поклади нафти і газу у Чернігівській області, Коростишівське (Житомирська область) родовище бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну, а також поклади торфу у поліській частині.
Рудні корисні копалини містяться в Іршанськиму родовищі ільменітів. Найбагатший серед інших Столичний район на нерудні корисні копалини, особливо будівельну сировину. Серед них Овруцьке родовище кварцитів, а також цементної сировини, будівельного каміння тощо.
У поліській частині є значні лісові ресурси, які мають промислове значення. Добре забезпечений район водними ресурсами. Передусім, це річка Дніпро з Прип'яттю, Десною та іншими притоками, а також Південний Буг. Є значні запаси підземних вод, які значною мірою забруднені внаслідок Чорнобильської катастрофи. Гідроресурси річок обмежені.
Рельєф району рівнинний, оскільки він охоплює території Поліської та Придніпровської низовин, Придніпровської височини. Північна частина знаходиться в межах лісової зони з достатнім, подекуди надмірним зволоженням, а південна — у Лісостепу, де літо тепліше й менш вологе. Дерново-підзолисті грунти Полісся сприятливі для вирощування льону-довгунця, картоплі тощо, а чорнозем Лісостепу — для цукрових буряків, пшениці.
З природних рекреаційних ресурсів найбільше значення мають запаси мінеральних вод у Київській (Миронівка, Біла Церква) області. Крім того, район має різноманітні історичні та архітектурні пам'ятки (Київ, Чернігів, Біла Церква).

Господарський комплекс

Провідними міжгалузевими комплексами у Столичному соціально-економічному районі є паливно-енергетичний, машинобудівний, хіміко-індустріальний, лісовиробничий, агропромисловий, будівельний, транспортний, рекреаційний. Паливно-енергетичний комплекс спеціалізується на видобутку палива та виробництві електроенергії на атомних (Чорнобильська), теплових (Трипільська) і гідро- (Київська) електростанціях. Власних паливно-енергетичних ресурсів у районі не вистачає, а тому їх завозять з інших регіонів.
Металургійний комплекс спеціалізується на видобутку титанових руд та їх збагаченні на Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті.
Виділяється район виробництвом різноманітної продукції машинобудівного комплексу. Особливого розвитку набули транспортне машинобудування (літакобудування, суднобудування), верстато- і приладобудування, радіоелектронне та електротехнічне машинобудування. Найбільшими центрами галузі є Київ, обласні центри, а також Біла Церква, Бердичів, Умань та інші міста, де зосереджена значна кількість кваліфікованих трудових ресурсів.
До хіміко-індустріального комплексу входить в основному хімія органічного синтезу — виробництво полімерних матеріалів (Київ, Чернігів, Житомир, Прилуки), гумотехнічних виробів (Київ, Біла Церква), ліків (Київ).
Лісовиробничий комплекс набув найбільшого розвитку в поліських областях, де він орієнтується на власну сировинну базу. Деревообробна промисловість зосереджена також у великих містах Лісостепу, враховуючи наявність значної кількості споживачів продукції. Основні центри ЛВК Чернігів, Малин, Київ, Бровари, Коростень і т. ін.
На місцеву сировину і споживача зорієнтований потужний будівельно-індустріальний комплекс.
Сировинна АПК у Столичному СЕР (сільське господарство) має добре виражені дві зони спеціалізації: поліську (зернові культури, льон-довгунець, картопля, хміль, молочно-м'ясне тваринництво) і лісостепову (зернові, цукровий буряк, картопля, овочі, фрукти, молочно-м'ясне тваринництво і свинарство).
До харчової промисловості у районі належить цукрова, спирто-горілчана, плодоовочеконсервна, м'ясна, молочна, олійно-жирова галузі. Обслуговують потреби населення борошномельна, хлібопекарська, кондитерська, макаронна та інші галузі. Легка промисловість тільки частково працює на власній сировині (лляна, вовняна, шкіряно-взуттєва). Решту тканин виробляється із привізної бавовняної та хімічної сировини. Найважливіші підприємства галузі розміщені у Києві, обласних центрах, а також Бердичеві, Білій Церкві, Прилуках.
Центральне економіко-географічне положення району зумовило формування транспортної системи з густою мережею шляхів сполучення. Найбільший вантажо-і пасажирообіг здійснює залізничний транспорт, на другому місці — автомобільний. Важливу роль відіграють авіаційний, річковий, трубопровідний.
Загальнодержавне значення мають науковий і культурно-освітній комплекси, які зосереджені у Києві та обласних центрах. Рекреаційний комплекс району знаходиться у стадії формування й у перспективі матиме міжнародне значення. Основні райони оздоровлення сьогодні — Дніпро з прилеглими територіями, окремі об'єкти Полісся, а туризму — міста Київ, Чернігів, Коростень, Переяслав тощо.

Міста

Найбільшим (2624 тис. жителів) і найдавнішим (існує з середини V ст.) містом Центрального соціально-економічного району є столиця України — Київ. Це промисловий вузол з розвинутим машинобудуванням (переважно трудо- і наукоемким, точним), хімічною, будівельною індустрією, харчовою та легкою промисловістю. Київ — важливий центр наукових досліджень, освіти і культури. Серед установ наукового та культурно-освітнього комплексів — Національна академія наук України, велика кількість науково-дослідних інститутів, Національний університет ім. Т. Шевченка, університет «Києво-Могилянська академія», десятки інших вузів різного профілю, Національна опера та ін.
Житомир (300 тис. жителів) — адміністративний, економічний та культурно-науковий центр області. Місто відоме з часів Київської Русі. Провідними галузями виробничої сфери є легка промисловість (льонотекстильна, трикотажна тощо), машинобудування, лісова, харчова промисловість, будівельно-індустріальний комплекс. У місті є педагогічний та сільськогосподарський вузи, театри, філармонія, музеї.
Чернігів ( 310 тис. жителів) — обласний центр однойменної області також належить до найдавніших міст нашої батьківщини (IX ст.). До промислового комплексу міста належить поєднання хімічної, легкої, лісової, харчової промисловості та машинобудування. У Чернігові працюють педагогічний, технологічний інститути, художній, літературно-меморіальний музеї М. Коцюбинського, музично-драматичний театр, філармонія.

Питання для закріплення знань

1. Які особливості ЕГП Столичного району?
2. Які основні риси населення ЕР?
3. Якими видами представлений ресурсний потенціал району?
4. Які міжгалузеві комплекси мають найбільше значення у ЕР?
5. Які специфічні риси найбільших міст району.

Практичні завдання

1. Позначте на контурній карті основні транспортні магістралі й найбільші транспортні вузли району.
2. Зобразіть схематично галузі спеціалізації СЕР.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом