Масляк П.О. (упорядник)
Хрестоматія з географії України

Україна - держава, її географічне положення. Мис Сарич

Від укладачів

Хрестоматія з географії України є навчальним посібником, матеріали якого можна використовувати безпосередньо на уроках, під час підготовки до них, у роботі географічних і краєзнавчих гуртків, для організації географічних вечорів, туристичних походів тощо.

У процесі підготовки посібника укладачі й автори намагалися залучити такий матеріал, який містив би характерні й яскраві картини природних і господарських комплексів України, нешаблонно висвітлював соціальні і екологічні проблеми країни, політико-географічні аспекти її формування і дальшого розвитку.

Статті хрестоматії підібрані таким чином, щоб читач отримав цілісну картину різноманіття природних умов, господарства і населення України і водночас не потонув у інформаційному морі. Завжди залишається місце для самостійної роботи з іншими джерелами, використання довідників і енциклопедій, атласів, кінофільмів тощо.

У хрестоматії зібрано іноді різні, часто діаметрально протилежні погляди на одну й ту ж проблему. Цього не треба боятися. Такі матеріали допоможуть у проведенні дискусій, ділових та рольових ігор, прес-конференцій та інших форм організації навчально-виховного процесу.

Хотілося б, щоб хрестоматія з географії України стала цікавою і корисною не лише учням і вчителям, але й будь-кому, хто щиро любить свою рідну землю, хоче більше знати про молоду незалежну державу, ім'я якій — Україна.

РОЗДІЛ І. Україна — держава, її географічне положення

З. Бжезінський

Незалежна Україна змінює геополітичну карту Європи

Її поява — одна з трьох найбільших геополітичних подій XX століття. Перша подія — розпад 1918 року Австро-Угорської імперії. Друга — поділ Європи у 1945 році на два блоки. Поява незалежної України може вважатися третьою подією, оскільки вона знаменувала кінець імперської Росії. А це більше, ніж кінець комуністичного СРСР, це кінець останньої імперії в Європі. Ця подія, в свою чергу, обумовлює цілий ряд інших важливих політичних змін. Розваливши Російську імперію, незалежна Україна створила можливість для самої Росії — як держави і нації — стати нарешті демократичною і європейською. Українська незалежність, таким чином, корисна для Росії. Вона не є явищем антиросійським, навпаки — є явищем, по суті, проросійським. Тому що, коли б Росія збереглася як імперія, її народ мусив би й далі жити в державі злиденній і диктаторській.

Поява незалежної України є, таким чином, не лише важливим геополітичним, а й політико-філософським явищем. Слід пам'ятати про це і про те, що приязні, доброзичливі стосунки між Україною і Росією цілком можливі. Ми в Америці зацікавлені в добрих нормальних взаєминах між Україною і Росією. Але зрозуміло, це жодною мірою не ставить під сумнів нашого прихильного ставлення до самої української незалежності.

Україна сьогодні — незалежна держава, а проте треба визнати, що наступною фазою є нелегка фаза її зміцнення. Наступні 3-5 років будуть критичними і надзвичайно важкими. Вже закладено основи незалежних фінансів, незалежної армії, і те й те — справді вкрай необхідне для незалежної держави. Здобуто міжнародне визнаня, і це неабиякий успіх для України. Був час, коли дехто у нас вважав, що Америка має зробити вибір між Росією й Україною, але сьогодні, здається, вже всі збагнули, що добрі стосунки і з однією країною, і з іншою лише сприятимуть стабільності у Європі.

В. Шевченко

Про географічний центр України

Існують поняття, що збуджують нашу уяву, викликають втрачене у буденному вирі життя романтичне світосприймання. Це, насамперед, визначні географічні точки — найвищі вершини гірських систем, найбільші глибини океанів, крайні точки континентів тощо. До них можна з повним правом віднести й точки географічних центрів різних територій. Ідея їхнього визначення має більш ніж сторічну історію. Досить згадати таких відомих вчених, як геодезист та картограф О. Тілло (1839-1899 pp.), який вперше визначив центри материків, хімік та географ Д. Менделєєв (1834-1907 pp.), що займався визначенням географічних центрів Росії та її окремих частин.

У наш час відомі пам'ятні знаки, які символізують географічні центри. На околиці села Ділового Рахівського району Закарпатської області встановлено такий знак, на якому зазначено, що він фіксує географічний центр Європи. Проте є підстави вважати, що це лише один із геодезичних знаків, встановлених під час знімання з метою визначення географічного центру Європи. Центр Європи знаходиться в Литві, за 25-26 км на північ від Вільнюса.

Визначити географічний центр будь-якої території можна кількома способами. Застосовують дослідний шлях: з точок перегину (зламу) кордонів (або меж) за картою визначають напрям прямовисних ліній (для цього треба вирізати з карти необхідний контур), перетин яких і вкаже на центр території.

Але з точки зору географії й картографії цей спосіб доцільно використовувати лише для визначення центру невеликих за площею територій, оскільки він базується на фізичних поняттях і не враховує кулястості Землі як планети. Остання обставина зумовлює великі конфігурації території під час розгортання сферичної поверхні у площину (карту), з якою і проводиться зазначена операція.

Інший спосіб визначення середини будь-якої території — картографічний, розрахунковий. За цим способом географічний центр знаходиться на перетині середньої паралелі та середнього меридіана, що визначаються за географічними координатами крайніх точок досліджуваної території. Крайня північна точка території України знаходиться біля с. Мурав'ї Чернігівської області, південна — мис Сарич у Криму, західна — м. Чоп Закарпатської області. Крайня східна точка знаходиться в околицях с. Мілове Луганської області. Географічний центр території України знаходиться на північно-східній околиці смт Добровеличківка Кіровоградської області. В 1990 р. тут встановлено символічний знак.

Чи варта ця подія уваги? Як справжня географо-краєзнавча пам'ятка точка географічного центру України заслуговує визнання. І справа тут не тільки в унікальності чи науковій визначеності. Це один із символів, шани до рідної землі, вияву нашої освіченості і культури. Крім того, можна говорити і про практичне застосування визначеної точки.

  • По-перше, вона має бути базовою під час вибору та розрахунку найдоцільніших картографічних проекцій для України (поки що ми користуємось картами, проекції яких розраховані для території колишнього Радянського Союзу в цілому, і тому Україна, займаючи крайнє положення, зазнає великих спотворень).
  • По-друге, врахування місцеположення географічних понять, пов'язаних з просторовими прив'язками. Наприклад, з однієї точки зору можна запропонувати такий варіант групування областей країни: центральні — Вінницька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська; західні — Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська, Закарпатська; Хмельницька, Чернівецька; східні — Доненька, Луганська, Харківська; північні — Житомирська, Київська, Рівненська, Сумська, Чернігівська; південні — Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська та Республіка Крим. Нарешті, географічний центр території України — важливий об'єкт туризму, певний символ цілісності держави.
О. Єна

Мис Сарич

Над Форосом дорога роздвоюється. Старе шосе Ялта — Севастополь підіймається до Байдарського перевалу (527 м), який прикрашений аркою у вигляді античного портика. Байдарські ворота споруджені у 1848 р. на честь закінчення будівництва дороги. Під самим перевалом на мальовничій скелі притулилася Фороська церква, яка була побудована в кінці минулого століття. За Байдарським перевалом лежить північний лісистий схил Головного гірського пасма.

Дорога веде спочатку у велику улоговину, до с. Орлиного, а потім крізь Перовський перевал — на 60-му кілометрі від Ялти — до сіл Гончарного і Резервного. Такий маршрут до Севастополя (по старому шляху крізь Байдарські ворота) тепер, після спорудження автостради Форос — Сарич — Ласпі, вибирають далеко не всі мандруючи по Криму.

Нова дорога проходить південніше, огинаючи масив Челебі, під урвищами якого видно велетенські брилові хаоси, мабуть, найкрупніші на півострові. Дорогу оточують ялівцево-дубові ліси, по схилах туляться сосни.

Біля моря видно невелику башту-маяк, який встановлено на м. Сарич. Це крайня південна точка Криму і всієї України. Праворуч понад дорогою звисають мальовничі скелі масиву Ільяс-Кая. Ще трошки — і відкривається розкішна панорама Латинської бухти, яка оточена гірським півколом. На заході — мис Айя, над яким здіймаються стіни масивів Куш-Кая та Кокія-Кая. Тут знаходиться одна з пам'яток природи — реліктовий гай сосни Станкевича. Ця сосна з темно-зеленою хвоєю називається ім'ям її першовідкривача — лісника П. Станкевича. У минулому вона була поширена у Криму значно ширше. У районі миса Айя сосна Станкевича підіймається по гірських схилах до висоти близько 300 м, утворюючи місцями значні зарості на недосяжних схилах. Окремі дерева досягають віку більше 200 років.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом