Масляк П.О. (упорядник)
Хрестоматія з географії України

Розвиток фізичної географії в Україні

О. Маринич, П. Шищенко

Розвиток фізичної географії

Фізична географія — наука про географічну оболонку земної кулі як сферу взаємного проникнення і взаємодії літосфери, атмосфери, гідросфери, біосфери. В географічній оболонці взаємодіють природа і суспільство, її територіальна організація дуже багатоманітна. Фізична географія вивчає компоненти земної природи, природні комплекси, геосистеми, що її складають, їх зміни під впливом господарської діяльності, можливості використання фізико-географічних знань в практиці. Фізичну географію трактують і як науку про географічне середовище. Одне з перших і кращих для свого часу визначень предмета і завдань фізичної географії дав професор Петербурзького і Київського університетів П.Броунов в «Курсі фізичної географії» (1910 р.). За ним фізична географія вивчає «сучасний вигляд Землі, інакше сказати, сучасний устрій зовнішньої земної оболонки, яка є ареною органічного життя, і ті явища, які в ній відбуваються...» «Зовнішня оболонка складається з декількох концентричних оболонок, а саме: твердої, або літосфери, рідкої, або гідросфери і газоподібної, або атмосфери, до яких приєднується ще і четверта — біосфера. Всі ці оболонки в значній мірі проникають одна в другу і своєю взаємодією обумовлюють як зовнішній вигляд Землі, так і всі явища на Землі... Вивчення цієї взаємодії... становить одне з важливіших завдань фізичної географії, що робить цей предмет цілком самостійним...» Це визначення пізніше використане під час розробки вчення про географічну оболонку та фізико-географічний процес академіком А. Григор’євим.

А. Григор’єв в 30-х роках обгрунтував існування географічної оболонки Землі як особливої сфери, в якій природні процеси відбуваються під впливом космічних і телуричних енергетичних джерел і в яку речовини входять в рідкому, газоподібному і твердому агрегатних станах; тільки в цій оболонці наявне життя. За А. Григор’євим, найважливішим завданням фізико-географічного дослідження повинно бути вивчення особливостей структури фізико-географічної оболонки і властивого їй фізико-географічного процесу з характерними для них якісними і кількісними показниками.

Різноманітність властивостей географічної оболонки зумовлює множинність предметів досліджень і комплексність вивчення природних умов. В давні часи географія вивчала всю Землю. Пізніше в географії відособились і виникли самостійні галузі знань, які вивчають окремі компоненти географічної оболонки, її поділ на материки і океани, природні комплекси; вони сформувались також в результаті поглиблення диференціації фізичної географії як науки і запитами практики; нові фізико-географічні дисципліни виникли на стику фізичної географії з іншими Науками (фізикою, хімією, біологією, інформатикою), галузями практичної діяльності (будівництвом, меліорацією, сільським господарством, проектуванням тощо). Сформувалась система фізико-географічних наук з їх об’єктами, предметами, методами, ідеями, можливостями практичного застосування.

Фізична географія є однією з важливих галузей сучасного природознавства, а у системі географічних наук — основою її природничого крила поряд з економічною географією і картографією.

Поділ системи фізико-географічних наук відображає об’єктивно існуючу диференціацію і загальні властивості географічної оболонки, її компонентів і природних комплексів.

Загальна фізична географія об’єднує фізико-географічні науки про природні комплекси (геокомплекси, ландшафти), природні регіони, природні компоненти. Дослідження географічної оболонки як цілісного утворення, геосистеми найвищого (граничного) рангу є завданням землезнавства. Природні і перетворені ландшафти, природні комплекси різних рангів є об’єктом ландшафтознавства, завданням якого є дослідження закономірностей генезису, історії розвитку, динаміки, еволюції і поширення природних територіальних комплексів, їх просторової структури, класифікації, прогнозування, оцінки для потреб практики. Дослідженням фізико-географічних умов і ландшафтів геологічного минулого займаються палеогеографія і палеоландшафтознавство. На стику ландшафтознавства з іншими науками, впровадження методів природничих і технічних дисциплін виникли нові науки: геохімія ландшафтів, геофізика ландшафтів, біологія ландшафтів, екологія ландшафтів, інженерне ландшафтознавство, меліоративне ландшафтознавство, агроландшафтознавство, рекреаційне ландшафтознавство, експериментальне ландшафтознавство та ін.

Вивчення фізико-географічних умов регіональних одиниць різних рангів (материків, океанів, зон, провінцій тощо) є завданням регіональної фізичної географії. Вона тісно зв’язана з фізико-географічним країнознавством, об’єктом якого є вивчення і опис країн, територій в адміністративних межах. До групи фізико-географічних компонентних наук відносяться геоморфологія, кліматологія, океанологія (з океанографією), гідрологія суходолу (з гідрографією), гляціологія, мерзлотознавство (геокріологія), географія грунтів, біогеографія (ботанічна географія, зоогеографія), радіофізична географія та інші.

Фізична географія тісно зв’язана з економічною географією, картографією, сільськогосподарською наукою, ресурсознавством, охороною природи, містобудівництвом, районним плануванням, гідротехнікою, ландшафтною архітектурою та ін.

Фізична географія розвивалась в університетах України з часу їх заснування. Так, на фізико-математичному факультеті Київського університету була створена кафедра фізики і фізичної географії.

В розвитку наукових досліджень певну роль відіграла «Комісія для опису губерній Київського учбового округу» (1851-1864 pp.) з відділами географічним, природничо-історичним, промисловим, статистичним, а пізніше (1869 р.) створене при Київському університеті Товариство дослідників природи. Товариство видавало «Записки», де друкувались праці з фізичної географії, геології, геоморфології, метеорології, ботанічної географії, зоогеографії.

Фізико-географічні дослідження в цей період мали геофізичну спрямованість, розвивались під впливом створеної професором М. Авенаріусом київської школи метеорологів. Лекції з фізичної географії читали О. Клосовський, Й. Косогонов, П. Броунов.

Значний внесок у розвиток фізичної географії в нашій країні зробив П.Броунов, професор, керівник кафедри фізичної географії. Відомий своїми працями з синоптичної метеорології, земного магнетизму, сільськогосподарської метеорології.

Професор Київського університету П.Тутковський у створеному ним першому в Україні (українською мовою) підручнику для вищої школи «Загальне землезнавство» (1927 р.) стверджував, що межі географії визначаються її методом: «Усе в природі і в людській діяльності, що не пристосовується до географічних координат, не належить до обсягу географії».

Спираючись на згадані ідеї П.Броунова, А.Григор’єва, узагальнивши досвід фізико-географічного районування в країні, науковий колектив фізико-географів Київського університету (В.Попов, О.Маринич, А.Ланько, О.Поривкіна, Н.Сирота) разом з географами інших вузів України розробили і практично реалізували методику комплексного фізико-географічного районування і ландшафтного картографування всієї території України, займалися проблемами зарубіжного країнознавства (Б.Добринін, В.Гаврилюк). Проблеми загальної фізичної географії, географічних основ охорони природи висвітлені в навчальних посібниках В. Медини.

В результаті досліджень висунуто гіпотезу про фізико-географічне районування як метод регіональних досліджень, обгрунтовано логічну систему таксономічних одиниць та методику їх текстових характеристик, виходячи з сформульованого авторами єдиного ландшафтно-генетичного принципу. В монографії з фізико-географічного районування України (1968 р.) подана перша досить детальна характеристика природних компонентів і ПТК за фізико-географічними зонами, провінціями, областями та районами.

У розвитку фізичної географії в Україні велике значення мали дослідження її природи видатними вченими: В.Вернадським, В.Докучаєвим, О.Карпінським, О.Воєйковим, П.Броуновим, Г.Морозовим, Г.Висоцьким, О.Крубером та іншими. Їхніми працями створені наукові засади пізнання закономірностей ландшафтної диференціації території, комплексного вивчення природних умов. У радянський період для розвитку фізико-географічних досліджень в Україні мали значення праці Д.Арманда, І.Герасимова, А.Григор’єва, К.Геренчука, М.Гвоздецького, А.Ісаченка, В.Ніколаєва, Ф.Мількова, М.Михайлова, А.Краукліса, В.Преображенського, М.Солнцева, В.Сочави, В.Жекуліна, П.Погребняка, Г.Швебса та інших.

В Україні розвивались і розвиваються дослідження ландшафтів різних природних зон рівнинної частини, Українських Карпат і Кримських гір, окремих природних регіонів, адміністративних областей, смуг впливу атомних електростанцій і гідротехнічних споруд. Розроблені принципи і методи ландшафтного аналізу для обгрунтування схем і проектів природокористування в Україні: містобудівельного, сільськогосподарського, меліоративного, рекреаційного тощо. В країні складені схеми фізико-географічного районування території, карта ландшафтно-меліоративного районування, генеральні схеми раціонального використання земельних і водних ресурсів України. Важливе значення мають розроблені географами Київського і Одеського університетів методи дослідження різних видів ландшафтних структур, ландшафтного обгрунтування контурного землеробства районів лісостепової і степової зони України. Стаціонарні фізико-географічні дослідження проводяться на Димерському (Київська область) та Чорногірському (Українські Карпати) стаціонарах.

Поширюються інженерно-географічні, оціночні дослідження, геоекологічні розробки і експертиза проектів, прогнозування. В районах впливу Чорнобильської, Запорізької, Південно-Української АЕС проведені ландшафтно-геохімічні дослідження, складені ландшафтно-геохімічні карти, визначені геохімічні бар’єри, що дає змогу прогнозувати міграцію радіоактивних речовин. Результати ландшафтних досліджень використані під час обгрунтування Карпатського і Шацького державних природних парків, схем і проектів організації рекреації на Азово-Чорноморському узбережжі, в Українських Карпатах, на Кримському півострові, в межах окремих адміністративних областей (Київській, Кіровоградській, Одеській, Чернігівській тощо.)

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом