Шаблій О.І., Муха Б.П., Гурин А.В., Зінкевич М.В.
Географія: Львівська область

Галузі промисловості Львівської області: легка, хімічна, лісова, будівельна, ПЕК

Легка промисловість

Комплекс легкої індустрії тісно пов'язаний з АПК, однак працює в основному на привізній сировині і матеріалах. Він сприяє більш повному використанню ресурсів жіночої праці. До нього входять текстильна, трикотажна, швейна, хутрова, шкіряна і взуттєва галузі промисловості. Найбільш високими темпами серед них розвивалася текстильна, особливо виробництво нетканих матеріалів (м. Борислав). На привізній сировині працює бавовняна і шовкова (Львів), трикотажна (Львів, Червоноград, Сокаль) галузі. Шкірно-взуттєва галузь забезпечена сировиною (шкірами) з м'ясокомбінатів області і територіально пристосована до головних центрів отримання сировини (Львів, Борислав, Дрогобич, Стрий). Швейна промисловість розміщується в більшості міст області.

Лісовиробничий комплекс

Лісовиробничий комплекс (ЛВК) охоплює усі галузі, починаючи від лісового господарства і закінчуючи глибокою хіміко-механічною і хімічною переробкою, а також види виробничої і невиробничої діяльності з обслуговування цих галузей. Структура комплексу визначається меблевою і целюлозно-паперовою промисловістю. Головні центри виробництва меблів — Львів, Дрогобич, Борислав, Стрий, Самбір, Добромиль. Розвинене також виробництво фанери (Львів), паркету (Кам'янка-Бузька, Комарне, Золочів, Івано-Франкове), деревних будівельних деталей. Виробництво целюлози знаходиться в Жидачеві і Гніздичеві, паперу — у Жидачеві, картону — у Жидачеві, Львові. Із галузей «малої лісохімії» розвинено каніфольно-терпентинне (у Малому Поліссі) і хвойно-вітамінне виробництво (по всій території).

За останні десятиліття розвивалася і базова галузь — лісове господарство. Обсяги головного лісокористування зменшені до рівня розрахункової лісосіки. Поряд з роботами у лісовідновленні інтенсивно розвиваються галузі побічного лісокористування — розведення диких звірів у мисливських господарствах, риборозведення, гірське бджільництво, збір і переробка дикорослих ягід, грибів, лікарських рослин, заготівля кормів.

Ці позитивні тенденції будуть закріплені і в наступний період. Разом з тим посилюється рекреаційна функція лісу. Необхідне і подальше удосконалення галузевої структури ЛВК і його зовнішніх зв'язків, оскільки область є лісодефіцитною, слід повніше пов'язувати ЛВК з комплексом хімічної індустрії (шляхом постачання його синтетичними клеями, штучними матеріалами — пластиками, шкірозамінниками, тканинами і ін.) і комплексом з виробництва предметів народного споживання.

Хімічна промисловість Львівської області

Комплекс хімічної індустрії — міжгалузева система, яка має незначні природоресурсні передумови розвитку. В її структурі — гірнича хімія (добування сірки, калійної і кухонної солей, озокериту), основна хімія (виробництво кислот, мінеральних добрив), хімія органічного синтезу (виробництво штучного волокна). Найбільш розвиненою галуззю є виробництво природної сірки (Новий Розділ, Новояворівськ). Сірка видобувається як відкритим способом (видобування сірчаної руди), так і шляхом підземного виплавляння (Яворівське і Немирівське родовища). Львівщина донедавна була головним постачальників сірки в СРСР. В Новому Роздолі організовано сірчанокислотне виробництво і пов'язане з ним виробництво нітрофоски. Це пов'язало сірчано- і азотнокислу промисловість з калійною (м. Стебник). Виробництво сірчаної кислоти — сприятливий фактор подальшого розвитку промисловості штучного волокна, яка базується в основному на привізній целюлозі (м. Сокаль).

Паливно-енергетичний комплекс Львівщини

Паливно-енергетичний комплекс включає вугле-, нафто-, газо- і торфовидобувну, вуглезбагачувальну і нафтогазопереробну промисловість, виробництво і передачу електроенергії, машинобудування і машиноремонт, проектно-конструкторську і наукову діяльність, підготовку кадрів для цієї галузі. Комплекс у значній мірі базується на місцевих паливно-енергетичних ресурсах — кам'яному вугіллі, супутньому і природному газі, торфі.

Вугільна промисловість

Вугільна промисловість розвивається інтенсивно з кінця 40-х — початку 50-х років, коли почалося освоєння ресурсів Львівсько-Волинського басейну. До цього діяло декілька буровугільних шахт, які були закриті внаслідок їх збитковості. В наш час в експлуатації знаходиться 12 шахт. Головними у видобуванні стали Червоноград, Соснівка, Гірник. Значна частина вугілля проходить збагачення у Червонограді.

Більшість шахт забезпечена запасами на найближчі 15-20 років. Тому важливим буде будівництво нових шахт у Тяглівському родовищі.

Нафтова і газова промисловість

Нафтова і газова промисловість інтенсивно розвивається з другої половини XIX ст., тому запаси нафти і газу в значній мірі вичерпані. Галузі зосереджені на Передкарпатті. До недавнього часу головним центром нафтовидобування був Борислав, а нафтопереробки — Дрогобич і Львів. Зараз нафтовидобування змістилося в низькогірну частину (Орів-Уличнянське, Східницьке і Старосамбірське родовища), а нафтопереробка і переробка супутнього газу Дрогобича основному базується на нафті і газі Долини (Івано-Франківська область). Головні центри газовидобування — Рудки, Більче, Хільчиці. Дашава стала важливим нагромаджувачем газу в літній сезон на трасі газопроводу Івацевичі-Долина (система «Братерство»). Область отримувала значну кількість нафти, газу, нафтопродуктів із Півночі і Західного Сибіру. Тепер нафтопродукти надходять з Угорщини.

Місцевий вид палива — торф. Експлуатуються родовища біля Самбора, Нового Яричева, Стоянова.

Електроенергетика Львівської області

Електроенергетична промисловість є ядром ПЕК. У 1985 р. було вироблено 4,26 млрд. кВт/год. електроенергії, у 1990 р. — 4,69 млрд. кВт/год. Тут розвинута теплоенергетика.

Подальший розвиток ТЕК пов'язаний з більш повним вилученням паливних ресурсів із земних надр, їх збагаченням, використанням в енергетиці менілітових сланців, впровадженням у виробництво тепло- і енергозберігаючих технологій.

Індустріально-будівельний комплекс

Індустріально-будівельний комплекс (ІБК) — міжгалузеве утворення, що складається з двох основних блоків — виробництва будівельних матеріалів (в основному мінеральних) і блоку будівництва — промислового, сільськогосподарського, транспортного, соціально-культурного. В комплекс входять виробниче і невиробниче обслуговування цих блоків. Він має добру природоресурсну базу. Ведучими галузями першого блоку є виробництво в'яжучих матеріалів — цементу (м. Миколаїв), вапна (с. Розвадів біля Миколаєва, м. Пустомити), гіпсу (смт. Щирець); збірних залізобетонних конструкцій і деталей (Львів, Дрогобич, Червоноград) і легких наповнювачів бетону «керамзит» (м. Яворів), стінних матеріалів, особливо цегли, в тому числі силікатної (с. Розвадів Миколаївського і Страдч Яворівського району); облицювальних матеріалів, в тому числі облицювальної плитки для стін і підлоги. Розвинене виробництво скла (Львів, Жовква, с. Пісочне).

Основними центрами виробництва будматеріалів є Львів, Миколаїв, Пустомити, Розвадів.

Блок будівництва виріс у велику індустріальну сферу господарства області, яка зараз поступово пристосовується до ринкових умов. Головними вузлами і центрами будівництва стали Львів, Червоноград, Дрогобич, Новий Розділ, Добротвір, Новояворівськ, Соснівка, Стрий, Трускавець та ін.

У розвитку і структурі ІБК спостерігаються деякі невідповідності: недостатньо використовується багатство і різноманітність мінерально-сировинної бази, внаслідок чого існує постійний дефіцит у будівельних матеріалах; в галузевій структурі мало розвинене виробництво покрівельних матеріалів (шиферу та ін.), недостатньо розвинена заводська готовність будівельних блоків і комплексів тощо.

Запитання і завдання:

  1. Який взаємозв'язок існує між комплексом легкої індустрії і АПК області? З АПК інших регіонів України? З АПК інших держав?
  2. Зхарактеризуйте вплив комплексу хімічної індустрії на забруднення довкілля.
  3. Назвіть найбільші центри індустріально-будівельного комплексу області.
Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом