Масляк П.О. (упорядник)
Хрестоматія з географії України

Миклухо-Маклай Микола Миколайович. Лисянський Ю.Ф. Леваковський І.Ф. Кудрицький М.П.

М. Щербань

Кудрицький Михайло Петрович

Кудрицький Михайло Петрович (23.02.1856, с. Огіївка Ружинського району Житомирської області — 28.02.1933, Житомир) — український метеоролог, один з організаторів метеорологічної мережі в Україні. В 1882 р. закінчив Київський університет.

Під керівництвом О. Клосовського брав участь у розробці програми розвитку метеорології в Україні. В 1882-1901 роках викладав у Коростишевській учительській семінарії, де організував підготовку спостерігачів-метеорологів; створив місцеву агрометеорологічну мережу на Поліссі (на той час найбільшу в Росії). В 1901-1919 pp. — викладав у гімназіях, 1919-1926 pp. — в Інституті народної освіти (Житомир), керував філіалом сільськогосподарського наукового комітету Наркомзему УРСР. Працював над питаннями клімату і мікроклімату лісу, розподілу атмосферних опадів, гроз та граду, а також впливу їх на господарську діяльність в умовах Полісся. Один з засновників Товариства дослідників Волині.

П. Ковальов

Леваковський Іван Федорович

Леваковський Іван Федорович (1828, Петербург — 27.03.1893, Харків) — український геолог, геоморфолог, доктор природничих наук з 1863 p., професор з 1863 р. У 1852 р. закінчив Харківський університет, де працював з 1860 р. (1863-1889 pp. завідуючий кафедрою геології та палеонтології). Основні праці з питань геоморфології, геології та гідрогеології України.

Проводив дослідження Криму, південно-західної частини лівобережжя Дніпра. Встановив асиметричну будову Кримських гір. Вивчив ерозійні форми рельєфу; обгрунтував етапність розвитку річкових долин, що зумовлена тектонікою. Ряд праць присвячено вивченню грунтів і питанням фізичної географії. Обгрунтував велике господарське значення рік; пов'язував обміління рік з вирубкою лісів. Один з організаторів і голова (1870-1893 pp.) Харківського товариства дослідників природи.

В. Франчук

Лисянський Юрій Федорович

Лисянський Юрій Федорович (13.08.1773, м. Ніжив Чернігівської області — 6.03.1837, Петербург) — мореплавець, капітан першого рангу. У 1786 р. закінчив Московський кадетський корпус у Кронштадті. Брав участь у війні з Швецією (1788-1790 pp.), служив на Балтійському флоті (1790-1793 pp.). У 1793-1799 pp. вивчав морську справу в Англії. У1803-1806 pp. здійснив разом з російським мореплавцем І. Крузенштерном першу російську кругосвітню подорож на кораблях «Нева» (був його командиром) і «Надежда». У1804 р. «Нева» досягла Аляски, де Ю. Лисянський пробув більше року і заснував Новоархангельський порт. У 1806 р. «Нева» повернулась у Кронштадт. Під час експедиції було встановлено новий шлях до Камчатки та Аляски; досліджено маловідомі райони Тихого океану; проведено спостереження за течіями, температурою, солоністю і густиною води; зібрано етнографічний матеріал. Разом з І. Крузенштерном, Ю. Лисянський склав навігаційні карти пройденого шляху, вніс уточнення до карт морських течій, відкрив міжпасатну протитечію в Атлантичному і Тихому океанах. Ім'ям Ю.Лисянського названо один з відкритих ним Гавайських островів, півострів на березі Охотського моря, гору на о. Сахалін. У Ніжині йому встановлено пам'ятник.

П. Шищенко

Миклухо-Маклай Микола Миколайович

Микола Миколайович Миклухо-Маклай (народився 5(17).07.1846 р. с. Рождественському Новгородської області, а помер 2(14).04.1888 р. в Петербурзі). Привертає увагу його наукова діяльність, пристрасть до подорожей, широта інтересів. Навчався в Петербурзькому університеті, продовжував освіту на природничих факультетах у відомих західноєвропейських університетах: Гейдельберзькому, Лейпцізькому, Йєнському.

Світову славу М. Миклухо-Маклаю принесли його подорожі, під час яких проводилися географічні, етнографічні, зоологічні, антропологічні дослідження. Мандрівник побував на Канарських островах, у Марокко (1866-1867 pp.), на узбережжі Червоного моря (1869 p.). Обстежував острови Малайського архіпелагу, півострів Маллакку, Океанію, райони Австралії, описував рельєф, виконував метеорологічні і гідрологічні спостереження, вивчав побут і культуру народів, що населяли ці території. Головним він вважав вивчення етнографічних і антропологічних рис корінних жителів Південно-Східної Азії, островів Тихого океану, Австралії. Особливо плідним у неодноразових перебуваннях його серед папуасів є дослідження північно-східного узбережжя о. Нова Гвінея. Подорожі у внутрішні райони півострова Маллакка, перебування на Філіпінах, в Індонезії, островах Мікронезії і Меланезії, в Австралії.

Під час свого перебування на далеких островах М.Миклухо-Маклай зібрав надзвичайно цінний матеріал, який дозволив йому дійти висновків про видову єдність людських рас, визнати, що народи Південно-Східної Азії, Океанії за розумовими здібностями невідрізняються від європейців. Ним уперше зроблений антропологічний опис меланезійців. Його пропозиції щодо створення на Новій Гвінеї незалежної держави залишилися нездійсненними.

Ім'я видатного дослідника, мандрівника, гуманіста залишилося на географічній карті: частина північно-східного узбережжя Нової Гвінеї, що тягнеться на 300 км на схід від затоки Астролябія, названа Берегом Миклухо-Маклая, його ім'ям називають річку на Новій Гвінеї. Зібрані дослідником колекції і рукописи зберігаються в наукових музеях, в Австралії, Великобританії, Інституті етнографії імені М. Миклухо-Маклая.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом