Масляк П.О. (упорядник)
Хрестоматія з географії України

Крайові льодовикові утворення. Гляціодислокації

А. Матошко

Крайові льодовикові утворення

Крайові льодовикові утворення — сукупність льодовикових форм рельєфу, льодовикових відкладів і гляціодислокацій, утворених у крайовій зоні покривного льодовика під час відносної стабілізації його краю. Відповідні форми крайових льодовикових утворень характерні для кожної з трьох частин крайових зон: зандри й прильодовикові долини стоку — для прифронтальної; пасма й горби нагірних та насипних морен, крайові (маргінальні) ози, долини й улоговини стоку — для фронтальної; екзараційні депресії, окремі ози та їх радіальні системи, ками, внутрішньо-льодовикові улоговини й долини стоку — для зафронтальної. За розташуванням крайових льодовикових утворень вивчають хід дегляціації (фази скорочення льодовика, відокремлення лопатей, язиків і мікроязиків).

В Україні крайові льодовикові утворення фіксують крайову зону Дніпровського зледеніння. Вони сконцентровані на окремих ділянках, які об'єднуються в комплекси — переривчасті смуги протяжністю десятки-сотні кілометрів, завширшки до 20-25 км. У межах Дніпровського льодовикового потоку виділяють шість, Західно-Поліської льодовикової лопаті — два комплекси крайових льодовикових утворень.

А. Матошко

Ковельський комплекс крайових льодовикових утворень

Ковельський комплекс крайових льодовикових утворень — група льодовикових форм рельєфу і льодовикові відклади в центральній частині Волинської області. Фіксує край Західно-Подільської льодовикової лопаті покривного льодовика Дніпровського зледеніння.

Пов'язаний з першою фазою скорочення лопаті й відокремленням Ковельського льодовикового язика. До комплексу входять акумулятивні водно-льодовикові форми (ози, конуси виносу), екзараційна долина і моренні покриви. Добре виявлені у рельєфі ози з уламками місцевих крейдяних порід є біля сіл Мощена, Люблинець, Білашів, Любитів, Радошин та Уховецьк Ковельського району. Конуси виносу фіксують фронт язика своїми гирловими частинами біля сіл Журавлине Старовижівського району, Озеряни Луцького району, Старий Мозир, Великий Порськ, Підріжжя Ковельського району. Поховану екзараційну долину глибиною до 40 м, виповнену дніпровською мореною, виявлено в долині р.Тур'ї і біля с.Селець. Окремі покриви основних морен залягають у центральній частині комплексу.

Ю. Чугунний

Градизько-Табурищенський комплекс крайових льодовикових утворень

Градизько-Табурищенський комплекс крайових льодовикових утворень — група льодовикових форм рельєфу в долині Дніпра, між м.Градизьком Полтавської області та с.Табурищем (нині залите водою Кременчуцького водосховища) Кіровоградської області. Належить до системи крайових утворень у межах Дніпровського льодовикового потоку. До комплексу належать: улоговина льодовикового виорювання, Градизькі гляціодислокації (куполовидне підняття г. Пивихи), гляціовідторженці, а також лускувата морена.

Похована екзараційна уголовина, з якої виноситься матеріал, що утворив гляціодислокації та гляціовідторженці, простежується на північний захід від м.Градизька. Гляціодислокації г. Пивихи купольного типу на східному фланзі Градизько-Табурищенського комплексу крайових льодовикових утворень. У геологічній будові комплексу беруть участь кристалічні породи фундаменту (на відмітці плюс-мінус 10 м), палеогенові піски й мертелі та плейстоценові алювіальні піски. Структура підняття г. Пивихи складається з серії лусок розміром від 10-12 до 120 м, утворених мергелем та алювіальними пісками, що їх вкривають. Для південної частини характерні також дрібні ізоклінальні складки, в північній частині лускувато-насувна структура ускладнена шпальними діапірами. Поле гляціовідторженців, складених з дрібних лусок мергелю та палеогенових пісків, розташоване на південь від м.Світловодська. Невеликі гляціовідторженці західного флангу не виявлені у рельєфі, частково розкриті ярами.

Морена покриває складки й луски на крилах підняття, досягаючи 18 м (біля с.Максимівки).

Е. Палієнко, Ю. Чугунний

Гляціодислокації

Гляціодислокації — порушення у заляганні гірських порід, зумовлені тиском льодовика внаслідок його руху. Породи, що зазнали деформацій можуть бути зрізані, переміщені та насунуті на інші товщі або залишаються на місці первинного залягання. Сприятливими умовами утворення гляціодислокації є наявність нерівностей корінного ложа льодовика або ослаблених зон тектонічних розломів з перезволоженими, зниженої міцності породами. Гляціодислокації особливо поширені в крайових частинах льодовика, де розвивався найбільший тиск. На відміну від тектонічних дислокацій, гляціодислокації простежуються на глибині не більше як 150 м.

В Україні гляціодислокації пов'язані з Дніпровським зледенінням — Дніпровським льодовиковим потоком і Західно-Поліською льодовиковою лопаттю, де вони входять до складу крайових льодовикових утворень, а також Окським зледенінням у Передкарпатті. До гляціодислокації належать гляціоструктури, (складки, насуви, луски, подекуди ускладнені піщаним або глиняним діапіризмом), добре виражені в рельєфі порушення, що не утворюють окремих форм і не виражені в рельєфі. Найбільші серії пасем (Канівські гори, Мошногірський кряж) й куполоподібні підняття (гори Пивиха, Калитва, Кленова) поширені у Середньому Придніпров'ї на четвертій надзаплавній терасі Дніпра. Горби і пасма утворені на межиріччях на території Київської і Житомирської областей. У межах Волинської області, особливо у північно-західній частині, гляціодислокації утворюють крайові напірні підвищення на поверхні структурно-денудаційних височин. Гляціодислокації Окського зледеніння встановлені на площі Надсянської низовини у Передкарпатті. Гляціодислокації, не виражені у рельєфі, утворюють покриви, поля або поодинокі гляціовідторженці. Серед них найзначніші — покриви на межиріччі Рось — Вільшанка.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом