Масляк П.О. (упорядник)
Хрестоматія з географії України

Товтри - гори з глибин Сарматського моря

Г. Денисик

Святинями, як Києво-Печерська і Почаївська лаври, Софіївський собор, могила Тараса Шевченка у Каневі та поле битви під Берестечком, повинні стати для нас унікальні пам'ятники природи України.

Поняття унікальні пам'ятки природи значно ширше, ніж заповідні. Безумовно, що всі заповідні об'єкти і території, маючи ту чи іншу природну цінність, самі по собі є унікальними. В межах України вони займають близько 1,5% території і охороняються Законом. До унікальних пам'яток природи, крім заповідних, належать оригінальні за походженням, будовою та структурою природні об'єкти і території, які в даний час не охороняютьсязаконом, але в майбутньому (якщо не будуть знищені) можуть бути взяті під охорону. Це резерв нашого природного генофонду. Попередні підрахунки показують, що вони займають близько 4% території України. Подальші дослідження можуть не тільки значно розширити їх площі, а й визначити або навіть відкрити нові.

Серед уже досліджених, в деякій мірі визнаних та частково збережених є Товтри — унікальні природні об'єкти на південному заході правобережного лісостепу, які не мають собі рівних не лише в Україні, але і в усій Європі.

П'ятнадцять-двадцять мільйонів років тому поверхня сучасної південно-західної України була вкрита водами внутрішнього Сарматського моря. М'який і теплий клімат сприяв розвиткові пишної субтропічної рослинності на суходолі. Багатою і різноманітною була флора і фауна морських глибин. Протягом сотень тисяч років у теплих мілководних товщах існували і відмирали гігантські колонії коралів, водоростей, моховаток, молюсків та безліч інших морських організмів. їх рештки, разом з дрібними частинками гірських порід, поступово відкладалися, нашаровувалися вздовж східного узбережжя древнього моря, утворивши на протязі кількох сотень кілометрів величезні коралово-рифові бар'єри. Коли внаслідок процесів Карпатського горотворення територія сучасного південного заходу України почала підніматися, море відступило на південний схід. А на його колишньому дні залишилися височіти довгі гряди вапнякових гір, які отримали назву Товтри.

Товтри з давніх часів привертали до себе увагу мандрівників та вчених. На початку XIX століття їх вперше описали польські вчені. Гори, які вони побачили на Поділлі, нагадували польські Татри. Мабуть, і назва «Товтри» — це дещо змінене місцевим населенням слово Татри.

У 1867 р. російський дослідник, геолог Н. Барбот де Марні вперше правильно пояснив геологічну будову Товтр, А. Михальський детально їх дослідив і визначив вік, К. Геренчук вивчив орографію, Т. Знаменська — закономірності тектоніки, А. Кучерук — розвиток карстових процесів, І.Мороз зробив опис рослинності, М. Чижов і К. Геренчук провели ландшафтні дослідження і склали карти.

Сьогодні вивчаються питання господарського освоєння Товтр, їх раціонального використання і охорони в майбутньому.

Здебільшого Товтри розглядаються як цілісні природні утвори в межах Подільської височини; звідси і назва, що найчастіше зустрічається — Подільські Товтри. В загальному вигляді це допустимо, але для детального пізнання природи Товтр, а тим більше їх подальшого вивчення і охорони такий підхід явно застарілий. Існує не одна, а три окремих ділянки Товтр — Подільські, Прут-Дністровські і Мурафські. В геологічному розрізі простежуються також товтрові споруди (залишки бар'єрних рифів) на півночі Одеської області. Генетично Товтри єдині — це залишки бар'єрних рифів і атолів околиць міоценових морів, складені вапняками органічного, хімічного та уламкового походження. Товтри відрізняються між собою розташуванням, особливостями геологічної будови та орографії, розвитком сучасних фізико-географічних процесів, гідрокліматичними особливостями, рослинним покривом і тваринним світом, характером ландшафтної структури, господарським освоєнням і вирішенням проблеми охорони.

Подільські Товтри

Подільські Товтри (місцеве населення за густі ліси-бори, напоєні медом і росами трави називає їх Медоборами) — найбільш чітко виражена за своїми природними особливостями (геологічною будовою, рельєфом, мікрокліматом, рослинністю) і господарським освоєнням ділянка Товтр. Вони лежать на тектонічному розломі, що обмежує західні околиці Подільської плити. Складені Подільські Товтри переважно перекристалізованими детритусовими та оолітовими вапняками. У вигляді підняття з абсолютними висотами 420-440 м вони простяглися з північного заходу на південний схід майже на 200 км від с. Підкамінь Львівської області до Дністра в районі Кам'янця-Подільського. Ширина пасма Подільських Товтр від 5-6 до 10-12 км. Від Збаража Тернопільської області до Кам'янця-Подільського в їх рельєфі чітко виділяється Головний кряж з відносними висотами над прилеглими межиріччями 50-60 м, а над річковими долинами Збруча, Смотрича, Мукші, Тернави — 120-150 м. Цікаво, що річкові долини на підході до Подільських Товтр не змінюють свого напряму, а перерізаютьїх. Долини річок давніші за віком і закладені ще тоді, коли Товтри перекривалися більш молодими відкладами.

Вершини головного кряжу перекриті малопотужним (20-50 см) шаром суглинків, ускладнені карстовими процесами. Карст — характерна особливість подільських Товтр. Тут знаходяться відомі і за межами України печери Довбуша, Перлина, Татарська, Кармалюка.

На схилах і між Товтрами потужність щебенисто-суглинистих відкладів досягає 9-16 м. Відповідно змінюється і ґрунтовий покрив: від сірих щебенистих грунтів на крутих схилах до намитих потужних карбонатних чорноземів у підніжжях Товтрових горбів. З обох боків головного кряжу на відстані 2-3 км розташовані безлісі гостроверхі гряди височиною 30-35 м та невисокі (12-16 м) горби. Особливостями орографії є вигідне розташування Товтр щодо переважаючих західних вітрів. Лісистість сприяла формуванню в зоні Подільських Товтр особливого мікроклімату, який сприятливо впливає на кількість опадів і температурний режим навколишніх територій. Завдяки значній їх протяжності помітно змінюються кліматичні умови Товтр, що добре видно з таблиці

Таблиця (доступно тільки при скачуванні повної версії книжки)

Ще в недалекому минулому Подільські Товтри вкривалися лісами багатого флористичного складу. Основними лісоутворюючими породами тут були дуб звичайний і бук, до яких домішувалися липа серцелиста і широколиста, граб, ясен, берест, клен звичайний і татарський, явір, черешня тощо. В підліску росли ліщина, бруслина європейська,бородавчастаі навіть мала, плющ, на узліссях — клокичка, дерен, ялівець тощо.

Нині ліси вирубані і збереглися незначними масивами лише на деяких ділянках Подільських Товтр між Гримайловим і Гусятином, у районі сіл Вишнівчика, Нігина, Гуминець. Обезліснені площі перетворені або на орні землі (на положистих підніжжях схилів і на плоских, вкритих суглинками, вершинах Товтр), або на малопродуктивні пасовища на крутосхилах, що призвело до посилення площинної і лінійної ерозії. На кам'янистих вапнякових схилах збереглися відмираючі і рідкісні трав'янисті рослини. Серед них релікти льодовикових епох — хвощ великий, молочай багатоколірний, осока біла і низька; з ендемічних видів збереглися шиверекія подільська, спірея польська, рокитник подільський і Блоцького, льон бессарабський, цибуля круглонога. На збережених острівцях цілинного степу біля Кам'янець-Подільського красуються ковила Іоанна, волосиста і осиста, келерія сиза, костриця сиза. Поміж скелями та чагарниками ховається таємничий фенікс українських народних переказів — ясенець білий. У теплі сонячні дні його листочки виділяють ефірну олію, що спалахує від вогню сірника, рослина при цьому залишається неушкодженою, через що її називають у народі «неопалимою купиною».

Мальовничу природу Подільських Товтр надзвичайно доповнюють пам'ятки історії та архітектури.

Тут знайдено сліди людини кам'яної доби і місця слов'янських городищ. Тут були столиці руських удільних князівств і укріплені замки родовитих магнатів. Через Товтри проходили монгольські орди, татарські і турецькі нападники. В медоборських лісах ховалися гайдамаки і подільські опришки, повстанські загони Устима Кармалюка. А у війну з нацистськими окупантами гори та лісові нетрідали притулок загонамі з'єднанням народних месників. То ж не дивно, що Подільські Товтри оповиті легендами, які можна почути у кожному селі і місті.

Ураховуючи унікальні природні особливості Подільських Товтр, окремі їх ділянки взяті під охорону. Заказниками державного значення стали Товтри «Несамовита», «Сокіл», «Івахнівецькі», «Кармалюкова гора» та ін; місцевого — Товтри «Чотири кавалери», «Велика і Мала Бугаїхи», «Теремець», фрагментарно Нігинські та Черченські Товтри, формується перший заповідник «Товтри» в межах Тернопільської області.

Мальовничі ландшафти, наявність джерел лікувальних вод, карстових печер дали можливість в межах Подільських Товтр сформувати курортно-рекреаційні райони в околицях міст Кам'янця-Подільського, Сатанова, Збаража. Своєрідність природи Подільських Товтр виділяє їх в окремий фізико-географічний район.

Прут-Дністровські Товтри

Прут-Дністровські Товтри — продовжують Подільські на Прут-Дністровському межиріччі. Поздовжньою межею між ними є долина річки Дністер. Прут-Дністровські Товтри починаються біля с Дністрове Чернівецької області, перетинають з північного сходу на південний захід Молдавське плато (за що їх інколи називають Молдавськими Товтрами) і через 50 км закінчуються на східних околицях м. Штефанешти в Румунії. Ці Товтри вперше описав А. Михальський. В геологічному розрізі вони простежуються добре. Складені оолітовими і детритусовими вапняками. Порівняно невисокі. Абсолютні висоти не перевищують 320 м, відносні — 20-25 м. Ширина товтрової смуги 3-5 км. Тут немає головного кряжу і бокових гряд. Про наявність Товтр свідчать лише невисокі (10-18 м) горби, виходи вапняків в долинах річок та карст. Товтрова гряда тут ніби «впірнає» під антропогенові відклади, потужність яких змінюється від 6-7 до 18-25 м. Ґрунтовий покрив розвинений краще і представлений в основному сірими опідзоленими і чорноземними різновидностями. Лісистість Прут-Дністровських Товтр — 5-6 відсотків; решта території розорана, круті схили і кам'яні розсипи використовуються під випас і сади.

Мурафські Товтри

На початку XX ст. відомий геолог Р. Вержиківський відкрив і частково описав «нову гряду сарматських рифових вапняків в Подолії», яка пізніше автором цієї статті була названа Мурафськими Товтрами.

Межі Мурафських Товтр ще точно не визначені. Смугою девжиною 140 км, шириною 8-16 км вони витягнулися від верхів'я р. Рів (права притока Південного Бугу) до Дністра в районі впадіння в нього р. Кам'янки. Складені ракушниковими та ооліто-детритусовими вапняками. В рельєфі, як і Прут-Дністровські Товтри, виражені слабо і перекриті відкладами з піску і глини потужністю від 5-7 до 30-35 м.

Для Мурафських Товтр характерний похил поверхні з північного заходу (абсолютна висота 220 м) на південний схід (абсолютна висота 220 м), а відносні висоти не перевершують 20 м. Тут добре виділяються окремі горби висотою 5-12 м, діаметром біля підніжжя 50-80 м з характерними вершинами — останцями. Місцеве населення називає їх могилами. В долинах річок виходи вапняків утворюють круті схили і обриви, тут багато потужних (дебіт 5-8 м3/с) джерел. Карст Товтр вивчений недостатньо, хоча попередні дослідження Вінницького спелеоклубу «Поділля» засвідчують наявність тут підземних карстових пустот і річок. Мурафські Товтри чекають своїх спелеологів, і ми віримо, що нові відкриття будуть зроблені саме тут.

Лісистість Товтр порівняно незначна. Дубові і дубово-грабові ліси займають 8-10 відсотків їх території, сільськогосподарські угіддя 65-70%, села — 16%. На новій схемі фізико-географічного районування України Мурафські Товтри виділені в окремий фізико-географічний район.

Товтри містять практично невичерпні запаси вапняків високої природної якості. Мабуть, ця обставина спонукала до нераціонального, а в окремих випадках навіть хижацького використання їх багатств. Гірничодобувна промисловість сьогодні завдає найбільшої шкоди Товтрам. Кар'єри і відвали стали їх характерною рисою. На головному кряжі Подільських Товтр терасовані кар'єри мають глибину 70-80 м, а платовидні відвали піднімаються на висоту 30-40 м. Окремі Товтри зрізаються повністю. В місцях розробок формується новий техногенний рельєф, загальний вигляд якого нагадує місячну поверхню. Площа тільки Негінських, Вербецьких, Гуминецьких розробок в Хмельницькій області перевищує 2,5 тис. гектарів і щорічно збільшуються на 40-60 га. Така ж ситуація характерна для району Закупнянських розробок в Хмельницькій області, Глущинецьких — в Тернопільській. Кар'єри і відвали розчленували єдиний лісовий масив головного кряжу Подільських Товтр на окремі невеликі, менш стійкі ділянки, які важко відновлюються самостійно. В межах Мурафських і Прут-Дністровських Товтр знаходяться найбільші на заході України підземні розробки вапняків. В місцях підземних розробок помітно активізувалися карстові процеси, формуються воронки (села Вербовець, Джурин Вінницької області), западини, помітне просідання поверхні. Поступово зменшується дебіт або повністю зникають джерела (с. Гуменці Хмельницької області), засипаються річки, вони помітно міліють. Пилюка з вапнякових відвалів і кар'єрів, багаточисельних заводів, особливо Кам'янець-Подільського цементного, розноситься на десятки кілометрів, забруднює прилеглі території. До цього часу продовжується розорювання крутих схилів Товтр та вирубка лісу, що помітно активізує ерозійні процеси. В межах Товтр, інколи навіть заповідних ділянок, створені тваринницькі табори для корів та овець.

Потребують реставрації історичні та архітектурні пам'ятники, реконструкції — млинові споруди, мости на річках, ставки та водосховища.

Безумовно, що перелік заходів щодо збереження Товтр, які необхідно провести в найближчий час, надзвичайно великий, але основними з них повинні стати такі:

  • визнання Товтр унікальним природним об'єктом і, відповідно до цього, проведення всіх господарських робіт, а також природоохоронних заходів;
  • координація всіх заходів з охорони і раціонального використання природних ресурсів Товтр на різних структурно-господарських рівнях;
  • оцінка і прогноз впливу гірничо-добувної промисловості на природу Товтр, визначення меж, в яких можна вести добування вапняку;
  • розробка рекомендацій з рекультивації відпрацьованих, еродованих, обезліснених ділянок Товтр;
  • визначення найраціональніших форм господарського використання (рекреаційні, природоохоронні тощо);
  • збереження існуючих і створення нових заказників і заповідників з метою повного заповідання в майбутньому Подільських Товтр.
Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом