Шаблій О.І., Муха Б.П., Гурин А.В., Зінкевич М.В.
Географія: Львівська область

Внутрішньообласні соціально-економіко-географічні відмінності Львівської області

У високоіндустріалізованій Львівській області територіальна структура господарства визначається насамперед розміщенням промислового виробництва, його просторовим зосередженням і взаємозв'язками. В цій структурі виділяють три територіальні відмінності — внутрішньообласні райони: Центральний, Південний і Північний. Кожний з них має свою спеціалізацію, виступає у внутрішньообласному, регіональному і всеукраїнському розподілі і інтеграції праці, характеризується внутрішніми соціально-економічними зв'язками.

Центральний район

Центральний район є ведучим у територіально-функціональній структурі господарського комплексу області. Його північна межа проходить приблизно по лінії Рави-Руської - Жовкви - Кам'янки-Бузької - Бродів, а південна — по лінії Мостиськ - Рудок - Миколаєва - Ходорова, включаючи всі ці міські поселення. В зоні цих двох пограничних ліній спостерігається подвійне тяжіння: з однієї сторони до головного ядра Центрального району м. Львова, а з другої — до головних ядер Північного (Червоноград) і Південного (Дрогобича) районів.

Спеціалізація Центрального району — промисловість (машинобудування, легка і харчова, хімічна), інтенсивне сільське господарство приміського типу. Район багатий трудовими ресурсами. Тут знаходиться третя частина міських поселень області. Розвинена маятникова міграція в сторону Львова. Її інтенсивною зоною (Миколаїв - Рудки - Городок - Новояворівськ - Жовква - Кам'янка-Бузька - Красне) визначають границі Львівського промислового і соціально-економічного вузла. Ядро вузла — Львів — багатофункціональний соціально-економічний центр загальноукраїнського і регіонального значення. Дуже розвинені електронно-, приладо-, верстате-, автобусобудівна і легка промисловість. Львів — великий вузол будівництва і транспорту, регіональний і загальноукраїнський науковий центр, великий центр підготовки кадрів високої кваліфікації, центр міжнародного туризму. Основні проблеми розвитку цього вузла: транспортна, водопостачання, міжгалузевого і внутрішньообласного кооперування підприємств, виносу екологічно шкідливих підприємств за межі міста.

Навкруг міста, особливо в межах економічного вузла розвивається приміська сільськогосподарська зона виробництва молока, свіжих овочів, м'яса птиці, формується зона приміського відпочинку (Брюховичі, Глинна Наварія, Івано-Франкове, Бібрка, Майдан і ін.), санаторно-курортного лікування (Брюховичі).

Південний район

Південний район — другий за значенням у територіально-функціональній структурі господарського комплексу області. Спеціалізація району — нафто-, газовидобувна і переробна промисловість, лісовиробничий комплекс, м'ясо-молочне тваринництво з льонарством, санаторно-курортне господарство. Район розділений на дві контрастні в природному і господарському відношенні частини – передгірську, в якій зосереджена основна маса його господарства, і гірську.

В районі чітко виділяються економічна композиційна вісь по лінії Стрий - Дрогобич - Самбір. В центрі його формується складний і суперечливий Дрогобицько-Бориславський економічний вузол на чолі з ядром — Дрогобичем (у його складі також Борислав, Стебник, Трускавець, Східниця). У вузлі розвинена, з одного боку, видобувна промисловість (нафта, калійна сіль, озокерит), з іншого — сучасні галузі обробної промисловості, що базується переважно на привізній сировині (машинобудування, виробництво нетканих матеріалів). Одночасно вузол — це українська міжнародна здравниця (Трускавець, Східниця).

У вузлі два багатофункціональні економічні центри: Дрогобич (нафтопереробна, машинобудування, легка, деревообробна, харчова галузі) і Борислав (нафтовидобувна, виробництво нетканих матеріалів, машинобудування), а також спеціалізованих центрів: Трускавець, Східниця. У Передкарпатті формуються (початкова стадія) Стрийський (виробництво ковальсько-пресового устаткування, харчова, легка, газовидобувна і газопереробна, курортна галузі) і Самбірський (харчова, деревообробна, газовидобувна і інші галузі) економічні вузли. Економічні центри формуються поза межами вузлів: Жидачів і Гніздичів (целюлозно-паперова), Сколе (деревообробна), Турка (деревообробна), Славське (сфера відпочинку, база гірськолижного спорту).

Основні соціально-економічні проблеми Південного району:

  • більш повне і комплексне використання місцевої сировини і паливно-енергетичної бази, зокрема подальше втягування в обіг бальнеологічних ресурсів Трускавця, Східниці і Моршина;
  • інтенсифікація сільського господарства шляхом меліорації поверхнево-оглеєних і опідзолених грунтів;
  • розв'язування «конкретних» стосунків промисловості і санаторно-курортного господарства у Дрогобицько-Бориславському вузлі;
  • освоєння гірської території під сферу відпочинку;
  • охорона довкілля у зв'язку з розвитком видобувної і хімічної промисловості.

Північний район

Північний район — найменший у територіально-функціональній структурі. В ньому розвинена кам'яновугільна, електроенергетична і хімічна промисловість, сільське господарство м'ясо-молочного напрямку з посівами цукрового буряку і зернових. Формування та інтенсивний розвиток району починається з першої половини 50-х років і пов'язане із становленням Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну. Головним природним багатством району є кам'яне вугілля, торф, чорноземні грунти. На їх базі розвивається паливно-енергетична промисловість і агропромисловий комплекс (виробництво м'яса, молока, овочів, цукру). У зв'язку з необхідністю більш повної зайнятості жіночої робочої сили розвиваються галузі легкої (швейної, трикотажної) і хімічної (виробництво волокон) промисловості.

В територіальній структурі формується Червоноградсько-Сокальський соціально-економічний вузол, ядром якого є м. Червоноград (видобування і збагачення вугілля, трикотажна промисловість). Поряд з Червоноградом виросли вузькоспеціалізовані промислові пункти — Соснівка, Гірник (видобування вугілля), Добротвір (виробництво теплової електроенергії). У системі вузла другим є економічний центр — Сокаль (виробництво штучного волокна, легка промисловість). Навколо цих центрів формується приміське сільське господарство. Інші економічні центри і пункти району: Радехів (цукрова промисловість), Стоянів (видобування торфу), Белз, Угнів (місцева промисловість).

Головні соціально-економічні проблеми району:

  • будівництво нових шахт на західному крилі басейну, зміни структури господарства у вузлі (розвиток машинобудування, легкої промисловості) у зв'язку з постійним виробленням запасів кам'яного вугілля;
  • економічна активізація малих міських поселень (Белз, Угнів, Великі Мости) на заході і півдні району;
  • охорона навколишнього середовища у зв'язку з розвитком вугільної і хімічної галузі;
  • більш повне і комплексне використання місцевих мінерально-сировинних ресурсів будівельних матеріалів (глина, пісок, цементна сировина, аргеліти).

Запитання і завдання:

  1. Охарактеризуйте основні економічні проблеми Центрального, Південного і Північного внутрішньообласних районів областей.
  2. Дайте порівняльну економіко-географічну характеристику Південного і Північного внутрішньообласних районів.
Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом