Масляк П.О. (упорядник)
Хрестоматія з географії України

Патріарх гірських лісів (дуб скельний). Ірдинь. Колки

за Г. Смиком

Патріарх гірських лісів — дуб скельний

На Північно-західній околиці Словечансько-Овруцького кряжу, що на Житомирщині біля сіл Червонка, Усове і Кованка, знаходяться підвищення, які скрізь устелені уламками червоних і рожевих каменів — овруцьких кварцитів. Величезні шматки каміння в багатьох місцях ніби виросли з землі, створюючи фантастичну картину величі природи. Ці пагорби на всьому протязі від села Червонка до села Городець були вкриті густими дубовими і грабово-дубовими лісами. Майже 10 км тягнулися ліси. В1952 році їх без великої на те потреби вирубали. Тут росли дерева-патріархи, багатьом із яких було 500 і більше років. Серед них з незапам'ятних часів ріс, здавалось би, нехарактерний для Полісся дуб скельний. Як потрапила ця рослина сюди? Як змогла вижити при всіх змінах природи за останні сотні тисяч років?

Таємниця дуба скельного пов'язана з геологічною історією Словечансько-Овруцького кряжу. Відомо, що та його частина, де на поверхню виходять кварцити, протягом багатьох мільйонів років не вкривалася водою. З далекого третинного періоду територія залишалася суходолом, і тут росли змішані вічнозелені листопадні ліси. З похолоданням клімату в четвертинний період багато третинних лісних рослин зникло. А дуб скельний зберігся! І дожив до наших днів як живий свідок того часу. Він зберіг свої теплолюбиві давні риси, тому страждає від низьких температур (понад -25°). Його жолуді опадають у вересні-жовтні з корінцем. За зиму такий жолудь, добре вкритий опалим листям, пускає корінь до півметра довжиною. Навесні жолудь проростає. Деревина дуба скельного значно м'якша, ніж дуба звичайного.

Дуб скельний пережив негаразди мільйонів років, але під тиском бездумного господарювання сучасної людини він може зникнути. За останні тридцять років значно поріділи його прадавні діброви. Лише в деяких місцях збереглися дерева-патріархи. В 1981-1982 роках вирубаний реліктовий гай дуба скельного на площі 8 га в Кованському лісництві. Як потім виявилося, ні найменшої необхідності в цьому не було. Цінна деревина пролежала два роки на лісосіці, а потім була пущена на дрова.

Ще є старі діброви на околицях села Червонка. Вимагає охорони урочище Кам'яна гірка, яке з 1965 року оголошене заказником. Є й інші райони, де скельний дуб ще зберігся в значній кількості. Вкрай необхідно зберегти для нащадків скельний дуб в нашій державі.

Т. Андрієнко

Ірдинь

Ірдинь — болотний масив у Черкаській області, у долині Дніпра. Площа його 5,5 тис. гектарів. Розташований в улоговині, що частково заливається повеневими водами. Водоприймачем є р. Ірдинь (басейн Дніпра). У рослинному покриві переважають евтрофні осокові та осоково-гіпнові ценози, у притерасній частині — обводнені вільшаники з болотним різнотрав'ям та осоками. Частина масиву (біля с. Мошни) осушена, рослинний покрив трансформований. Пересічна глибина торфового покладу 3,6 м, максимальна — 6,5 м. Вид покладу — евтрофний, багатошарово-лісодраговинний, лісовий (вільховий) та багатошарово-драговинний. Ірдинь має велике гідрологічне значення. Частина масиву використовується для добування торфу.

В. Ткаченко

Колки

Колки — невеликі лісові масиви на рівнинах лісостепової, рідше степової зони. Приурочені до зволожених ділянок на вододілах. Мають вигляд невеликих гаїв, що формуються на днищі замкнутих знижень лесових терас Дніпра, Псла та інших річок Лівобережжя, а також на піщаних масивах пониззя Дніпра та Сіверського Дінця — в улоговинах видування, переважно на дернових грунтах. Колки на аренах переважно — 2-3-ярусні лісові фітоценози, деревостан яких звичайно чисто березовий, рідше осиковий, дубовий. Висота деревостану становить 8-12 м.

У підліску (заввишки 0,5-3 м) переважають жостір проносний, терен, дрік дніпровський, верба розмаринолиста та інші. Для трав'яного ярусу колків характерне поєднання псамофітно-степових, лучних і лучно-болотних рослин з типовими лісовими компонентами.

Всього у складі нижньодніпровських колків нараховують близько 80 видів квіткових рослин. Колки мають вплив на прилеглі території — підвищують вологість повітря та грунтів, стримують дефляційні процеси.

В Україні у природному стані колки збереглися лише у відділеннях Чорноморського біосферного заповідника, на Кінбурнській косі. Частково змінені фітоценози колків трапляються у пониззі Дніпра, зрідка — у пониззі Південного Бугу.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом