Масляк П.О. (упорядник)
Хрестоматія з географії України

Білий лелека. Мальовнича Кіровоградщина: дендропарк «Веселі Боковеньки»

Білий лелека

Цей птах — один із символів України. Взагалі він дуже популярний у багатьох країнах світу. Білий лелека поширений у помірному поясі Європи, Північної Америки, а також в Малій і Середній Азії, на Далекому Сході та в Японії. Відноситься до перелітних птахів, зимує у Південній Африці і Південній Азії. В Україні нараховується біля 15 тис. гнізд білого лелеки. Це менше, ніж було 15 років тому. Хоч птах і носить назву білий, але має чорно-біле забарвлення.


У нашій державі птахи гніздяться майже по всій її території, за винятком південного сходу, Криму, високогір'я Карпатських гір. Цікавою особливістю географічного розміщення гнізд білого лелеки є те, що птахи часто будують їх у населених пунктах або ж поблизу них.


Білі лелеки прилітають в Україну в березні. Уже на початку квітня починають ремонтувати старі, або ж будувати нові гнізда. Внаслідок багаторічного використання гнізда мають різний вигляд. Вони складаються із товстих палок, дуже міцні і тому витримують сильні вітри і навіть бурі. В середньому кожне гніздо важить 18 кілограмів, але деякі після багатьох років експлуатації тягнуть на півтону і навіть більше. У Вінницькій області на водонапірній башні знайшли гніздо лелек, яке було закладене ще в минулому столітті. Воно виявилося вагою майже дві тонни.

Птахи, як і люди все більш урбанізуються. В останні роки для будівництва і ремонту гнізд птахи все застосовують, крім традиційного гілля дерев, різноманітні частіше дроти. Якщо раніше білі лелеки будували свої гнізда на дахах будівель і деревах, то зараз досить часто на стовпах телефонних і електроліній. У зв'язку з цим виникають короткі замикання і птахи гинуть. В багатьох місцях люди влаштовують подалі від ЛЕП стовпи зі старими колесами від воза зверху, шукають інші шляхи для врятування білих лелек від загибелі. Це все пов'язано з давньою любов'ю і повагою українців до цих птахів. Хоча і не скрізь. У Росії здавна існувало повір'я, що ці птахи приносять у своїх дзьобах жар з багаття і палять хати, на яких влаштували своє гніздо. Тому цих птахів тут всіляко відганяли і навіть знищували.

Не один птах в Україні не має стільки місцевих назв як білий лелека. Крім лелеки його ще називають чорногузом, буслом, гайстером, жабоїдом, кокостиром та ін.

за В. Грищенком

Мальовнича Кіровоградщина

На Кіровоградщині розміщений знаменитий дендропарк «Веселі Боковеньки». Під цією назвою парк-заповідник відомий далеко за межами України. Мешканці ж довколишніх сіл Іванівки, Очеретяного та Братолюбівки називають його Давидовським парком. Це тому, що його засновником є останній представник дворянського роду Микола Львович Давидов, онук декабриста Давидова.

Давидов оголосив конкурс на проект кращого декоративного парку. Сам відвідав і вивчав парки і ботанічні сади Києва, Москви, міст Італії, Франції, Англії, Швейцарії. Після довгих роздумів першість одержав проект, що був розроблений українським художником-пейзажистом Г. Падалкою.

Закладання парку почалося у 1893 році. В його створенні брав участь відомий спеціаліст О.Регель. Закладали парк за ландшафтним принципом. Його особливістю є те, що в ньому майже немає рівних, прямих алей. Вони звивисті, спіральні. Це не випадково. Метою такого планування стало створення ефекту постійної новизни. Кожного разу з-за рогу відкривається новий краєвид, ніщо не повторюється хоча б двічі.

Гордістю й окрасою заповідника є його п'ять ландшафтних пейзажів. Вони розміщені дуже цікаво. З композиційного центру — галявини, що розташована на пагорбі, одразу можна охопити оком і сувору красу півночі з сосновим бором, і ландшафт середньоросійських рівнин з традиційною берізкою на узліссі, і ліричний український пейзаж з дзеркальним ставком, вербами на греблі, за якою розкинулися неозорі степи. Багатство видів дерев і кущів у «Веселих Боковеньках» просто вражає. їх понад 800. Це породи з усіх куточків світу. За своїм багатством Кіровоградський дендропарк один із найбільших серед дендропарків Європи і Азії.

У «Веселих Боковеньках» представлені рослини з усіх материків. Тут і гість з далекої Африки — розложисте залізне дерево і високий незграбний бундук з Північної Америки, кавове дерево і гірський горіх. Вражає уяву тюльпанове дерево з химерними, схожими на гітару листочками, і рідкісне гінкго, що збереглося з третинного періоду. Прижився в незвичайних умовах навіть теплолюбивий болотний кипарис.
У парку є багато мальовничих куточків, але найкрасивішим місцем вважається «Золота рибка». З лісу до озера веде звивиста стежка. Над водою схиляє свої довгі віти стара плакуча верба, а вдалині, стоять стрункі ялини і берізки. Пейзажі парку надзвичайно привабливі і милують око відвідувачів.

Але не тільки екзотичні дерева вражають уяву любителів природи. Так, у «Веселих Боковеньках» зустрічається багато різновидностей дуба: пірамідальний, мушмулолистий, гірський, червоний. Є в дендропарку й чотири цілком нових різновидності цього дерева. Ще в 30-40-х роках у «Веселих Боковеньках» було проведено близько 10 тисяч схрещень різних форм дубів.

Основні роботи у дендропарку «Веселі Боковеньки» закінчено в 1903 році. Але, ніколи не зупиниться наукова робота з степового лісорозведення в цьому унікальному куточку української природи.

(за В. Крамаренком та І. Олефіренком)
Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом