Масляк П.О. (упорядник)
Хрестоматія з географії України

Заповідні ландшафти Криму: гори, ґрунти та релікти півострова

Заповідні ландшафти Криму

Південний берег утворює особливу фізико-географічну область, яка розташована на крайньому півдні Криму, між Головним гірським пасмом і берегом Чорного моря. Вузькою смугою простягається вона від мису Фіолент до мису Ільї. Ширина її — від 1 до 12 км, площа — 1255 кв. кілометрів (близько 18% території гірського Криму). Ця область відокремилась як самостійний природний комплекс в кінці пліоцену у зв'язку зі зводовим підняттям гірського Криму.

Гори Криму

Багатоповерхове принаддя, а також підняття осьової зони, яке продовжується до сучасного часу, і зниження узбережної зони Кримських гір сприяють інтенсивному розвитку обвалів, зсувів, зміщень вапнякових відторгнень по сланцевому схилу у бік моря. У західній частині Південного берега розміщено близько 50 великих гір-відторженців, складених, головним чином, рифовими мармуроподібними вапняками. Ці гарні скелясті гори з їх цікавою будовою і формами рельєфу, реліктовими грунтово-рослинними комплексами мають велику наукову цінність. За допомогою, наприклад, визначення об'ємів вапнякових брилових навалів і відстаней удалося визначити швидкості, з якими берегова лінія і обрив яйли відступають до півночі. Бони виявилися невеликими (1-2 мм на рік), але за останній мільйон років (антропогенний час) це привело до відступання південнобережного урвища на північ приблизно на 2 км.

Деякі відторженці, як гори Кішка і Крестова, миси Ай-Тодор, Мартьян, Генуезька скеля, Адалари та інші, рухаючись по схилу, досягли берега Чорного моря. Інші зупинились в середній частині схилу — це скелі Ласпі, гори Біюк-Ісар, Суничний гребінь, Ай-Нікола, Парагільмен. Нарешті, біля самої яйли, мовби тільки що народилися, притулилися гори-відторженці Мочук, Нішон-Кая, Могабі та інші. Багато з них є пам'ятками природи.

Своєрідний характер рельєфу Південнобережжя доповнюють багаточисленні виходи вулканічних порід, які утворюють зараз гірські куполи (магматичні діапіри, давні вулканічні масиви). Ці свідки складної геологічної історії Криму мають великий інтерес з точки зору походження, мінералогічного складу гірських порід і сучасного розвитку рельєфу.

Клімат і ґрунти Криму

Клімат Південного берега близький до субтропічного, середземноморського. Зима тут майже безсніжна, м'яка, з середньою температурою лютого від 0,5 до 4,4°С. Літо сонячне, сухе і спекотне, середня температура липня — від 20 до 25°С. Опадів небагато — від 318 до 635мм. Часто бувають зливи, які в коротких, але крутих річкових долинах і ярах нерідко викликають бурхливі, короткочасні повені і селі. У верхів'ях південнобережних річок трапляються водоспади, які не тільки гарні зовні, але й дозволяють вченим вивчати динаміку і характер стоку, ерозійні процеси.

Своєрідний грунтово-рослинний покрив Південного берега.

Тут майже поряд формуються бурі гірсько-лісові і середземноморські коричневі грунти і шиферні їх різновидності. У флорі немало реліктових і ендемічних видів і підвидів. З майже 2400 видів рослин, що ростуть у гірському Криму, на Південному березі зустрічаються більше 1700 видів. Третя частина всіх ендемічних видів гірської частини півострова властива тільки південнобережним ландшафтам. Великі площі тут займають соснові, букові і дубові ліси. У важкодосяжних місцях збереглися реліктові зарості тису ягідного, сосни Станкевича, ялівця високого, фісташки туполистої, які внесені до Червоної книги України.

Релікти Криму: плющ, жасмин, вязель, піраканта, рускус, чист

З числа реліктів особливий науковий інтерес являють собою вічнозелені аборигени півострова, живі свідки еволюції місцевої флори з дольодовикової епохи. Гірський Крим є для більшості їх єдиним місцем, де вони ростуть у країні.

Найбільш широко розповсюджений плющ кримський. Ця повзуча рослина росте у тінистих лісах не тільки південного, але й північного схилів Головного пасма, а подекуди й на півдні передгір'я. Плющ стелиться по землі, за допомогою повітряних коренів-присосків здирається по скелях, обплітає дерева і чагарники. Багаторічні стовбури його досягають 15-20 м завтовшки і 15-20 м довжиною; загальна площа мешкання складає приблизно 3680 кв. кілометрів. Зарості плющу по схилах гір відіграють важливу протиерозійну роль.

Набагато менші площі займають зарості інших вічнозелених чагарників: жасмину, вязелю, піраканти, рускусу й чиста. Жасмин чагарниковий — гарно квітуча сухостійка рослина, яка добре захищає грунт від водної і вітрової ерозії. Він росте на південному березі, але місцями зустрічається і на північних схилах Головного пасма. Чагарники жасмину досягають 1-1,5 м висотою, рідко утворюючи суцільні зарості; загальна площа його мешкання складає близько 3214 кв. кілометрів.

Набагато меншу площу займають місця, де росте вязель емеровий — 1130 кв. кілометрів. Цей дротоподібний, два рази на рік квітучий чагарник, висотою до 1 м дуже прикрашає лісові ландшафти Південнобережжя і інших міст Гірського Криму, сприяє закріпленню осипів і крутих схилів. Піраканта червона порівняно рідкісний мешканець лісів Південного берега Криму. Коралово-червоні ягоди і постійно зелене вбрання піраканти надають ошатності ділянкам лісу, де вона зустрічається, не дивлячись на те, що цей чагарник, висотою близько метра, часто має притиснуту до землі крону. Загальна площа, на якій росте піраканта, досягає 990 кв. кілометрів.

Рускус понтійський розповсюджений на площі набагато меншій — 333 кв. кілометрів. Він утворює невисокий (до 40-80 см) підлісок у дібровах і ялівцевих лісах, які виконують важливу ґрунтозахисну роль. Завжди зелені колючі пагони і червоні ягоди рускусу понтійського надають йому чудового декоративного вигляду. Інший вид — рускус під'язичний зустрічається ще рідше, у найбільш важкодосяжних місцях Південного берега Криму і Великого каньйону. Сумарна площа його краплинних ареалів складає всього 9 кв. кілометрів. Як рідкісний вид рускус під'язичний включений до Червоної книги.

Нарешті, ще один з вічнозелених реліктів середземноморського типу — чист кримський — утворює невеликі зарості на сонячних, скелястих місцях приморської смуги Південнобережжя на площі близько 160 кв. кілометрів. Його кущі висотою до 0,5-1 м, які вкриваються на початку літа крупними рожевими квітами, надають великої краси ландшафту. Маючи потужну кореневу систему, чист гарно захищає гірські схили від водної ерозії.

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом