Масляк П.О. (упорядник)
Хрестоматія з географії України

Еколого-географічна ситуація в Україні: демографічна ситуація, виснаженість природних ресурсів, забезпечення водою, забруднення атмосфери

Природне середовище України зазнає відчутного техногенного впливу. В 1991 р. під час загального економічного спаду в Україні було вироблено 278,7 млрд. кіловат годин електроенергії, виплавлено 36,6 млн. тонн чавуну, 45,0 млн. тонн сталі, вироблено 21,7 млн. тонн цементу, 4,2 млн. тонн мінеральних добрив, зібрано 38,7 млн. тонн зерна, одержано 4,0 млн. тонн м'яса.

Негативний техногенний вплив на природне середовище зумовлений відсутністю екологічної політики в розвитку промисловості і сільського господарства, різних видів будівництва, застарілими, неекологічними технологіями природокористування, недосконалою галузевою структурою і деформованоютериторіальною організацією промисловості. Наслідком цього є надмірна концентрація промисловості в Донбасі і Придніпров'ї і забрудненість природного середовища цього регіону.

Більше 10% викидів в атмосферу, здійснюваних стаціонарними забруднювачами (0,9 млн. тонн) припадає на Криворіжжя. Або такий красномовний факт: показники патологічних змін у крові населення Дніпродзержинська в 2,2-3,0 рази більші від середніх по Україні. Про критичність екологічної ситуації в Лисичансько-Рубежанському районі, містах Сєвєродонецьку, Рубіжному свідчить рівень захворюваності населення, який на 25-40% вищий від контрольних показників.

Демографічна ситуація

Особливо негативним явищем є погіршення демографічної ситуації, входження України в демографічну кризу, про що свідчить зниження народжуваності і збільшення смертності. Різке погіршення екологічної ситуації в сумі з соціально-економічними факторами, низьким рівнем медичного забезпечення зумовили зростання загальної захворюваності на 21,5%, онкологічних захворювань на 25,8, гіпертанії на 84, психічних розладів на 31, алергічних захворювань на 85 (бронхіальна астма), виразки шлунку на 44, цукрового діабету на 44%.

Не дивно, що за тривалістю життя Україна займає 52 місце в світі. З 1991 р. зафіксовано зростаюче природне скорочення населення: перевищення кількості померлих на народжуваними збільшилось з 32,2 тис. чоловік (1991 р.) до 97,0 тис. чоловік (1992 p.). Особливо вражаючими є показники смертності дітей на першому році життя. Цей показних нині 13,6 на 1000 народжених (1991 p.), що в 1,5-1,7 раза більше, ніж в розвинутих країнах.

Чорнобильська катастрофа

Приголомшуючим є вплив на природне середовище України катастрофи на Чорнобильській АЕС, що набула глобального характеру. Показники викидів з зруйнованого четвертого реактора: 11018 — 21018 Бк (3.107 — 5.107 Кі) пального; з ним виділилося 10-12% летючих радіонуклідів йоду, цезію і телуру, 3-6% тугоплавних радіонуклідів барію, стронцію, плутонію. Радіоактивно забрудненими стали території Білорусі, України, Росії, радіоактивність повітряних мас і поверхні зафіксовані в багатьох країнах (табл. 6).

Таблиця 6. Показники поверхневого забруднення цезієм-134, -137 і йодом-131 (за Д. М. Гродзинським, 1992) (доступно тільки при скачуванні повної версії книжки)

Однак основні радіоактивні опади випали в Білорусі та Україні, Брянській області. В Україні сильно забрудненими виявились 5 млн. гектарів, на забруднених територіях проживає 2,4 млн чоловік. Із більш як 2 тис. населених пунктів переселено 200 тис. чоловік.

Виснаженість природних ресурсів

Еколого-географічна ситуація в Україні тісно пов'язана з наявністю природних ресурсів, потребами в них, технологіями, добування, перероблювання, використання, утилізації відходів тощо. Це стосується насамперед мінерально-сировинних ресурсів. В країні добувалося від світових обсягів:

  • кам'яного і бурого вугілля — 6%,
  • залізної руди — 13,
  • марганцевої руди — 40,
  • каоліну — 5%.

Величезне значення мають родовища природного газу, титаноцирконієвих і ртутних руд, самородної сірки, графіту, кам'яної і калійної солей. У пресі повідомлялося про виявлення родовищ фосфорних руд, бурштину, золота.

На Україну припадало близько 20% ресурсного потенціалуколишнього СРСР. Технологія видобутку корисних копалин така, що відходи гірничо-збагачувального виробництва щорічно перевищують 200 млн кубометрів. Водночас відомо, що Україна імпортує щорічно 120 млрд кубометрів газу, 50 млн тонн нафти з Росії, добуває 22 млрд кубометрів газу, а видобуток нафти становить лише 5 млн тонн (1991 p.).

Нафтопереробні заводи є низькопродуктивними і для забезпечення господарства пальним необхідно ввозити більше 60 млн тонн нафти. Щорічний видобуток вугілля становить 160 млн тонн, а його ресурси оцінюються в 100 млрд тонн. Поряд з вугільними шахтами нагромаджується величезна кількість відходів.

Територія України відзначається високою землеробською освоєністю: співвідношення площ орних земель до площ всіх сільськогосподарських угідь є найбільшим у світі — 80%. Сільськогосподарські угіддя продовжують вилучатися для інших потреб. Із загальної площі сільгоспугідь водна ерозія проявляється на 33,6%, дефляційнонебезпечними є 51,7, кислими 30,8, заболоченими 5,2, перезволоженими 5,7, солонцюватими 5,6, засоленими 4,6, з солонцевими комплексами 1,6, кам'янистими 1,27о. Площа щорічно порушуваних земель становить близько 200 тис. гектарів.

Забезпечення водою

Україна є регіоном з недостатнім водним забезпеченням. Місцеві ресурси підземних і поверхневих вод оцінюються в 60 кубокілометрів, а в моловодні роки лише 37 кубокілометрів. З урахуванням стоку з суміжних територій ці показники становлять відповідно 94 і 63 кубокілометрів. Розподіл річкового стоку оцінюється як нерівномірний.

На Донецько-Придніпровський і Південний регіони, де знаходяться найбільш водомісткі галузі господарств і проживає близько 60% населення, припадає лише третина місцевого стоку. Проблема регулювання стоку, водопостачання Донбасу, Криворіжжя, меліорації земель Причорномор'я і Кримського півострова вирішувалась шляхом створення каскаду Дніпровських водосховищ. Останнє супроводжувалося затопленням понад 500 тис. гектарів і підтопленням 100 тис. гектарів продуктивних земель, руйнуванням берегів (1400 км), цвітінням води, застійним режимом.

Щорічні потреби народного господарства і населення у воді становлять близько 3 млрд. кубометрів. Проблемою є забруднення поверхневих та підземних вод, обсяг забруднених стічних водстановить 3,2 млрд кубометрів. Найбільш забрудненими є Сіверський Донець, Інгулець, Південний Буг, Дніпро, Дунай (нафтопродуктами, біогенними речовинами, фенолами, отрутохімікатами, солями важких металів тощо).

Гірше, що забруднюються 6% розвіданих запасів підземних вод, ще небезпечніше те, що 24% їх знаходяться під загрозою якісного виснаження. Підземні води півдня України мають підвищену мінералізацію, в них вміст нітратів і пестицидів значно виріс. У степовому Криму підземні води забруднені на 38% площі.

Інтенсивно забруднюються підземні води в районі Лисичансько-Рубежанського промислового вузла, де виведені і виходять з ладу водозабори. Потребують очистки шахтні, кар'єрні, рудникові і дренажні води, сумарні обсяги яких досягають 1 млрд кубометрів. Забруднюються промисловими і комунальними стоками, поверхневим стоком з сільгоспугідь акваторії Чорного і Азовського морів.

Забруднення атмосфери

Стверджується, що в 1986-1991 pp. в атмосферу викинуто більше 100 млн тонн шкідливих речовин. Уловлюється лише 29,9% газоподібних речовин з стаціонарних джерел забруднення. Відмічається, що в 1991 р. викиди становили:

  • тверді речовини — 1885,9 тис. тонн,
  • окис вуглицю — 2940,8,
  • азоту — 709,3 тис. тонн.

Порівняно з 1980 р. зменшилося викидів: сірчаного ангідриду на 36,4%, оксидів азоту на 5%.

Найбільш забрудненими викидами в атмосферу були в 1990 р. такі міста:

Крім того, населенням України щорічно викидається в атмосферу близько 3 млн кілограмів фреонів під час використання аерозольних упаковок. У їх виробництві технологічні втрати становлять до 0,2 млн кілограмів фреонів.

Географія техногенного впливу на природне середовище

Як оцінити сумарний техногенний вплив на природне середовище та відобразити його просторову диференціацію? Численні публікації в наукових журналах та газетах з екологічних проблем, на жаль, не дають повної картини забруднення території країни. Найчастіше висвітлюється забруднення компонентів природи, а в територіальному плані — стан навколишнього середовища в окремих містах. Але загальновідомо, що внаслідок взаємодії компонентів ландшафту забруднення одного з них викликає забруднення інших, впливаючи на весь ландшафт. Негативні наслідки забруднення призводять до погіршення його соціально-економічних функцій, що позначається на здоров'ї людини.

Щоб виявити територіальну диференціацію забруднення, використовують картографування, розробляють і складають карти стану навколишнього середовища України за окремими компонентами природи. На таких картах забруднення повітря оцінено за основними забруднювачами (пил, сірчаний газ, двоокис азоту, окис вуглецю) та специфічними забруднювачами. Забрудненість повітря визначається на маршрутних постах, стаціонарних пунктах, під факелом промислових підприємств і від автотранспорту. Зони розсіювання домішок з їх якісною оцінкою розраховуються зважаючи на клімато-погодні та інші чинники.

Комплексний індекс забруднення поверхневих вод обчислюють в межах басейнів основних річок з урахуванням органолептичних, токсичних властивостей і санітарного режиму. Під час визначення стану грунту до уваги беруться умовна доза пестицидів з урахуванням здатності ландшафтів до самоочищення та кількість внесених пестицидів і мінеральних добрив.

Синтез карт забруднення повітря, води, грунту (зокрема радіонуклідами) з урахуванням можливого його впливу на життєдіяльність людини допоможе виділити такі регіони:

  1. відносно екологічно-комфортні території з невеликим перевищенням нормативів забруднення природних ресурсів (а — умовно чисті, б — помірно забруднені);
  2. екологічно некомфортні території з перевищенням допустимих нормативів (в — забруднені, г — дуже забруднені);
  3. екологічно Дискомфортні території із значним підвищенням допустимих нормативів (д — надзвичайно забруднені з посиленням ризику для здоров'я людей; є — екологічної біди).

Регіони з останньою характеристикою займають близько 15% території країни. Території екологічної біди охоплюють 30-кілометрову зону ЧАЕС, південь Херсонської області і північну частину Кримської області. Передостання характеристика (д) стосується в основному територій постійного радіоактивного контролю місцевості, а також Донецької, півдня Луганської, Дніпропетровської, східних районів Кіровоградської, значноїчастини Чернівецької, південного узбережжя Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей та східних районів республіки Крим.

На карті виділено також міста, де стан забруднення окремих компонентів природи перевищує допустимі норми. Таким чином, синтетико-аналітичний підхід в зображенні на карті забруднення дозволив виділити інтегральні зони по екологічній ситуації в країні, а також визначити, чим такі ситуації викликані.

Отже, розроблена карта передає оціночну екологічну характеристику території України в цілому, а також окремих її регіонів. Це сприятиме розробці системи заходів по оздоровленню природного середовища.

(з різних джерел)
Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом